|
Зазвичай коли приходить літо чимало людей починає ламати собі голову - куди поїхати на відпочинок, аби забути хоча б на декілька тижнів про щоденну робочу рутину. Ніхто не буде сперечатися, що чудово, змістовно і позитивно відпочити можна і в наших Карпатах. Однак вже так склалося ще за радянських часів - тягне як навіжених на море. Хтось може собі дозволити Італію чи Чорногорію, однак це тягне за собою неминуче знайомство з досить складним процесом отримання шенгенської візи. Тому саме Крим був і залишається для більшості тією
омріяною країною літнього релаксу, де є все: море, сонце, пляжі та пальми.
Чесно кажучи, про відпочинок у Криму написано стільки негативу, що і не розумієш - навіщо все-одно туди преться сила силенна народу. Може немає куди грошей дівати? Насправді просто треба вміти відпочивати, можна сказати це ціла наука, яку не всім дано опанувати. Єдине, що можу порадити - не шукайте привабливих пропозицій через інтернет. Насправді це ніби гра у рулетку, може пощастить, а може і ні. А ціни справді захмарні - тільки проживання від 25 доларів за добу.
У нетрях «Артеку» - Ленін та Тимошенко
А найбільше зіпсував настрій причіпний вагон "Ужгород-Сімферополь". Це такий собі атракціон під назвою "Пекло на колесах" - півтори доби ви ніби перебуваєте у російській бані, де відключили воду. Тому, коли прибули на місце, то почувалися себе в’яленими рибами, яку повільно запікали на вугіллях. У Сімферополі я майже одразу познайомився з місцевими правоохоронцями, які прискіпливо перевіряли в мене паспорт (можливо здався їм схожим
на наркобарона?). А через хвилину вже потрапив у тиски двох хлопців, які настирливо намагалися "дуже дешево" довести мене до Ялти - усього за 200 гривень, а також знайти квартиру біля моря, також "дуже дешево". Прийшлося відбиватися рюкзаками. Бо насправді доїхати, як кажуть з вітерцем, можна у досить комфортному мікроавтобусі усього за 20 гривень. Для любителів віслюків можна порекомендувати древнючий тролейбус, який їздить по всьому
узбережжю зі швидкістю пішохода.
Слід зауважити, що особисто ми знали куди їхали - в "Артек", точніше у селище Гурзуф, на території якого і розкинувся всесвітньовідомий дитячий табір. Цього року пощастило нашим дітям - вони отримали пільгові путівки у цей справжній райський куточок. Я не дуже перебільшую, адже насправді це унікальна місцевість всієї України і не дивно, що останніми роками тут розгорнулася справжня битва за кожний шмат землі. Сучасний "Артек" розкинувся
на території 216 (!) гектарів. Аби пройти пішки від одного кінця до іншого потрібно декілька годин, тому для зручності персоналу та відвідуючих тут їздить навіть спеціальний черговий автобус. Загалом міжнародний дитячий центр складається з десяти таборів, п’ять з яких функціонують навіть у зимовий період. За рік відпочити у них можуть майже 30 000 дітлахів!
Однак минулого року за рахунок державного замовлення було закуплено вдесятеро менше путівок. Як підтвердили у прес-службі центру все це було здійснено лише з однією метою - довести табір до банкрутства і відвоювати частину привабливого узбережжя. Різке зменшення обсягів державної підтримки призвели до критичної ситуації, яка поставила "Артек" на межу припинення діяльності. Звісно зацікавлені у цьому були деякі приватні структури, які намагалися зробити це руками наших політиків.
Цього року ситуація здається почала виправлятися. Місцеві жителі впевнені, що відбулося все після втручання Росії, уряд якої пообіцяв виділити потрібні кошти для покриття кредиторської заборгованості (яка вже у 2007 році склала 64 млн. грн.). Так воно чи ні, але український уряд обіцяє прийняти державну програму розвитку МДЦ "Артек", яка розрахована до 2015 року. Згідно програми держава має знайти і виділити 633 мільйона гривень. Принаймні Юлія Тимошенко, яка була присутня на фіналі дитячого "Євробаченні", пообіцяла, що "захистить дітей". Перед тим вона гучно звинувачувала у розвалі міжнародного табору ДУСю (Державне управління справами при Президенті України), якому він підпорядкований. Однак зрозуміло, що заявлених грошей все-одно не знайдеться, все більше схоже лише на черговий власний піар перед виборами. Але досить про політику...
(Лише хотілося додати, що на фіналі дитячого конкурсу "Євробачення-2009", де обирали представника від України, на жаль, закарпатка Данела Якобчук з "Піснею Сріберної Землі" так і не отримала такої бажаної перемоги. А більшість журналістів, які були присутніми на заході були вражені безпрецедентними заходами безпеки нашої премєрки. Спочатку особисті охоронці нишпорили у наших сумках та кишенях, а потім якісь здоровані позаймали місця, що були зарезервовані для представників ЗМІ).
Люди, які тут мешкають вважають - гарнішого пляжу на ЮБК (Південне узбережжя Криму) не знайти. Вони в дечому праві. Адже ліворуч - знаменита Аюдаг (Ведмідь-гора), праворуч - Адалари (скелі-близнюки). Єдине, що потрапити на пляж Артеку без спеціального пропуску практично неможливо - всі входи і виходи охороняють вдень міліцейські патрулі. Пропуски виписують лише місцевим мешканцям, які живуть навколо табору, персоналу та батькам, чиї діти відпочивають у таборі. Хоча як нам по секрету повідомили аборигени триває успішна торгівля цих "аусвайсів". Проникнути у "заповідну зону" можна також через дірки у парканах, а також на "черговому" автобусі, пасажирів яких чомусь не перевіряють. Така так би мовити видимість охорони обходиться мабуть у чималу суму з державного бюджету.
Загалом "Артек" справляє двояке враження. З одного боку - чудові нові корпуси, з іншого - повно сміття та захаращеність у тій частині, куди не водять офіційні делегації. Наприклад, у центрі табору, де розташований величезний пам’ятник Леніну заввишки 42 метри - найбільший (!) діючий у Європі. Раніше тут на площі проводилися всі урочисті заходи, тепер - царить запустіння, посеред мармуру ростуть кущі, а біля самого бронзового пам’ятника купа пляшок з-під пива та недопалків. Надписи типу "Жорик-2009" аж ніяк не прикрашають дійсність. Перебуваючи тут відчуваєш себе дослідником забутих древніх артефактів у джунглях. Агресивна фігура Леніна справляє дуже гнітюче враження, колишній ідол ніби домінує над усім навколишнім. Однак прибирати його звідси поки що не планують, адже ще свіжий у пам’яті випадок, коли зі стели Артеку намагалися познімати радянські ордени і виник величезний скандал.
У нетрях "Артеку" я надибав також на величезний басейн з вишкою, який нині просто перетворився у руїну. Дивно було бачити такі контрасти поряд з діючими дитячими корпусами. Однак для переважної більшості дітей все-одно відпочинок у "найкращому таборі у світі" - це незабутні враження на все життя. Зокрема на шосту зміну, яка тривала у червні поїхало близько 70 маленьких закарпатців. Для кожного з них "Артек" став назавжди незабутнім і найкращим враженням, незважаючи на всі негаразди і "знос основних засобів на 80%", як повідомляє офіційний прес-реліз табору. І дуже хочеться, аби у майбутньому кожна українська дитина (з 9 до 16 років) мала змогу хоча б раз у житті відвідати "Артек". На сьогоднішній день така можливість є далеко не у всіх. Адже навіть пільгова путівка для дитини з багатодітної сім’ї коштує понад 1000 гривень плюс за транспортні витрати 450-500 гривень.
Звісно порівнювати цю суму з повною вартістю путівки неможливо (наприклад для росіян комерційна вартість складає майже 2 тисячі доларів). Однак і ці гроші потрібно якось викроїти з сімейного бюджету. На жаль, всеукраїнський конкурс "Таланти багатодітної родини" також залишилися поза увагою преси, хоча діточки з усіх куточків України старалися не менше за учасників "Євробачення". І на мою власну думку деякі з них могли спокійно конкурувати з тими чиї батьки змогли забезпечити своїм дітям якісну фонограму, світло та місце у фіналі.
Обираючи між Кримом та Парижем
А взагалі Крим, колишня "всесоюзна здравниця" заслуговує уваги для туристів та відпочиваючих. Це не тільки унікальна природа, чудові краєвиди, а й край з цікавою історією. Не дарма у всі віки було достатньо бажаючих володіти багатствами цього півострова, особливо південною його частиною. Ще у XІІІ столітті сюди проникають італійці - генуезці, які створюють свої колонії від Ялти до Алушти. Пізніше у 1771 році за Крим воювала Росія
проти Туреччини. А після приєднання до імперії тепле узбережжя швидко стало популярним серед коронованих осіб та еліти, а також мистецької богеми. Тут любили відпочивати Михайло Коцюбинський та Леся Українка, Максим Горький та Антон Чехов.
Сьогодні в принципі кожен має змогу приїхати сюди. Однак якість відпочинку залежатиме від товщини вашого гаманця. Насправді ті, хто не лякається умов проживання можуть знайти собі досить пристойні кімнати починаючи від 15 доларів за добу (звісно без харчування), а за 25 доларів вже окрему квартиру з євроремонтом . Наприклад, у Гурзуфі об’яви про оренду різнопланових приміщень побачите на кожному кроці. Однак у липні-серпні ціни різко поповзуть вверх. Тому знавці вважають, що червень та вересень ("оксамитовий сезон") - найкращі місяці для відпочинку в Криму. А ось ціни на харчі і справді лякають. Насамперед дорогі фрукти, практично всі вони коштують стандартну таксу - 25 грн. за кіло (черешні, ренглоти і т.д.). Пляшка найдешевшого пива починається з п’яти гривень навіть у магазинах, на пляжах доходить до десяти.
І що дуже засмутило - надто дорогі екскурсії. Звичайна морська подорож на півтори години із заїздом у якийсь палац (приміром Ластівчине гніздо) обійдеться мінімум у 100-150 гривень. Екскурсія по Лівадійскому палацу - 40 гривень, похід у ялтинський зоопарк, де нещодавно потруїли чимало тварин у боротьбі за землю - 50 гривень з дорослого, 30 гривень - з дитини. Тож змістовний відпочинок у Криму для родини з дітьми - сьогодні це розкіш. Вхід до більшості парків також став платним, як і до пляжів (від 5 гривень). Як вірно зазначила одна відпочиваюча, порівнявши Гурзуф із зоопарком - "з одного боку паркани санаторіїв, з іншого клітки пляжів". Іноді складається таке враження, що кримчани вирішили заробляти на чому завгодно і на кожному клаптику землі.
Найдешевша екскурсія нині - у Нікітський ботанічний сад (12 гривень за вхід), де можна гуляти годинами і насолоджуватися тисячами рідкісних рослин та квітів. Слід сказати, що тепер хоча б немає проблем із транспортом - маршрутки та тролейбуси їздять кожні п’ять хвилин у будь-якому напрямку. А ось до приватників краще не звертатися. І не стільки через ціну, як через нехтування водіями елементарними правилами дорожнього руху і шаленим швидкостям на гірських серпантинах.
А загалом можна насолоджуватися природою Криму і досить економно, хоча це стає щороку все більш проблематичніше. Все узбережжя практично вже поділено на санаторні чи приватні зони відпочинку та заповідні території. Якщо так піде справа і далі, то вільного доступу до моря не залишиться взагалі. Тому можна зрозуміти велику кількість самозахоплень землі, при чому не тільки з боку етнічних татар. Я познайомився з цікавою людиною, отаманом осередку кримського козацтва Анатолієм Стрижаком, який пішов таким самим шляхом. Йому 63 роки, сам родом з Буковини. Життя кидало отамана по світу. Моряком був направлений на початку 1970-х у Сомалі, де радянська влада "робила маленьку війну". Майже три роки не бачив рідної домівки. За цей час пішла до іншого жінка, залишивши дітей. Повернувшись працював на морі - був водолазом, а загалом опанував понад 50 професій. Друга жінка, вже у 1990-х пішла у одну з релігійних сект. Сьогодні у Анатолія Стрижака девятеро дітей на утриманні, на черзі наступний.
Виглядає він напрочуд чудово. Схожий трохи на Хемінгуея, носить таку ж бороду, підтягнутий, у хорошій фізичній формі. "Коли звільнявся з флоту, лікар сказав - протягнеш ще максимум рік-два, так що готуйся, - розповідає він. - Мав стільки хвороб, що хоч одразу помирай... Мені це дуже не сподобалося". Але завдяки власній методиці вже через рік позбавився всіх болячок. Лікувався морем, вином та роботою. Ось тільки власного житла так і не побудував. Прописку у Криму дістав тільки за допомоги бойової гранати, з якою прийшов до коменданта. А потім прикупив стареньку халупу поблизу "Артеку" і розчистив схил поблизу, увесь на той час порослий чагарником. Нині тут розмістився його будинок, тут живуть його діти.
Ми п’ємо вино на "палубі" - це верхня частина домівки, велика веранда з тапчаном, де приймають гостей: ліворуч - Аюдаг, праворуч - Адалари. Мускат, сапераві, так можна сидіти і до ранку. Отаман каже, що постійно перебуває у бойовій готовності – судові засідання з міською радою Гурзуфу тривають вже декілька років поспіль. "Боротися буде до останнього, - каже Стрижак. - Адже місцева влада - це мафія, з якою треба воювати". Він цілком серйозно вважає, що Україну незабаром чекає великий громадянський конфлікт, який спалахне саме у Криму. Не хочеться у це вірити і сперечатись… Зараз у туристичний сезон весь Крим займається одним – зароблянням грошей. І тільки у міжсезоння, коли «бізнес» закінчується сюди знову прийдуть політики, аби піднімати населення на боротьбу з невідомими ворогами.
Підсумовуючи враження хочеться зазначити, що таки праві виявилися ті, хто стверджував, що відпочинок у Криму – надто дороге задоволення. На жаль, так. Наш сусід по купе їхав на тиждень до Парижу. Сказав, що це дешевше, ніж відпочивати вдома… Я погодився – адже за тиждень кровно заробленої зарплати за декілька місяців – як не бувало.
Олександр ВОРОШИЛОВ, для «НЕДІЛІ»
|
