|
Нещодавно глава Секретаріату Президента України Віра Ульянченко заявила, що нестабільність коаліції та брак у ній голосів дає підстави говорити про дострокові вибори до ВР. Наскільки сьогодні є реальним проведення дострокових парламентських виборів? Про це УНІАН запитав експертів.
Андрій Єрмолаєв, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:
Сама тема дострокових парламентських виборів була й залишається актуальною. Справді потрібно визнати, що інтриги 2008 року так і не призвели до виборів, хоча можливості такі були. Нагадаю про рішення Президента щодо грудневих виборів. Потім була ще одна критична ситуація весною, що робила можливими вибори-2009. Але тут вдалися взнаки взаємна недовіра та острахи провідних політичних сил програти.
Станом на сьогодні однозначно для більшості політсил зрозуміло, що цей парламент потрібно якісно змінювати.
Варіанти еволюційні (пов’язані з необхідністю переформатування і домовленостей) поки що не спрацьовують і, судячи з усього, так і залишаються нереальними, оскільки розклад сил у ВР досить стабільний. Великі фракції навряд чи будуть реформовані, навіть за великого бажання. А відповідно цей розклад робить неможливою продуктивну роботу. Питання широкої коаліції залишається лише романтичним побажанням деяких політиків-утопістів.
Щодо дати… З одного боку, з датою виборів потрібно визначатись, з другого – все-таки працює принцип політичної доцільності. Я не виключаю спроб на початку вересневої сесії ВР поставити питання про дострокові парламентські перегони ще до президентських, тобто на кінець листопада-грудень. Проте вважаю таку постановку питання малоймовірною, малорезультативною, тобто про це говоритимуть, але сумніваюся в прийнятті такого рішення.
До речі, першим, хто підштовхнув до такої дискусії, як це не парадоксально, був Володимир Литвин, який в останні дні сесії ВР визнав, що парламент недієздатний і, швидше за все, потрібно йти на дочасні вибори. Але враховуючи зимові президентські перегони, у парламенті немає достатньої більшості для такого рішення.
Прибічником дочасних парламентських перегонів, до президентських, безсумнівно, буде Президент Ющенко. Гадаю, саме від нього можуть пролунати такі ініціативи. Але знову ж таки, у нього немає відповідної політичної підтримки у ВР.
Більш вірогідною мені видається дата 2010-го, весною або восени. Це залежатиме безпосередньо від того, як майбутній Президент розрулюватиме відносини з ВР.
Хочу ще раз підкреслити, що, швидше за все, майбутній переможець робитиме спроби працювати з нині діючим складом ВР. Сумніваюся лиш у тому, чи будуть ці спроби вдалими. Тому питання про дочасні парламентські вибори буде підняте.
Сьогодні для Віктора Ющенка є надзвичайно важливою не лише продуктивна участь у президентських перегонах, маю на увазі не стільки саму перемогу, яка малоймовірна, скільки вагомий результат, котрий потрібен іміджево, політично Ющенкові. Але для того, аби цей результат для нього справді набув символічного значення, було б вигідно провести дочасну парламентську кампанію, на якій попередньо було б засвідчено увесь порядок денний майбутніх президентських перегонів. По-перше. По-друге, ця парламентська кампанія вже фактично би означала реструктуризацію складу парламенту, тому Ющенко на цих перегонах уже б розмежувався зі своїми колишніми союзниками, і, швидше за все, на цих перегонах увів би оновлений блок навколо Нашої України і розраховував би, так би мовити, на особисту перемогу цих парламентських перегонів як лідер блоку свого імені чи партії.
Врешті-решт є тут також меркантильні розрахунки: забезпечити, підстрахувати собі місце в майбутній ВР разом зі своєю командою ще до президентських перегонів.
Інша справа, що далеко не для всіх такі перегони є вигідними. Як на мене, такі перегони не вигідні для БЮТ і її союзників у парламенті, тому що для багатьох проурядових сил такі вибори будуть дуже ризикованими.
Щодо одночасних виборів… Суто з політичної точки зору, на мою думку, ця ідея абсолютна адекватна. Для влади це було б, так сказати, радикальне хірургічне рішення.
Питання полягає не лише в призначенні виборів до парламенту водночас з президентськими, а ще й в тому, аби забезпечити організаційно і законодавчо такий процес, щоб він не породжував конфліктів і тимчасового безвладдя.
Якщо таке рішення в парламенті буде напрацьоване, наприклад, у вигляді поправок до законів, які би передбачали можливість проведення одночасної кампанії, то тоді це буде цілком вірогідно. Поки мені видається все дуже складно.
Я свого часу пропонував інше тлумачення одночасності… Якщо приймається рішення про дату президентських перегонів, то було б доцільно одразу визначатися щодо дати парламентських, наприклад, через місяць-два. Це дозволило б, з одного боку, сформувати такий єдиний виборчий простір і готуватись до них водночас. Це б справді були одночасні вибори, тільки не в сенсі дня, а в сенсі періоду. Таким чином ми б пройшли виборчу кампанію одним періодом.
Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:
Заява глави Секретаріату Президента Віри Ульянченко про ймовірність дочасних парламентських виборів викликана намірами Партії регіонів і БЮТ провести вибори президента “на двох”.
Симптоматично, що з’явилася така заява, і вона не випадкова. Вона пов’язана з тим, що в середині українських еліт наростає невдоволення тенденціями, що складаються довкола майбутніх президентських перегонів. А саме в можливості двопартійних, двокланових чи двофаворитних виборів.
У такому разі президентські вибори можуть стати фактично референдумом з довіри двом лідерам – Юлії Тимошенко і Віктору Януковичу і референдумом по Конституції “на двох”, до якої ПР і БЮТ можуть повернутися після перегонів.
Тенденція до двопартійних виборів глави держави вже проглядається в змінах до закону про вибори президента. Дві основні політичні сили, що мають конституційну більшість у парламенті, роблять усе, щоб законодавчий і правовий формат президентських виборів сприяв виходу в другий тур саме Тимошенко і Януковича з тим, щоб уже між першим і другим туром розподілити владу між фіналістом і його політичним опонентом.
Безумовно така ситуація не дає маневру іншим кандидатам на посаду глави держави, у тому числі Президенту Віктору Ющенку, лідеру “Фронту змін” Арсенію Яценюку та олові Верховної Ради Володимиру Литвину. Тобто усім потенційним кандидатам, яких “штучно, законодавчо залишають поза межами конкуренції за вищу посаду в країні.
“Тому заява глави Секретаріату Президента має під собою політичні підстави і є симптомом невдоволення не тільки пропрезидентських політичних сил, а й інших представників українського політичного класу ситуацією, яка складається навколо президентських виборів.
Якщо така заява є виразом невдоволення штучно побудованою двопартійною моделлю виборів не тільки президента, а й інших політичних сил, то тоді можуть виникнути і правові підстави для юридичного оформлення розпаду коаліції, після чого відкриються вже не тільки політичні, а й правові можливості для розпуску парламенту.
У Партії регіонів можуть бути невдоволені тим, що Януковича фактично штовхають в обійми Тимошенко, котра за будь-яких результатів президентських виборів залишається прем’єр-міністром і з якою Янукович, у разі перемоги, повинен буде мати справу.
Тому всі групи, які не хочуть, щоб у будь-який спосіб був оформлений шлюб двох партійних слонів, хочуть, аби до президентських виборів були парламентські, бо це дасть можливість уникнути ось такого однозначного пакту ПР з БЮТ. У новий парламент зайде фракція Яценюка, можливо, враховуючи тенденцію до зростання рейтингу Ющенка, і ”Наша Україна”. Таким чином буде змінена внутрішньо фракційна конфігурація ВР, де БЮТ навряд чи буде мати таке депутатське представництво, яке він має сьогодні і за допомогою якого Тимошенко може блокувати не тільки роботу ВР, а й блокувати конкурентну модель президентських виборів.
І тоді ми бачимо, що за заявами глави Секретаріату стоїть продумана стратегія, а також контури нового політичного маневру як у середині еліт, так і в середині електорату, особливо пост-помаранчевого, за який іде конкуренція між Тимошенко, Яценюком і Ющенком.
Крім того, очевидно, що сьогодні хтось уже хоче змінити пост-виборчу конфігурацію “президент – прем’єр-міністр”. “Місце наступного президента – це ще рівняння з невідомим, у той час коли місце прем’єра – уже рівняння з відомим, тобто, з Тимошенко. Лідер БЮТ не забуває про себе нагадати розвішаними біг-бордами, згідно з якими тільки вона працює, а всі інші відпочивають.
Ніхто не відпочиває. Обмірковує, думає, прогнозує можливі кроки і пише сценарій того, як змінити розклад політичних сил, змінити декорації на політичній передвиборчій сцені України. Тому що той сценарій, згідно з яким намагаються провести спецоперацію двопартійних виборів не влаштовує багатьох представників української влади і взагалі Україну.
Так, дочасні парламентські вибори, тобто перед президентськими, можливі. Якщо це влаштує Литвина і “Нашу Україну”, то може бути юридичне розлучення коаліції. І якщо це по-серйозному розглядається у більшій частині Партії регіонів, якщо в цьому є зацікавленість Януковича, то ПР також приступить до активних дій в цьому напрямку.
Віктор Небоженко, керівник соціологічної служби «Український барометр»:
Дострокові парламентські вибори можливі лише після президентських виборів. Тоді країна, ЗМІ, а також основні фінансові спонсори подивляться розклад основних політичних сил. Ми ж не знаємо за кого насправді український народ, ми про це можемо чути тільки зі слів самих політиків і преси. З провідних телеканалів нам натякають, хто хороший, хто поганий… Тож тільки голосування зможе все розставити на свої місця.
Тому, гадаю, потрібно починати з президентських виборів, потім переходити до виборів у місцеві органи влади і тільки в третю чергу – до парламентських.
Крім того, я про це вже казав, що парламентарії під час кризи зубами триматимуться за свої крісла. Тому що це єдиний спосіб вирішити свої економічні проблеми. Вони мають можливість впливати на законодавчий процес. Цей парламент виживатиме, він проявлятиме чудеса виживання, аби протриматися весь термін. Ви ж самі розумієте, що без волі на самоліквідацію парламентаріїв жодні парламентські вибори не відбудуться.
Я розумію працівників Секретаріату… Вони б задоволенням перемістилися б під час дострокових парламентських виборів у новий виборів і залишили б Ющенка сам на сам з його проблемами. Але ще раз повторю, що це не входить у життєву стратегію сьогоднішніх парламентаріїв, які лиш у крайньому випадку підуть на саморозпуск.
Можна було б провести одночасні вибори, як це було в 1994 році. Але це буде російська рулетка, тобто може вийти, що Президента вибрали одного, а парламент отримає цілком інше забарвлення. Тоді конфлікт неминучий.
Це дуже ризиковий крок для кандидата в президенти і для голів фракцій. Депутати, звісно, говоритимуть про дострокові вибори, але повірте, вони нічого для цього не робитимуть.
Володимир Фесенко, голова правління центру політичних досліджень “Пента”:
Вірі Ульянівні потрібно дуже уважно почитати Конституцію, де чорним по білому написано: «За півроку до закінчення повноважень Президента України не можна припиняти повноваження ВР України». По-перше.
По-друге, абсолютна більшість ВР не хоче розпуску парламенту. Зрозуміло з яких причин…
Цього не хочуть і в єдиній фракції, у якій про це говорять. Маю на увазі, парті. регіонів.
Взагалі-то для дочасних парламентських виборів немає підстав. Навіть якщо сьогоднішня коаліція припинить своє існування, це не є причиною для розпуску ВР.
Якщо вибори в парламент відбудуться, то це відбудеться, швидше за все, коли буде новий Президент України. Цієї осені нам не варто очікувати дострокових парламентських виборів. У першу чергу тому, що це суперечитиме Конституції.
Тому мене дивує, коли про це говорить Янукович, тепер – Ульянченко. Нехай ці політики почитають Конституцію.
Зрозумійте, що відсутність єдності у ВР не є підставою для проведення дострокових виборів.
Записала Ксеня Лесів
| 
