 Гірський джипінг у нас на Закарпатті започаткували ще на початку 90-х років. Спочатку це були невеликі групи ентузіастів, які шукали пригод. Але згодом вони об’єдналися в невеличкі групи. Одноклубники обожнюють не тільки адреналін, а і відчуття наближеності до природи. Я познайомилась з президентом одного з таких клубів. Денис Шалаєв - власник клубу «Discovery». Він пропагує здоровий спосіб життя та активний відпочинок. Поїздки на джипах у гори,нові відчуття, справжній екстрім та величезна кількість адреналіну – ось що таке гірський джипінг. Однак це ще не все. Краса українських Карпат - одна із головних переваг гірського джипінгу. Денис обожнює свіже гірське повітря,він обожнює природу. Не треба багато думати, щоб здогадатися: машини - частина його життя. Найперше, що я помітила, коли ми почали розмовляти - сильні руки справжнього чоловіка. Коли він взяв чашку кави, його груба шкіра на руках одразу видала Дениса. Він любить робити щось сам,своїми власними силами. За професією - вчитель фізики. Каже, що автомеханік – це спосіб життя.
Президент клубу «Discovery» Денис Шалаєв - палкий прихильник активного відпочинку. Він намагається показати всім бажаючим красу наших гір, влаштовує туристичні поїздки. Однодумці знаходять Дениса через спільних знайомих. Якщо ти хочеш чудово відпочити у горах в будь-яку пору року та дістати масу позитивних емоцій, то джипінг саме те, що потрібно. Денис завжди радить: «Їдьте щонайменше на два дні. Перший день потрібно накататись,подивитись все, пофотографувати, а ввечері і погуляти можна. Потім вогнище розпалити,побалакати. Адже найголовніше це задоволення від близькості з природою. Не так часто людям сьогодні вдається вибратись у гори,на відпочинок. Тому, коли випадає така чудова нагода, варто брати від неї все. Людині потрібно пережити, усвідомити все те, що вона побачила за день, насолодитися свіжим повітрям Карпат»
З Денисом траплялися різні ситуації в дорозі. Каже, що частенько застрявав у багнюці. «Було навіть по самі коліна заїжджав у болото, виштовхував і витягував машини, були стрибки і зависання на двох-трьох колесах, багнюка на капоті та обличчі — усього цього не бракувало» (Усміхається) В складних випадках на допомогу завжди прийдуть друзі-одноклубники. Один дзвінок - і підмога вже в дорозі. Джипінг це не тільки маса позитивних емоцій, але й досить небезпечно. «Найстрашніше, що траплялось – розповідає Денис - їдучи за кермом, я перевернувся. Після того випадку всі помітили, що я став більш обережним». Раніше Денис не боявся екстремальних ситуацій. Та зараз друзі кажуть, що коли небезпека поруч він пригальмовує. Не дивно, адже хтозна, що могло б трапитись тоді.
Він має друзів не тільки з України. Іноземці теж є в клубі. Один з хороших друзів Дениса - Тері. Тері - француз. Він так само, як і Денис обожнює джипінг, і йому так само подобаються українські Карпати. Каже, що краще б жив в Ужгороді, ніж у Франції, але сім’я чекає вдома. Один місяць тут, один з сім’єю. І так постійно. Особливо Тері любить гірську природу навесні та восени. Каже, що весною все таке зелене,все цвіте та пахне.
Залишатись у безпеці Денису допомагає його штурман Андрій. Разом вони розробили вже не один маршрут,побудували багато доріг. Хлопці товаришують не перший рік, тому довіряють один одному. Іноді розуміють все навіть без слів. «Буває я тільки подумаю, а Андрій уже відповідає» - каже Денис. Шалаєв ніколи не змінює штурмана. Це вже давно спрацьована команда.
Чи завжди ви їздите всі разом,всім клубом?
Ні,іноді можемо навіть удвох з Андрієм поїхати, або з Тері. У всіх свої сім’ї, робота,не завжди знаходимо час, щоб так зібратись. Та все ж таки є у нас одна традиція. Один раз у році всім клубом, гуртом,відміняючи всі плани та усіляку роботу, ми на своїх автомобілях виїжджаємо у гори. Немає більшого задоволення, ніж коли поруч вірні друзі, а навколо лише природа.
Денисе,ти щасливий?
Так!
Однак, з сидіння водія всього не побачиш,тому Денис, окрім подорожей на авто, також обожнює і пішохідні прогулянки. «А бувало таке, що ти заблукав в горах? – Бувало,але одразу знаходив потрібну стежку. Я наші гори знаю як свої п’ять пальців.» Жартує, що в нього всередині компас. Денисові батьки майстри спорту зі спортивного орієнтування. Змалечку привчили сина шукати вихід, щоб ніде не заблукав: чи то у лісі,чи то в горах.
Цього літа Денис зі своїм другом Тері планують збудувати в горах ще одну колибу. На їхньому рахунку вже не один місточок. Все за власні кошти,власними руками. Це задля душевної втіхи. «Коли робиш щось власноруч - так приємно стає на душі. Адже її теж потрібно задовольняти. Ось праця і допомагає. Будуємо просто так. Щоб під час походу або ж поїздки на джипі можна було зайти відпочити, поїсти і далі в дорогу. - Чи не боїтесь, що будинок зруйнують,адже так багато варварів навколо?» На це питання Денис, знизує плечима: «Боїмось, а що зробити? Зламають – полагодимо» Прикро усвідомлювати, що найчастіше руйнують усе саме місцеві жителі. Турист такого ніколи не зробить,навіть сміття за собою не залишить. А ось ми, на жаль, не звикли цінувати ні власного, ні тим паче, зробленого чужими руками. Однак втішає, що з правил усе ж таки бувають винятки. Надзвичайно приємно приїхати кудись вдруге і втретє, і побачити, що частинку твоєї душі не сплюндровано, що збудований з любов’ю столик й досі прислужує іншим. Один з таких місточків, до речі, ось уже десяток років зберігається неушкодженим. Це особливо гріє і надихає Дениса та його однодумців.
«Ось зараз у мене нове авто …»
У Дениса два близнюки - два «лендровери». Обидва зелені, однакової моделі, відмінність тільки в тому, що один для міста, інший для гір. Він завжди вибирає «лендровер». Для нього це найкраща машина.«Ось зараз у мене нове авто, яке будувалось протягом двох місяців.». Він купує автомобіль,власноруч розбирає його буквально в ніщо,залишається тільки рама. Кожну деталь складає і будує машину власними руками. В кінцевому вигляді авто має вагу близько 3 тонн. Воно оснащене найновішим обладнанням. Власний бортовий комп’ютер, різні електронні системи, хороша гума, витривалий двигун та ще багато чого. Одна з останніх новацій — навігаційний прилад GPS, який допомагає дізнатися про свої координати, якщо заблукали. За положенням машини Денис слідкує лише за навігаційними приладами. Критичні нахили авто – це справжній екстрім. «Ти повинен знати кожну її частинку,кожну деталь, щоб в горах одразу зорієнтуватися де несправність.» Щоразу, виїжджаючи в гори, у Шалаєва в автомобілі є обов’язковий набір речей. Не можна вирушати в подорож без принаймні однієї запаски. Крім звичайного набору інструментів для автомобіля, необхідно мати лопату, сокиру, пилу, ліхтар. В похідній аптечці варто мати досить багато медикаментів і обовязково бинти. Добре якщо не знадобиться. Додатковий одяг теж не завадить: хтозна яка багнюка та калюжі чекають в горах. Загалом, все, що може згодитися на природі за найекстримальніших (звичних для Дениса) умов.
Гуртом одноклубники не тільки колиби будують,а й дороги. Денис розповідає, що бувало, коли шлях,по якому ще вчора проходив чудовий маршрут, повністю змивав дощ. В наших краях зливи частенько бувають. Тому іноді навіть неможливо впізнати дорогу.«В таких випадках доводиться знову будувати. Для цього й необхідно в машині мати лопату, а краще дві. Це інструмент справжнього чоловіка!»
Початку чи кінця сезону у любителів екстремального відпочинку немає. Навіть взимку, вибравши зручний маршрут, можна спокійно проїхати по снігу. «Головне,- каже Денис,- слухати свою машину.» Під час їзди ніякої музики - машина говорить своєю мовою, її потрібно відчувати. Шалаєв нікого не пускає за кермо свого «лендровера». В таких випадках автомобіль починає нервуватися : він відчуває, що ним керує хтось чужий. Денис розмовляє зі своїм авто як з подругою. Лагідно або ж суворо, коли це необхідно. І, звичайно ж, воно відповідає йому взаємністю: «Коли машинку помиєш, то вона аж посміхається тобі!»
Ось такий він, Денис Шалаєв: водночас сильний і мужній та турботливий і романтичний. Любить екстрім та небезпеку. Однак душевне задоволення для Шалаєва понад усе. У нього є мрія: «Найбільше я б хотів жити в лісі,подалі від міста. Природа - це чудово, це краса»
Марія МИЦЬО, газета "НЕДІЛЯ"
|
