|
Суцільні плюси
Ніхто не стане сперечатися, що бути оптимістом краще, приємніше і вигідніше, ніж песимістом. І не стільки навіть для оточуючих, скільки для самого себе.
- У оптиміста дійсно набагато більше можливостей в житті, - переконаний психолог Олександр Мутовкін. - Він з радістю і цікавістю дивиться на світ, максимально ділиться з оточуючими позитивними емоціями, заряджає їх любов`ю, енергією. І це неодмінно повертається йому.
Щеплення довіри та любові
Оптимізм - не риса характеру, він не передається у спадок, але, як правило, закладається в сім`ї. Дитина входить в життя з світоглядом батьків. Важливо, як батьки реагують на дії дитини: сприймають її помилки і невдачі як катастрофу або ставляться до них спокійно, як до неминучих. В залежності від цього і дитина буде так оцінювати в майбутньому все, що відбувається з нею.
Сила думки
Кажуть, що думки матеріальні. Який сценарій розвитку тієї чи іншої події ви представите, такий з великою часткою ймовірності і складеться.
- Ось як працює позитивна думка: спочатку ми думаємо, потім представляємо картинку - якийсь образ нашого бажання і в кінці кінців проявляємо активність - починаємо діяти, - вважає Олександр Мутовкін. - Коли ми беремо відповідальність за свою думку, наша мрія стає реальністю.
Змініть своє життя!
Але легко сказати, і зовсім непросто це зробити. З чого почати і як просуватися по цьому шляху? Ось кілька порад, які допоможуть вам побачити по-іншому своє життя і повірити в те, що його реально змінити на краще.
Візьміть аркуш паперу і напишіть на ньому ліворуч свої негативні установки. А справа перефразируйте їх на позитивні. Наприклад, ліворуч: кожну весну й осінь я буду хворіти, тому що у мене проблеми зі здоров`ям. Праворуч: кожну весну й осінь я почуваю себе повним сил та здоров`я. Постарайтеся оточити себе людьми, які думають і мислять позитивно, прагніть до тих, від кого ви заряджається позитивною енергією, запрошуйте їх у своє оточення, спілкуйтесь з ними, учіться у них.
Не менш складне завдання - виростити оптимістами своїх дітей. Очевидно, буде простіше, якщо батьки вже самі «заразилися» цим станом. Що ж робити?
Перш за все, любити і приймати дитину безумовно, якою б вона не була. НЕ зосереджувати увагу на її недоліках, показати її кращі якості і розвивати їх. Частіше направляти увагу дитини на радісні моменти.
| 
