Не хочу вчитися, а хочу красти - за таким нехитрим принципом воліють жити окремі школярики.
Не задумуючись, що крадіжка, навіть наймізерніша, здатна зламати людині, а особливо підлітку з несформованою ще психікою, життєву долю. Тим паче, що віднедавна, зі змінами законодавства, кримінальна справа порушується за скоєння крадіжки на суму менше сотні гривень.
Коли директор Перечинської школи прийшов уранці на роботу, то виявив, що в комп’ютерному класі розбиті двері. З приміщення зникли вісім системних комп’ютерних блоків та монітори до них. Злодіям ніщо не стояло на заваді - клас не був обладнаний сигналізацією, ґратами на вікнах. Щось путнє довідатися від сторожа не вдалося. Скидалося на те, що у час, коли орудували крадії, він міг десь придрімати у своїй кімнаті.
Про зухвалу крадіжку керівник навчального закладу повідомив у чергову частину Перечинського райвідділу міліції. Правоохоронці відразу ж висунули версію про причетність до крадіжки когось з підлітків, найімовірніше, учнів тієї ж школи. Адже злодії добре знали, де знаходиться комп’ютерний клас та деякі інші деталі.
Розслідувати справу доручили досвідченим працівникам карного розшуку, кримінальної міліції у справах дітей, дільничним інспекторам. Для розкриття злочину підключили й експерта-криміналіста та інспектора-кінолога. Начальник райвідділу Павло Готра, його заступник Євген Мельников, в.о. начальника карного розшуку Максим Сабельников разом з оперативниками висунули кілька версій, котрі стали відпрацьовувати.
Під невидимий контроль взяли всі місця, де зловмисники могли б збути комп’ютерну техніку: ринки, магазини. Адже комп’ютери - не голка, їх так просто не сховаєш. Спершу розслідування рухалося повільно: не було свідків, та й у школярів тривають канікули. Однак згодом на території школи оперативники знайшли поліетиленові пакети. Їх, як довідалися правоохоронці, в місцевому магазині купували якісь юнці. Продавці зуміли описати зовнішність цих підлітків.
Першого з підозрюваних, 15-річного Івана, оперативники виявили у комп’ютерному клубі, де підліток грався в якусь гру. Його зовнішні дані збігалися зі словесним портретом ймовірного крадія. Побачивши працівників міліції, хлопець чомусь знітився, однак зі всіх сил намагався не подавати вигляду.
Підліток гаряче заперечував свою причетність до викрадення техніки зі школи, запевняв, що в той час був удома. Але, відтворюючи похвилинно свій проведений день, коли сталася крадіжка, почав щось недоговорювати. Стало зрозуміло: Іван таки замішаний у цій справі. Хлопець розповів, з ким саме проводив вечір у час зникнення комп’ютерів: 16-річний Іван та 17-річний Владислав були з ним того вечора на легковому автомобілі. Ним, як з’ясувалося, й поїхали вночі «на діло»...
Певніше за все, ідея швидко розбагатіти виникла спонтанно. Один із підозрюваних, учень цієї школи, добре знав, де знаходиться комп’ютерна техніка і як до неї дістатися. Під покровом ночі малолітні крадії навідалися у навчальний заклад. Вислідивши момент, коли сторожа не було, подалися у комп’ютерний клас. Після кількох потужних ударів двері класу не витримали й подалися. Крадену техніку юнці вивезли на автомобілі й сховали у закинутому гаражі. Опісля вони показали міліціонерам місце, де сховали крадені системні блоки та монітори.
Причину крадіжки затримані пояснили просто: хотілося заробити грошей... До речі, усі вони походять з доволі благополучних сімей і ніхто не голодує.
За фактом крадіжки, повідомляє майор міліції Іван Ладжун із ВЗГ ГУМВС, порушено кримінальну справу. Триває слідство, а після його завершення суд визначатиме остаточну долю юних злодійчуків.
Іван ГРИЦАН, газета «НЕДІЛЯ»
|
