|
Тюрма, попри дешеві «блатні» пісеньки, - місце далеко не з кращих. Ще ніхто не повертався звідтіля кращим, а лише з понівеченим здоров’ям та психікою. І все ж герой цієї розповіді, 37-річний рахівчанин, примудрився провести у «місцях, не надто віддалених», цілих 23 роки свого життя. І на «досягнутому», схоже, чолов’яга зупинятись не збирається...
Перший свій термін Василь із Великого Бичкова отримав у 14-річному віці. А далі пішло-поїхало: вийшов на волю, украв, напився, знову в тюрму. Романтика...
Нещодавно вранці працівники торговельного закладу, який належить Великобичківському споживчому товариству, виявили розбите скло на бокових дверях. З’ясувалося, що зникли горілчані та тютюнові вироби, а також трохи грошей. Керівник товариства зателефонував у Рахівський райвідділ міліції.
Та не встиг черговий офіцер доповісти керівництву про цю подію, як знову пролунав телефонний дзвінок. І знову ж з Бичкова: 65-річний тамтешній підприємець повідомив, що вночі хтось проник у його кафе і поцупив гроші. Цього разу йшлося вже про досить значну суму – 2 тисячі 700 гривень. Як і в попередньому випадку, злодій проник, розбивши скло на вхідних дверях.
У село виїхали в.о. начальника рахівської міліції Микола Беркела, начальник карного розшуку Іван Гураль, оперативник цього підрозділу Юрій Ясінський, дізнавач Іван Понцір та експерт-криміналіст Віктор Костан. «Почерк» проникнення в обох випадках був ідентичний. Поки експерт оглядав об’єкти, оперативники та дільничні міліціонери почали перевіряти т.зв. підоблікових осіб, які вже мали колись конфлікти із законом.
Звернули увагу й на 37-річного Василя. Чоловік мав солідний тюремний «стаж» - 23 роки перебування за ґратами, а його «спеціалізацією» були саме крадіжки. Однак зустрітися з колишнім «зеком» міліціонерам одразу не вдалося: не знайшли його ні вдома, ні в селищі. Проведені перевірки на причетність інших до скоєння крадіжок поки що результату не дали. Тож зустріч з Василем повинна була пролити світло на нічні події у торгівельних закладах.
Тут Іван Гураль довідався: Василя бачили в одному з медзакладів обласного центру. Слід сказати, що тюремне життя позначилося на здоров’ї рахівчанина – ще у в’язниці йому зробили операцію. Щоб він кудись не зник, відповідну інформацію направили в управління карного розшуку ГУМВС, і працівники цього підрозділу невдовзі затримали Василя. В Ужгород виїхали рахівські оперативники. Свою причетність до скоєння крадіжок підозрюваний і не намагався заперечувати.
За його словами, їхню сім’ю ніби хтось прокляв чи наврочив. Під час сімейної сварки батько свого часу жорстоко побив його сестру, що призвело до смерті дівчини. Глава сімейства отримав тривалий тюремний термін.
Таку драму не пережила й мати, яка невдовзі померла. Василь на той час і сам «мотав» строк у місцях позбавлення волі, адже уже у 14 років притягався до криміналу. А там почалося. На волі довго не затримувався, рідні не мав, батьківське обійстя стало геть занедбаним. Кілька років тому Василь «засвітився» майже на всіх українських телеканалах за скоєння серії крадіжок з культових будівель десь аж на Полтавщині.
У квітні ц.р. вкотре повернувся у В.Бичків, але вже серйозно хворим. На лікування потрібні були немалі гроші. Вирішив їх роздобути уже звичним для нього способом. Глибокої ночі розбив вікно на дверях торговельного закладу споживчого товариства, однак грошей там виявилося дуже мало. Щоб не повертатися з порожніми руками, вирішив «поживитися» спиртним та цигарками. Тоді подався у приватний бар. Там поживою стали 2 тисячі 700 гривень, які господар мав необачність залишити на ніч.
Коли ж Василя затримали, у нього було всього 120 гривень. Інші вже встиг витратити: медикаменти ж нині недешеві, та й гоститися треба. На цьому пригоди чоловіка не закінчилися: під час огляду його будинку рахівські міліціонери вилучили обріз мисливської рушниці. Попереду на Василя чекає черговий вирок та «вояж» у місця не надто віддалені, повідомляє ВЗГ ГУМВС.
Іван ГРИЦАН, газета «НЕДІЛЯ»
| 
