|
Мер Черкас заявив, що Черкаси, та й інші міста України, опинилися на межі колапсу... Бунт на черкаському кораблі, швидше за все, закінчиться викриттям КРУ...
Найжахливіша ситуація для окремо взятого банку та банківської системи в цілому – це bank run, банківська паніка, коли перелякані вкладники жадають одномоментного повернення депозитів. Розтягнуті в часі банківські активи не дають змоги задовольнити раптові вимоги за пасивами, а буфер між активами й пасивами у вигляді власного капіталу виявляється неспроможним амортизувати удар. 4 березня 1932 року всі 48 тодішніх штатів у складі США оголосили про закриття банків, щоб угамувати банківську паніку. Новообраному президентові Рузвельтові знадобився тиждень вимушених банківських канікул, аби почати повертати фінансову систему до тями – банк за банком.
Минулої осені Україна зупинилася за крок від банківської паніки, і лише потужна ін’єкція НБУ у тіло фінансової системи врятувала банки. За його ж жито НБУ, щоправда, було боляче бито, але то тема іншої розмови.
Цього тижня по Україні поширилася тривожна інформація іншого ґатунку, яка примушує замислитися – а чи не можлива в Україні казначейська паніка – treasury run? Мер Черкас Сергій Одарич заявив, що “Черкаси, та й інші міста України, опинилися на межі колапсу, оскільки Держказначейство припинило перераховувати кошти міських бюджетів на інші рахунки”. За його словами, 16 липня у другій половині дня було повністю заморожено платежі Черкаського міськвиконкому. Мер вважає, що «це цілеспрямована політика уряду з втручання у місцеві бюджети для перекриття власних касових розривів, які виникли при виконанні державного бюджету», і не виключено, «забираючи кошти міста, уряд, напевно, направить їх на виплату пенсій».
За словами Одарича, така ситуація склалась і в інших містах України, де ще 14–15 липня було припинено проплати. Наприклад, у Харкові відмовили в перерахунку коштів навіть за захищеними статтями, як то заробітна плата бюджетників. Одарич переконаний, що віце-президент Асоціації міст України Мирослав Пітцик виступить на позачерговому засіданні Кабінету міністрів, де вимагатиме припинити цю вакханалію.
Що це – ситуація в окремо взятому місті чи початок всеукраїнської пандемії гострої казначейської недостатності? Ураховуючи складні стосунки самого Одарича (та тісно асоційованої з ним та Михайлом Бродським Партії вільних демократів) із БЮТ, ця заява, можливо, приперчена гірким присмаком конфлікту між сторонами. До того ж буде несподіванкою, якщо мери міст, котрі намагаються не псувати без зайвої на те потреби відносини з Кабіміном, голіруч стануть на прю з Кабміном. Хіба що кілька міських керманичів із членським квитком Партії регіонів.
А Асоціація міст України й поготів не захоче сваритися з Кабміном, з яким заручена заветованою редакцією Бюджетного кодексу.
Тож бунт на черкаському кораблі, швидше за все, закінчиться викривальним матеріалом на сайті Головного контрольно-ревізійного управління, де, під рубрикою «Антикризові заходи місцевої влади», ревізори вже вивели на чисту воду об’єктивного позапартійного аудиту не одного такого одарича.
Однак цілком може з’ясуватися, що нестиковка черкаського муніципалітету з тамтешнім відділенням Державного казначейства насправді свідчить про системні збої в роботі Казначейства. І не з його вини.
Бо що таке ЄКР – єдиний казначейський рахунок? Це казан, у який скидаються кошти всіх розпорядників бюджетних коштів. Інгредієнтами цього варива є доходи державного та місцевого бюджету, включно з власними надходженнями бюджетних установ; кошти соціальних фондів, включно з Пенсійним; запозичення уряду, включно з тією частиною траншів МВФ, що надходить до бюджету. У квітні Ю.В. повідомила про «історичне рішення», згідно з яким усі держустанови й навіть держпідприємства, котрі від імені держави надають адміністративні послуги, зобов’язані облікувати ці кошти виключно на рахунках Казначейства. Весною було ухвалено кілька постанов, що регламентували надання таких платних послуг. Найголоснішого розголосу набрала постанова про платні послуги у вузах, за якою студенти мали оплачувати перескладання своїх академічних «хвостів». У незаслуженій тіні залишилися постанови на кшталт 360 від 15 квітня, за якою армія, серед іншого, отримувала право заробляти на життя розведенням свиней та овець.
Як би там не було, метою квітневих зусиль було залучення на ЄКР додаткових коштів, оскільки на той час на ньому почало проглядатися дно. Адже держава зачерпує з цього казана так, як вважає за потрібне. Кошти на ЄКР не пахнуть, і на них немає тавра «Власність Черкаського міськвиконкому» чи «Кошти за реалізацію квот відповідно до Кіотського протоколу». Є просто запис у субрахунку, кому вони належать. Держава зачерпує з ЄКР великою ложкою на потреби міністерств і відомств, а органи місцевого самоврядування – своїми маленькими ложками на свої видатки, передбачені бюджетами. Держава надає за рахунок коштів ЄКР позики – передусім Пенсійному фонду. Цього року, за оцінкою Секретаріату Президента, «Пенсійному фонду виплачено 17,8 млрд. грн. як кредити, частина повернена, але непогашений залишок на сьогодні становить 8,6 млрд. грн.». Більше того, видано також урядову постанову, що дає змогу позичити гроші з ЄКР Нафтогазу, однак не відомо, чи скористався НАК хоч раз таким правом. А щоб місцеві бюджети не галасували, що їхні кошти безоплатно використовується державою, їм також надано право короткостроково запозичати з ЄКР.
Якщо банки законом зобов’язано оприлюднювати свої пасиви та активи, то інформацією про пасиви (залучені кошти) й активи (видані позики) єдиного казначейського рахунку в Україні володіє кілька осіб. Що там уже казати про детальний баланс, якщо навіть дані про сумарні залишки на ЄКР в Україні фактично утаємничено з кінця березня ц.р.
За браку достовірної інформації, цілком імовірною виглядає ситуація, що кошти на ЄКР знову зміліли (після рясного дощу в травні, коли на казначейський рахунок вилилося півтранша МВФ)...
Звісно, клієнти казначейства – ті ж самі місцеві бюджети – не вкладники банку. Вони не можуть усі одночасно звернутися до казначейства зі своїми вимогами, оскільки обмежені в часі бюджетним розписом, за яким асигнування мають проводитися відповідно до помісячного і поквартального графіку.
Однак, відчувши смалене, вони активізують спроби отримати своє з казначейського рахунку, що й може призвести до казначейської паніки.
І є лише один медикамент від тієї пропасниці – наступний транш МВФ. Проте він не лікує хворобу, а лише притлумлює біль.
Станіслав Голубенко
|
