|
К-1 продовжує серіал «Карпатські мандри». У першій частині мова йшла про прогулянки верхи на рідкісній породі коней - гуцуликів. Якщо ви проґавили сюжет, - не засмучуйтесь - можете надолужати втрачене на сайті www.к1.tv. У другій серії дивіться, як вівчарі готують бринзу і банош. Сита та обігріта гуцульською ватрою, з полонини повернулася Тетяна Козирєва.
Мальовничий шлях на полонину враз може стати екстремальною пригодою. Погода тут міняється миттєво. За півтори години дорогу під гору засипало градом, вкривало непроглядним туманом і розмивало дощем. Часом транспорт навіть доводилося гуртом підтримувати, аби не скотився.
Сергій вже двадцять років їздить високогірними маршрутами. З його слів - такий сповнений пригод підйом - лише квіточки. Негода для вівчарів - звична річ. Навіть у дощ на полонині доять овець тричі на день.
Богдан Попович, вівчар на полонині:
- Вівцю доїмо не так як корову - збоку, а через зад. До весни давали до півлітра вівця могла дати, а тепер сто грам.
За прадідівською традицією жінок до кошари не пускають - залишають на господарстві.
Тетяна Козирєва, журналіст:
- Такий вигляд має сучасне помешкання вівчарів. Цій стаї лише кілька місяців - тут є навіть телевізор і пральна машина, утім немає світла - все працює від генератора на бензині.
Усередині все максимально компактно. У вітальні без упину палять ватру, за цими дверима зберігають молочні скарби, а через стінку - опочивальня. Одразу після доїння молоко цідять крізь смерекове гілля і марлю, ставлять на вогонь, і додають ложку клєку.
Богдан Попович, вівчар на полонині:
- Це желудок теляти. Коли теля ріжуть молоде, що сіно не їло і там з молока робиться сир. Промивається все і кладеться сохнути. О! же лужок телячий. Він висихає на диму.
За годину, згустки розбивають до рідини. Звідти сир збирають голіруч у марлю.
Якщо зварити на ватрі наливку - буде вурда - сир другого сорту, але від того не менш смачний. Тим часом буц вішають стікати до світанку. На ранок його виставлять коптитися на диму високо на дошках. І лише за тиждень, - як перемолоти його на м'ясорубці і засипати сіллю - буде бринза.
Людмила Попович, господиня стайні:
- Я багато не солю - то на зиму треба багато. Так на скору, то ми так мішаємо, а якщо йде вичавлення на зиму - бочонки маленькі, то треба сілі повно давати, аби так змєцкати, щоб було як тісто.
Першим пробу знімає господар стайні. Як господиня вподобає мандрівників - почастує їх ще й баношом. Готують страву лічені хвилини. У посолену коров'ячу сметану засипають кукурудзяну муку.
Поки гості смакують пригощання - надворі вже знову беруться до роботи.
| 
