|
Подолавши черговий гірський перевал, ми - в мальовничій долині річки. Раптом в очі вдарили позолотою гостроверхі бані храмів Липчанського жіночого православного монастиря. З місцевим мешканцем Іваном Тацюном серпантинною стежкою піднімаємось до монастиря.
Обитель, розповідає він, заснувала 1924 року місцева паніматка Параскева (в миру — Юліана Прокоп). За твердий захист православ’я ще до прийняття чернецтва вона зазнавала чимало тортур від австро-угорських жандармів. Найбільшого розквіту монастир досяг у повоєнні роки. Монахині мали сім житлових корпусів, власні водяний млин, рибник, піч для випалювання цегли, швейну та килимарську майстерню, чимале присадибне господарство і навіть міні-ГЕС.
В монастирі й досі зберігається плащаниця, привезена отцем Олексієм Кабалюком після революції з Росії, де він перебував у полоні. Тут є також дві цілющі ікони Спасителя й Богородиці, з якими ігумена Параскова ніколи не розлучалась: ані під час тортур, ані у в’язниці. Ще одна колоритна постать цього монастиря – отець Арсентій Зейкан, який у роки Громадянської війни воював у дивізії комдива Василя Івановича Чапаєва.
«Нині в монастирі найбільше пишаються монахом ігуменом Феодосієм, - сказав на прощання мій супутник. - Отець Феодосій уже вісімнадцятий рік зцілює хворих молитвами».
Духовна терапія
Один із житлових корпусів монастиря. Келію отця Феодосія знають усі. На дверях — табличка з хрестиком: “Ігумен отець Феодосій удома”. Біля дверей, наче в міській поліклініці, - довжелезна черга. Сумні постаті, потуплений зажурливий погляд. Ось молода дівчина. Руки її тремтять. По скронях - піт. Розговорившись, дівчина розповіла про хвору матір. Мати ще відносно молода, а хворіє кілька років. До яких лікарів тільки не зверталися - марно! А тут ще й саму спіткало горе - не встигли з коханим відгуляти весілля, як розлучились. «Кажуть, наврочили!» - зойкнула дівчина й направилася до дверей монаха.
Поруч на канапі, очікуючи черги, мовчки сиділа жінка. Раптом вона заговорила. Жінка приїхала аж із Чернігівщини. В її єдиного хлопчика, виявляється, все тіло вкрите язвами. Об’їздила з ним усілякі оздоровниці, лікувалася у різних лікарях, бували на морі - не допомогло! Тепер одна надія — на монаха Феодосія! У нотках її розмови відчуваю, начебто в душі її щось надломилось. Аж тут хтось захропів. Озираюся. На канапі, бачу, спокійно розлігся якийсь чолов’яга. І смачно… спить, наче після важкої трудової вахти.
Це, як з’ясувалось, місцевий божевільний. У молодості хлопець був надто талановитий. Потім його психіка дала тріщину. І в хлопця «поїхав дах». Увесь час, бубнячи сам із собою, він вештається селом ночами. А в монастирі відсипається. Тут, наче в раю! Утім, про цю своєрідну терапію душі в монастирі мені розповідав знайомий правоохоронець.
Коли йому було надто важко на душі, він відправлявся у монастир до знайомих монахів, і відсипався в келіях. А наступного дня відчувався так, наче вдруге народився. Не дарма ж кажуть, що монастир - це частина раю на землі!
Поки осмислюю почуте, з келії ігумена вийшли троє солідних чоловіків. «Не інакше підприємці, - подумалось, - а цим чого не вистачає?»
«Я тільки - слуга Божий»
Переді мною - людина з пишною патріаршою бородою. Великі карі очі, наповнені щирістю. Це – монах Феодосій. «До мене за допомогою приїздять хворі з усього світу, - розповідає «Неділі» ігумен Липчанського монастиря отець Феодосій. - Люди часом у такому психічному стані, що, крім монастиря, Божої ласки, не бачать іншого виходу зі свого життєвого тупика. Зазвичай, це люди з почуттям безповоротної загибелі всього найдорожчого в житті. Мене, звичайно, тішить, що люди знаходять втіху у святій молитві, монастирі. Бо лише в глибинах духу хворий може знайти протиотруту від усього цього жаху й зажити нову радість.»
Але, парадокс, ігумен Феодосій не вважає себе цілителем. Він, з його слів, просто монах. Тобто духовний християнин, який палко любить свій народ, ядром якого він бачить задум Божий. Що цей народ може згуртуватися, з’єднатися. Врешті оздоровитися, мати міцну волю. Зараз на тлі реклами й шарлатанства, зі слів монаха, багато розвелося «знахарів» і «спасителів», обіцяючи хворим зцілення. А, насправді, лжезнахарі тільки прикриваються іконами. І, займаючись ворожбою, творять зло. До речі, лікувати хворих, які звернулись спочатку до послуг ворожок, монах відмовляється. Бо для церкви це є великим гріхом.
Уперше про свої унікальні можливості зцілення отець Феодосій відчув, будучи ще молодим монахом у Городилівському монастирі, що біля Хуста. До нього якось звернулася бабця, в якої був онука-заїка. Монах щиро молився, і хлопчина невдовзі перестав… заїкатися! В одного чоловіка довго не загоювалась рана на нозі, у другого - припадки епілепсії… Вилікувавшись, вдячні “пацієнти” готові були розцілувати монаха Феодосія. А він тільки чемно відповідав: «Благословити потрібно Бога. Я тільки слуга Божий».
Ось, скажімо, нинішній візит підприємців. У компанії, навіть попри кризу, все начебто складається добре. Є чудові замовлення, високий прибуток. А на душі - кішки скребуть. Тож вони завітали в храм Божий для очищення душ. Однак вилікуватися може тільки той, упевнений монах Феодосій, хто глибоко вірить і кається. Якщо приходить людина з вірою та покаянням, то вона отримує від Бога те, що просить. Адже хвороби просто так не виникають, впевнений чернець, вони - або за наші гріхи, або як випробування за нашу віру. На жаль, до ченця звертаються й ті, які прохають покарати своїх ворогів. Але той категорично відмовляється. «Бо найвища любов, каже Господь, це любити своїх ворогів! Тільки тоді добро повертається добром. А хто більше озлоблюється, той отримує ще більше зло,» - каже він.
- Які ж молитви від хвороб читає монах Феодосій?
- Молитви читаються різні, - відкриває таємницю ігумен. - Приміром, від чародійства, заздрощів або проти безсоння читаються молитви з Євангелієм на голові. Якщо не загоюється рана - інші молитви, наноситься свята мазь - і рани загоюються. Зрештою, майже всі молитви зцілющі.
Утім, до ігумена Феодосія у селі Липча зцілював монах отець Василій Петьовка, який помер кілька років тому. За зціленням до нього приїздили, як на прощу зі всього світу. А отець Феодосій - тільки його учень, послідовник.
Покинувши келію, трохи затримуюся в прихожій. У келію ввійшов черговий пацієнт для очищення душі. «Помилуй мя Боже по велицей милости Твоєй, и по множеству щедрот Твоїх, очисти беззаконіє моє», - донеслася з-за дверей молитва монаха. Відбувається зцілення заблудлих душ. Між іншим, на відміну від ворожок і шарлатанів, отець Феодосій за зцілення ніколи не бере грошей. Але - на все воля Божа! Інколи заможні пацієнти, завдячуючи ченцю, просто кладуть купюри в його кишені.
Іван ЖИРОШ, спеціально для газети «НЕДІЛЯ»
|
