|
Володимира Рокитського громадськість Закарпаття знає ще з легендарних помаранчевих часів: тоді, після затримання злочинців на стадіоні «Авангард», генерала на чолі зі спеціальною групою направили до області для розслідування. Ще за якийсь час призначили начальником обласного управління СБУ, мовляв, уже знає край. Зараз – чергове повернення Рокитського до області. Чуток навколо цього призначення – річку гатити. Зводяться до одного – поклали, аби порядок навів й імідж служби підвищив. Сьогодні генерал Рокитський відповідає на всі запитання газети «Неділя». Щоправда, коли розкрити таємниці не може, лише загадково посміхається…
Кому призначення Рокитського не до вподоби?
- Володимире Георгійовичу, з вашим призначенням на посаду начальника обласного управління СБУ краєм ширяться чимало чуток, мас-медіа висувають різні версії. Найяскравіші - «призначили, аби у вотчині Балоги порядок навів»… Чи вас знову призначили на Закарпаття, бо, як кажуть, «знаєте» область?
- Усе це домисли, але, напевно, без цього було б нецікаво. Я би в цьому контексті лише наголосив на своїй аполітичності, і аполітичності СБУ. Закарпаття - це чудовий край, це територіально-адміністративна одиниця, це кордон з чотирма європейськими державами. Тут більше мільйона людей, і я прийшов служити інтересам цих людей, інтересам держави. Те, що стосується, як ви кажете, «вотчини Балоги», хай він розбирається сам у своїх справах. Закарпаття - ще раз повторю - це край понад мільйона людей, а не якоїсь однієї особистості.
- Про вас багато відгуків як про справедливу, порядну людину, яка знає свою роботу. Чимало моїх знайомих з СБУ схвалюють ваше призначення…
- Повірте, чимало таких, яким моє призначення й не дуже до вподоби.
- У продовження теми призначень. Спостерігаю, що протягом липня взагалі чимало цікавих кадрових перестановок на вищих щаблях у державі: начальником президентської охорони назначили Олександра Бірсана, куратором СБУ в секретаріаті Президента – Петра Шатковського, в Суми начальником СБУ – Олександра Ващенка. Всі ці люди зарекомендували себе як справжні професіонали служби. Що би означали ці призначення? Влада взялася за наведення порядку в державі? Чи Президент вирішив відновити славу СБУ?
- Чесно кажучи, коли мене зараз викликав голова Служби безпеки України, він мені по-перше запропонував повернутися власне в Службу, а по-друге - повернутися й очолити управління в Закарпатській області. При цьому він сказав приблизно так: «Я хотів би, щоб ви як професіонал своїми діями підняли імідж Служби безпеки України в Закарпатській області, щоб ви відновили професійні традиції, щоб підвищили рівень роботи оперативного складу з дотриманням повної законності». Ось і робіть самі висновки про моє призначення та призначення інших моїх колег.
Проте під час розмови з Головою СБУ, він мене спитав, чи не маю образи якоїсь, заперечень? Також Голова попросив одразу по призначенні не спішити «рубати голови» в управлінні наліво-направо, змінювати кадри, як це робили попередники.
- Тобто, спочатку до кадрів придивитися, а потім робити висновки?
- Так, безперечно! Я запевнив у цьому Голову СБУ. До кадрів буду придивлятися, бо до працівників СБУ у мене є свої вимоги – професійність і віддача в роботі. Є певні вимоги до морально-етичних принципів. До речі, при першій же нараді я сказав своїм працівникам, що мусувати кадрові питання не варто, як вони це зараз роблять. Я чую все це, я ж не у вакуумі живу, і мені навіть смішно стає від цих пліток. Але я поки що ніяких перестановок робити не буду, вивчаю ситуацію, спілкуюся з керівниками відділів, хочу бачити їхні позиції. Причому одразу кажу, що мені не подобається.
Я завжди наполягаю на тім, що Служба безпеки повинна займатися питаннями, які відносяться до компетенції Служби безпеки – це контррозвідка, захист конституційного ладу та територіальної цілісності, це боротьба з корупцією та організованою злочинністю, захист державної таємниці. Ми повинні працювати не над маленькими епізодами та виконавцями, а викривати організовані злочинні угруповання, до яких входять і виконавці, і посадові особи: всі, від керівника до водія. Я такі вимоги ставлю, і я буду шукати таких людей, які будуть виконувати мої завдання.
- Але, погодьтеся, вимоги повинні відповідно оплачуватися. Я чомусь і не сумніваюся, що й надалі найболючішими «точками» СБУ залишаються матеріальне забезпечення, зарплати…
- Я ще під час свого першого перебування в Закарпатті казав, і зараз стверджую, що за ту роботу, яку виконують наші оперативники, платять мало. Бо навантаження нині на них колосальне - по той бік барикад теж фахівці, і останні якраз розуміють, за що працюють, це, повірте, дуже великі гроші. Проте однозначно не можна поставити питання так, щоб і в СБУ працювали тільки за гроші, це буде неправильно. Бо нині співробітник має одну зарплату, завтра йому запропонують за «здачу» інформації втричі більше, і він не замислюючись «перекинеться»…
Ні, тут повинні все ж таки працювати люди, які розуміють, куди вони прийшли, розуміють завдання, у них є честь, совість, офіцерська гідність, і вони знають, що нині в них саме така державна зарплата, яка є, але в них є певні гарантії роботи, захист. І вони повинні з віддачею працювати. Я колись казав ще будучи начальником підрозділу боротьби з організованою злочинністю в Київському управлінні, що опери працюють наче наркомани. Тільки останні отримують задоволення від чергової порції наркотиків, а опери – від самого процесу розслідування, від «гонки», від відчуття цілі, у них є зацікавленість, бойовий азарт, кураж. Тобто, вони відчувають, що займаються справжньою чоловічою роботою і, звичайно ж, для офіцера побачити результат своєї діяльності, затримати злочинця – той же наркотик. Навіть коли того ж таки Пукача затримали - у багатьох людей, переконаний, серце стрепенулося.
Але якщо повернутися до проблем, то держава повинна б оцінити роботу СБУ попри будь-які свої проблеми. Співробітник Служби повинен мати повний державний захист, знати, що він може нормально одягнутися, що його дружина й діти забезпечені, можуть отримати освіту й відповідне медичне забезпечення, і житиме родина не в якійсь хибарці, а в нормальній квартирі. І лише в такому разі він буде віддаватися цій роботі, працювати на результат, шукати свій «наркотик».
Але, якщо чесно, я думаю, що на сьогодні зарплата в співробітників Служби безпеки найнижча серед правоохоронних органів.
- Генерала Рокитського нерідко можна побачити, коли гуляє містом. Ніби без охорони. Чи це безпечно?
- Ніякої охорони в мене немає, і це не передбачено законодавством. Я все кажу – Бог бачить і він зберігає.
Контрабанда й нелегали – основний бич Закарпаття
- Володимире Георгійовичу, чи вже вдалося з’ясувати оперативну обстановку по області? Чи змінилося Закарпаття за роки вашої відсутності? Якось Ви казали – контрабанда і нелегальна міграція – основні напрямки злочинності в Закарпатті…
- Так воно й залишилося.
- Практично через день після того, як ви приступили до виконання обов’язків, Закарпаття сколихнув небачений скандал: контрабанда великих партій цигарок через Ужгородську митницю. В ЗМІ одразу посипалися звинувачення на адресу керівництва митниці та СБУ. Щодо першої – мовляв, керівництво, якщо говорити бандитським сленгом, «кришує» контрабанду цигарок. Щодо вашої служби – де були спеціалісти, чому не попередили, і чому після першого випадку не було відповідного реагування? Скажіть будь ласка, чи займається вже СБУ цією справою і чи маєте Ви намір вживати власне до підлеглих, відповідальних у даній справі, певні санкції?
- Так, ми одразу зайнялися розслідуванням, люди працювали навіть на вихідних: викликали прикордонників та митників, опитували їх. Звичайно, я розумію, що просто так така велика партія контрабанди не пройшла, але знову ж таки – доказова база повинна бути. Я вважаю, що такі потужні операції відбуваються під «чітким керівництвом»: бо якщо в легковику 10-20 блоків перевозять, то це одне, але коли десятки-сотні ящиків, то однозначно мусять бути домовленості між контрабандистами та певними посадовцями на кордоні. Наразі на митниці триває своє службове розслідування, ми проводимо свою перевірку. Якщо у нас буде достатньо матеріалів, ми передамо їх до прокуратури.
- Ви незадоволені роботою відділу, який повинен займатися боротьбою з корупцією та організованою злочинністю, який власне й повинен був спрацювати на упередження?
- Так, відверто кажучи незадоволений. По закінченні перевірки буду робити відповідні висновки.
- Володимире Георгійовичу, містом ширяться чутки щодо спроби пограбування хакерами одного з банків. Фігурують 3 мільйони доларів, які нібито вони хотіли поцупити. А ще розповідають, що затримували злочинців хлопці в штатському, а не міліціонери, отже, можна припустити, що це були ваші люди? Тим більше, що, здається, у компетенції СБУ протидія комп’ютерній злочинності? Розкажете подробиці?
- Затримання справді було. Воно проводилося спільно зі співробітниками центрального апарату Служби безпеки України. Гроші злочинцям не вдалося вкрасти, але деталі поки що розголошувати не можу. Будуть подробиці та результати - обов’язково розповім.
- Щось «притихли» останнім часом закарпатські русини. Чи є якісь зрушення в цій справі? Чи вдалося розкласти якісь офіційні крапки над «і» - хто фінансує, з якою метою тощо. Тим більше це питання цікаве, що час від часу російські чи проросійські канали роблять спроби зняти сюжети про те, що нібито русинів на Закарпатті утискають і т. п.
- Що є, то є: періодично окремі інформаційні агенції та телеканали Росії подають в тенденційній формі матеріали про життя громадян України, які визнають себе русинами та їх «переслідування» Службою безпеки України, причому остання подається ними як організація, що діє не правовими та антигуманними методами. Я би сказав навіть так: у даному питанні з СБУ нерідко намагаються робити монстра, страшнішого за КДБ.
Але я хочу запевнити всіх, що Служба безпеки України загалом та Закарпатське обласне управління зокрема проводить свою діяльність виключно в рамках чинного законодавства та покладених обов'язків щодо захисту конституційного ладу, територіальної цілісності та недоторканості України.
Якщо цікавитеся долею справи щодо Д. Сидора, то йому, нагадаю, пред’явлене обвинувачення у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України. Підставами та приводами до порушення цієї кримінальної справи стало те, що 25 жовтня минулого року в Мукачеві під час проведення 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів, Д. Сидор публічно проголосив тексти таких документів, а саме: «Меморандуму від 25 жовтня 2008 р. 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів про прийняття Акту проголошення відновлення русинської державності» та «Акту проголошення відновлення русинської державності». Що цікаво, ми провели аналіз цих документів.
Так, відповідно до висновків науково-правової експертизи, проведеної експертами Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України та лінгвістичної експертизи, проведеної експертами Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України, у проголошених Сидором Д. Д. документах, містяться публічні заклики до зміни меж території України, на порушення порядку встановленого Конституцією України.
Водночас у справі призначено комплексну науково-правову та лінгвістичну експертизу, її доручено трьом спеціалізованим установам та УжНУ. На даний час ця експертиза здійснюється, і вже за її результатами буде суд ухвалювати рішення.
- До речі, покарання за таку діяльність «світить» значне?
- Я би так не сказав. Зокрема, ч. 1 статті 110 Кримінального кодексу України карається обмеженням волі або позбавленням волі на 3 роки. Все залежить від тяжкості злочину та вирішується в суді.
- Тобто, боятися особливо нема чого й можна далі цим займатися?
- Думаю, що такого не буде, бо ми просто цього не дозволимо.
Олексія Пукача шукали навіть на Закарпатті
- Володимире Георгійовичу, зараз «на слуху» новий виток у розслідуванні справи Гонгадзе. 6 років тому Ви були включені від СБУ в групу Генпрокуратури, яка розслідувала вбивство журналіста. Ваша точка зору як професіонала на затримання Олексія Пукача, чи справді це могло відбутися і вдатися так легко, як це нав’язують громадськості політики?
- По-перше, мені дуже приємно і я задоволений, що мої колеги, які й по сьогодні займаються розслідуванням вбивства Гонгадзе, працюють по цій справі, не закинули її у глухий кут. Взагалі розшук особи, тим більше такої, яка скоїла тяжкий злочин, - це дуже непроста справа. І в моїй багатій практиці бували випадки, коли ми шукали злочинців і два, і три, і вісім років, вони ховалися як в Україні, так і за кордоном, що ще більше ускладнювало пошук.
Тому коли розказують такі речі, що Пукача можна було знайти й раніше, чи навіть знайшли давно і переховували, але правоохоронні структури належно над цим не працювали, - це аматорські казочки. Я розумію, що людям хочеться, аби правда перемагала, аби злочини розкривалися, але не треба забувати, що професійний рівень злочинності нині дуже високий і підвищується, завдяки матеріальним стимулам, швидкими темпами, і нерідко знайти зловмисника – справа настільки непроста, що її виконання маячить десь межі фантастики.
- Та навіть у Закарпатті в глухому селі в горах заховаєшся – довго не знайдуть...
- Ви знаєте, коли я ще працював у складі групи від Генпрокуратури і шукав Пукача, розглядалися чимало версій. Ще в той час, коли були затримані троє його підлеглих, які з ним вчинили злочин, відпрацьовували всі області України. Навіть в Закарпатті перевіряли будь-яку інформацію, схожих людей, або підозрілих чоловіка та жінку, або подібне авто – які лише дані були у оперативників, усі вони відпрацьовувалися. Але, звичайно ж, сьогодні тільки він може розказати, де переховувався, які засоби та способи для маскування використовував.
- Генерал Пукач - непроста людина...
- Він - професіонал. Треба враховувати, що цей чоловік очолював Головне управління кримінального розшуку Департаменту зовнішнього спостереження МВС України, пройшов усі етапи, від найнижчого до найвищого щабля, тому прекрасно знає всі нюанси роботи, всі методи… Ця людина розумна і могла грати в схованки не один рік. І це тільки зараз так багатьом здається, особливо політикам, що це так легко – прийти й схопити. Але насправді цьому передувала велика копітка робота, і оцінювати її журналістськими публікаціями чи політичними інтересами не можна.
- Є версія, що затримали Пукача, вирахувавши за мобілкою. Це реально?
- Ні, вирахувати людину лише за одним мобільним телефоном практично неможливо. Взагалі ж, технічні заходи, які проводяться згідно з чинним законодавством, дають певні результати і можливість пред’явити звинувачення лише в тому випадку, коли вони отримані законно. І в той же час я стверджую: якщо застосовувалися тільки технічні можливості при розслідуванні чого чи іншого злочину, майже ніколи такі справи не мали законного завершення. А законне завершення – це слідство, суд, вирок суду. Усі результативні справи – це такі справи, коли задіяний комплекс оперативно-пошукових заходів. І особливо по такому фахівцю, як О. Пукач.
- Гадаєте, Пукач – це «козир» напередодні виборів?
- Як на мене - це співпадіння. Просто так трапилося, що Пукача сьогодні затримали, а вибори десь там завтра-післязавтра. Я ще раз повторюся - особисто я дуже задоволений, що ця справа просунулася ще вперед, як би не було важко слідчим, що немає результатів. Знаєте, іноді й руки опускаються, коли немає результату. І я навіть не знаю, хто наразі займався розслідуванням вбивства Гонгадзе, але я вдячний тим людям та керівникам, котрі здійснили затримання Пукача. Таким чином вони підняли в очах людей імідж правоохоронних органів.
- Зрештою, й імідж держави…
- Так, й імідж держави.
- Гарно дякую, Володимире Георгійовичу, за таке цікаве інтерв’ю й щиро сподіваюся, що про результати вашої роботи, спрямовані на поліпшення іміджу СБУ, ми вже незабаром почуємо.
Наталка ЛОГОЙДА, спеціально для «НЕДІЛІ»
|
