|
Східні єдиноборства стають все популярнішими серед широкого загалу.
Минулоріч, на Олімпіаді-2008, що відбулася у Пекіні, вперше в історії ігор ушу було представлено як олімпійський вид спорту. На Закарпатті цей вид спорту з’явився наприкінці 80-х, а вже 2005 року тут було створено Федерацію ушу.
Цими днями у прес-центрі газети «НЕДІЛЯ» відбулася прес-конференція з тими, хто стояв біля витоків спортивного руху ушу в нашій області - Почесним Президентом Федерації ушу Закарпаття Петром Ганчаком, Президентом Федерації Юрієм Гецком, головним інструктором Барнабашем Шомодьї, які й розповіли про сьогодення та перспективи розвитку східних єдиноборств у цілому та ушу зокрема.
Петро Ганчак: - В Україні існує безліч шкіл, стилів і видів східних єдиноборств, бойових мистецтв. На жаль, сучасна кіноіндустрія спотворила саму ідею бойових мистецтв – більшість, особливо людей молодого віку, вважає, що досить голими руками перемогти купу до зубів озброєних ворогів і все, майстер бою.
Насправді ушу – це набагато більше. В перекладі з китайської значить бойове (у) мистецтво (шу). Однак це не тільки бойове єдиноборство, але й древня філософія, що відображає всю багатогранність, продуманість і неоднозначність китайської культури та історії. Релігійно-філософською основою вважається даосизм, конфуціанство, буддизм. З’явившись кілька тисячоліть тому, ушу й нині є ефективною системою єдиноборств, чудової оздоровчої і профілактичної гімнастики, а також засобом фізичного і морального формування особистості.
Барнабаш Шомодьї: - Доповнюючи вчителя, хочу додати, що, власне, на просте запитання, що таке ушу? - мені відповідають по-різному. Більшість каже, що це боротьба і що ним займаються, аби навчитися битися. Інші вважаються ушу чимось схожим на спортивну гімнастику. Дехто взагалі вважає, що це якась секта, яка займається східною культурою, а може, й магією. Інші ставляться до ушу як до простої гімнастики для укріплення здоров’я.
Звідки ж береться такого роду інформація? Звісно, прочитали в спеціалізованій літературі або побачили по телевізору. Величезна кількість людей почули про ушу від своїх друзів та знайомих, а цих набагато більше, аніж тих, хто має потяг до літератури. Таким чином, створюється певний дефіцит інформації, що, в свою чергу, призводить до виникнення найрізноманітніших чуток.
Петро Ганчак: - Ситуація ускладнюється тим, що в уже існуючих школах ушу викладається все, що завгодно, але не ушу. Тренери, чи вчителі, навчаючи інших, самі часто не мають кваліфікації і не володіють «ідеологічною» базою. Тому кілька порад тим, хто хоче займатися ушу. Перед тим, як почати заняття, варто поцікавитися, чи цей клуб є членом Федерації – якщо ні, значить в нього немає спільних програм, він не відповідає за якість викладання. З’ясуйте, де навчався сам наставник – загалом не прийнято приховувати ім’я свого вчителя. Слід остерігатися людей, які показують багато дипломів і сертифікатів. Має існувати чітко вибудована програма по місяцях чи роках. Хоча ушу потрібно навчатися все життя. Чи розповідає наставник про філософію ушу? Правильне харчування, правильний спосіб життя?
Про життя великих майстрів школи? Про праці великих китайських філософів, історію Китаю, історію ушу і взагалі світової культури? Як правило, не може вважатися визначальною і ціна за навчання. Існують школи, де плата є чисто символічною, в той час як в інших – невиправдано високою.
Юрій Гецко: - Відомо, що існує ушу сучасне (іноді його називають спортивним, хоча воно не завжди орієнтоване тільки на спорт) і традиційне. В останньому більше уваги приділяється комплексному вихованню. Вивчається не тільки техніка, але й медицина, особистісні і моральні якості. Сучасне ж ушу в основному несе гімнастичні елементи і націлене на змагання. Нерідко під виглядом традиційного ушу (приміром, шаоліньського) викладається сучасне. Хоча різниця не тільки в комплексах, але й самій методиці виховання.
Барабаш Шомодьї: - До речі, міжнародна федерація ушу створена у 1990 році і нині до неї входить понад 40 країн. Україна у цьому списку займає не останнє місце. Приміром, на Олімпіаді-2008 єдиний європеєць, який зайняв призове місце, був українським спортсменом… Ми ж цьогоріч провели в с.Буківцьова Березнянського району черговий семінар ушу – приємно, що він уже десятий за рахунком. Це свідчить про те, що популяризація цього виду східних єдиноборств просувається в нашому краї успішно.
Петро Ганчак: - Втім, коротко розповісти про ушу в одній бесіді неможливо. Кожен, хто хоче спробувати себе в цьому східному єдиноборстві, може з вересня знайти нас в спортивному залі ЗОШ №9. Спробуйте, можливо, це саме те, чого, не усвідомлюючи, ви прагнули все своє життя.
Людмила РУДА, газета «НЕДІЛЯ»
|
