Закарпаття: Повінь у краї: і через рік жаба душить... - 23 Серпня 2009 - НЕДІЛЯ. Перша Закарпатська інформаційна газета

Минув рік відтоді як Західна Україна пережила чергове випробування водою. Закарпаття, яке десятиліттями більше за інші регіони страждало від подібних природних катаклізмів, вряди-годи обійшлося мінімальними втратами. Кажуть, причина в тому, що область краще за інших підготувалася до повеней. У регіоні і справді вже кілька років поспіль системно будують, зміцнюють, захищають об`єкти... Але до кожного барильця меду, як відомо, додається ложка дьогтю.

Фінансові проблеми, часові рамки, махінації з виділеними на будівництво захисних об`єктів коштами. У Закарпатті будівельники зіткнулися ще з однією бідою - традиційною українською «жабою». Вона душить, причому переважно тих, кого підтопило давно.

«За ці роки люди чомусь дійшли думки, що так і має бути, що держава йде в їх населений пункт, дотує, захищає, а вони повинні з держави за це три шкури дерти. Зокрема, в дуже багатьох випадках жителі просто не дають свої земельні ділянки під будівництво гребель або берегових укріплень. І навіть якщо хтось самовільно «заселив» якийсь клаптик землі, який нам за проектом потрібний під об`єкт, - скандал! Будівельникам іноді навіть доводиться змінювати проектні рішення, щоб мінімально зачепити інтереси людей, і однозначно не на шкоду споруді. Ну, не будемо ж ми міліціонера ставити на кожному метрі будівництва! Хоч і таке було, коли доводилося наші об`єкти охороняти, працювати вночі, щоб людям «не заважати». Нонсенс!», - розповідає головний протипаводковий архітектор Закарпаття Ростислав Федів. За його словами, майже по кожному об`єкту доводиться переконувати місцевих жителів - їх прийшли захищати. «Найчастіше з головами сіл або районів вирішуємо питання про надання людям ділянок в інших місцях. Скажімо, в Бедевлі було близько 15 осіб, через городи яких мала пройти гребля. Але вони з розумінням поставилися до ситуації і без вагань погодилися одержати земельні ділянки в іншому місці», - зазначає він.

За його словами, відчувається, що жителі сіл, які не були затоплені минулого року, вже забули повені 1998 і 2001 років, саме там чинять найбільшу протидію – людям заважає пил, шум, інтенсивний рух вантажних автомобілів абощо. Будівельникам подеколи доводиться наймати... поливальні машини, встановлювати освітлення для роботи вночі, припиняти роботу, наприклад, у четвер в Тересві, бо там базарний день. Корови на пасовищі йдуть або з нього – вантажні машини стоять...

Найприкріше, каже Федів, коли приходиш на територію, де заплановано будівництво, а там - суцільні бур`яни. Але тільки-но почне рухатися техніка, відразу починається і рух в селі. Бувало, що землі, де потрібно будувати гідротехнічні споруди, терміново роздавали людям, щоб потім вони могли вимагати компенсацію. Хоча це невеликі гроші, але все ж... Тепер влада порозумнішала: заздалегідь повідомляє РДА, що на її території планується траса греблі, та інформує сільських голів, і якщо після цього роздаються земельні ділянки, то є з кого питати.

Усіх цих проблем не було б, якби у нас, як і в сусідніх державах, діяв закон про викуп землі для суспільних потреб. Поки відповідний законопроект блукає в стінах українського парламенту. А діяти через суди – втрата сил і часу, «...а нам потрібно працювати, освоювати кошти і головне не допустити нових втрат від паводків, тому що вони завжди в десятки, або й тисячі разів перевищують витрати на захист», - розповідає Федів.

Гроші вимагають контролю

Чиновники звітують, що і як побудували, а КРУ перевіряє, куди пішли виділені кошти. Грошей доводиться переказувати чимало: в цілому за рік (станом на 1.07.09) на казначейські рахунки Закарпатської облдержадміністрації для ліквідації наслідків стихійного лиха 23-27 липня 2008 року, надійшло 200 мільйонів 459 тисяч гривень, зокрема майже 6 мільйонів добродійної допомоги. Результати ж роботи КРУ такі. На 1 липня 2009 року (з початку відбудовних робіт у серпні 2008-го) припинили фінансових порушень на загальну суму 3,2 млн. грн., виявили - на 863 тисячі, забезпечили нарахування матеріальної допомоги та виплату коштів громадянам на загальну суму 281,5 тис. грн., усунули інших порушень на суму 20,6 тис. грн.

У КРУ стверджують, що превентивний контроль дає вагомі результати: нині менше зловживань, ніж у попередні роки. За словами заступника начальника КРУ в Закарпатській області Михайла Федака, у складі спецкомісій контролери-ревізори провели ряд повторних обстежень. Наприклад, перевіряли господарства. Підсумок - в шістьох населених пунктах в 83-х випадках не підтвердилися пошкодження, зазначені в заявах. Виплати скоротили на 1,1 млн. грн. держкоштів. Так само перевірили об`єкти дорожнього господарства: у 7 випадках не підтвердилися дані про збитки, заощадили 313 тисяч гривень. На «пошкоджених» паводком приміщеннях державної і комунальної власності заощадили 344,5 тис. грн., на «втраченому» майні та сільськогосподарській продукції - 1,2 млн. грн. При перевірці витрачених коштів за рік виявили більше півмільйона незаконних видатків.

Проте незважаючи на численні «ложки дьогтю» Закарпаття, яке десятиліттями страждало більше за інші регіони, минулого року обійшлося мінімальними втратами. Кажуть, причина в тому, що область краще за інших підготувалася до повеней. У регіоні і справді вже кілька років поспіль системно будують, зміцнюють, захищають об`єкти.

Досвід Західної України свідчить: альтернативи системі протипаводкового захисту немає. Але повинна бути продумана, комплексна програма, яка б передбачала всі складові, - від системи моніторингу і оголошення про можливу надзвичайну ситуацію до будівництва спеціальних акумулюючих місткостей і польдерів. В принципі, все, що передбачене Комплексною державною протипаводковою програмою «Тиса», яка діє в області. Збудовані в її рамках (починаючи з 2006 року) об`єкти витримали тиск води, який за масштабами був сильніший, ніж у 1998 і 2001 роках. У 2008-му фактично постраждали тільки ті об`єкти, які не встигли добудувати, а також греблі, берегові укріплення, зведені ще в 1970-1980 роках. Фахівці кажуть, що більшість усіх протипаводкових програм, реалізованих в Закарпатській області впродовж останніх 7-8 років, – результат нині практично забутого досвіду роботи фахівців НАТО і їх українських колег.

Як наголошує фахівець Закарпатського облводгоспу Світлана Ребрик, яка в 2001 році працювала над реалізацією в Закарпатті «Спільного проекту Україна-НАТО щодо підготовленості та реагування на повінь в Карпатському регіоні», «така стратегія розроблена не тільки для Закарпаття, а й для інших країн басейну річки Тиса: Угорщини, Словаччини, Румунії. Фахівці розписали, що саме потрібно зробити, скільки це потребує часу і скільки коштуватиме – повний спектр». Проект реалізовувався коштом НАТО і низки європейських країн, на ті ж гроші купили унікальне для України устаткування для спостереження за швидкістю надходження води - доплери. «Такими приладами в Україні ніхто не користується, а вони здатні вимірювати рівні води при великих швидкостях. І хочу наголосити, що проектом НАТО пропонувалося ними автоматизувати 51 гідропост, ми вже нині маємо понад 40 таких автоматизованих постів, і це дає дуже вагомі результати», – зазначає Ребрик.

Але... досвід є, програми є, позитив від роботи на випередження є, а з грошима на втілення грандіозних проектів завжди проблема. За програмою «Тиса» в повному обсязі держфінансування надходило на Закарпаття тільки раз – в 2006-му. Торік виділили 44 мільйони, хоча закладали майже втричі більше. Щоправда, липнева повінь 2008-го внесла корективи, і уряду довелося терміново шукати гроші, але вже на ліквідацію наслідків стихії. Зрештою, як зазначає головний протипаводковий архітектор Закарпаття, все, що в 2008-му було зруйновано, відразу минулого року і відновили. З резервного фонду виділили 60,5 мільйона гривень, за рахунок яких відбудували 15 об`єктів, що належать до системи Держводгоспу. Як кажуть у народі, нема лиха без добра.

Враховуючи небезпечну паводкову ситуацію, закарпатські чиновники почали сподіватися на те, що в 2009-му програму «Тиса» профінансують в повному обсязі (за планом - 214 млн. грн.). А тому наприкінці минулого року фахівці Державного підприємства «Об`єднана дирекція будівництва водогосподарських об`єктів Закарпатської області» розробили на цю суму проекти будівництва протипаводкових об`єктів. Яким же було їх розчарування, коли побачили, що в держбюджеті-2009 на ці цілі виділено лише 37 мільйонів. «Ми вимушені були «переглянути» і скоротити всі плани (кількість і довжину об`єктів) у 6 разів! Основну увагу зосередили на перехідних об`єктах. Тому, що такі ключові елементи комплексної програми, як акумулюючі місткості і польдери, не можна перетворювати на довгобуди - і вартість зростає, і технології старіють», - нарікає Федів. Над «урізанням» працювали майже півроку. Наприкінці весни - початку літа з`явилася інформація, що уряд таки виділяє на протипаводкову програму для Закарпаття ще 127 мільйонів, і плани знову довелося переглядати.

За словами Федіва, додатково до 37 млн. грн. передбачено виділити в поточному році ще 50 млн. грн. із стабілізаційного фонду. Ніхто не вірив, що вони будуть, зазначає Федів, але днями уряд підписав порядок їх надання Держводгосподві. Отже, через місяць буде підписаний план будівництва, і надійдуть кошти. У Держводгоспі запевняють, що кошти вже є, затримка лише з оформленням документів.

Тобто, все виглядає дуже добре: уряд виділив кошти, які були необхідні Закарпаттю для протипаводкового захисту. Проекти під них вже давно розроблені, можна тільки радіти і пишатися тим, які ми «пухнасті». Але не так все просто. Тому що великі гроші вимагають відповідних законодавчих процедур, і в даному випадку все впирається в злощасне тендерне законодавство. Його недосконалість очевидна: якщо тендерні процедури почалися зараз, то затягнуться, щонайменше, на два місяці. Виходить, що лише у вересні одержані кошти почнуть використовувати, щось будувати. Як стверджують фахівці, це надто пізно.

Ще одна проблема – вимоги чинного законодавства до тендерів. Нині тендер може виграти фірма без досвіду роботи, без відповідних виробничих потужностей, виключно з найманими субпідрядниками! Раніше від претендентів вимагали підтвердження досвіду і можливостей.

Але все таки, додаткові кошти, як зазначають фахівці, дали змогу повернутися до будівництва та проектування протипаводкових польдерів і акумулюючих місткостей - стратегічних об`єктів. "Ми продовжимо цього року будувати чергу протипаводкового польдера поблизу сіл Вари, Четово, Бене на Берегівщині, вже оголошений тендер і за його результатами через тиждень-два робота кипітиме. Повністю завершити будівництво цього об`єкту ми плануємо в ІІ кварталі 2010 року", - зазначає Федів.

Цей польдер зможе акумулювати 45 мільйонів кубометрів води, а також знизити рівень води в Тисі на 40 сантиметрів. Якщо вдасться побудувати в Закарпатті кілька таких об`єктів (як передбачено держпрограмою), результат буде очевидний. Крім того, зараз будівельники готують документацію будівництва акумулюючих місткостей в Загатті Іршавського району, Лазещині та Чорній Тисі. Кажуть, якщо будуть гроші - з початку 2010 року візьмуться до роботи.

Зараз закінчується і проектування акумулюючої місткості біля з.Загаття (Іршавського району). «Це буде перший гірський польдер, будівництво якого почнеться наступного року. На черзі - польдер поблизу села Лазещина Рахівського району. Усе це - штучні акумулюючі місткості, але в тому, що вони потрібні, нас переконує сама природа. Але у нас є і природні польдери, які виручали під час паводків 1998, 2001 і 2008 років. Наприклад, автомобільна дорога до міста Хуст, яка вже неодноразово виконувала роль греблі», - розповів Федів.

Є в народі приказка: поки грім не ударить, мужик не перехреститься. Торішній досвід укотре засвідчив: території, які системно захищалися, під час повені не постраждали. Більше за все протипаводкових заходів в попередні роки було вжито саме в Закарпатті – тому і наслідки стихії для краю, порівняно з сусідніми областями Західної України, були мінімальними. Отже, хрестіться, українці, поки не загриміло...