|
У середу, під такою назвою «Український Центр глобальних та національних стратегій» спільно із «Всеукраїнською асоціацією політичних наук» та «Фондом «Українська перспектива» провели в Ужгороді «круглий стіл»
У публічних «мозкових атаках» взяли участь провідні українські та зарубіжні політологи, незалежні медійні аналітики та експерти. Зокрема, професор Торонтонського університету (Канада) Тарас Кузьо, голова Всеукраїнської асоціації політологічних наук Валерій Бебик, директор програм Фонду «Українська перспектива» Олексій Подольський, політичний експерт, головний редактор журналу «Бізнес – Україна» Пітер Дікінсон, доктор історичних наук, професор УжНУ Сергій Федака, кандидат соціологічних наук, соціолог Федір Шандор та ін.
Модератор науково-експертної полеміки, президент «Центру глобальних та національних стратегій», професор кафедри глобалістики Міжнародного університету «Україна» Василь Базів відзначив, що публічна риторика політичних гравців немає нічого спільного з об’єктивною істиною, оскільки вони намагаються формувати громадську думку виключено у своїх електоральних інтересах. Зомбування суспільної свідомості ведеться зі всіх електронних ЗМІ, позицію яких визначають їхні власники. І нічого спільного це не має зі свободою слова.
- П’яту президентську кампанію в Україні ми розцінюємо, як таку, яка буде винятково маніпуляційною. Вважаю, що фальсифікація виборів відбувається на стадії маніпуляції громадською думкою, а не під час голосування та підрахунку голосів, - каже Василь Базів. –Ми не належимо до існуючого політичного класу, який, на моє власне переконання, є неадекватним. Тому можемо давати об’єктивну оцінку тим процесам, які відбуваються в Україні.
Виступ Ющенка з нагоди 18-ої річниці Незалежності України шокував не тільки мене. Президент назвав нас постгеноцидною нацією. Переводячи з політологічної мови на медичну, це означає, що «це – ВІЛ інфікована нація, неповноцінна, яка не має своєї еліти, яка вершиться без голови». Виходячи з цього, можна стверджувати, що вона не має права і на суверенне існування. Ющенко не змінився, пригадайте, як він нас колись із Кучмою обізвали фашистами. Тому суспільство повинно аналізувати кожен рух, кожне слово політика, зокрема того, який буде кандидатом на найвищу посаду в державі.
Майже всі учасники круглого столу погоджуються з думкою, що лише не заангажований, системний аналіз політичних процесів в Україні, вироблення об’єктивних підходів в оцінці діяльності політичних сил та їхніх лідерів, науковий, стратегічний та середньо-терміновий прогноз сценаріїв розвитку України здатні здійснити тільки ті інституції, які перебувають поза межами існуючого політичного класу. (Політичний клас включає владу, опозицію і обслуговуючий персонал із медійного і експертного наросту на цьому хворому тілі).
Аспект цей винятково важливий, оскільки масована атака на масову свідомість, очевидні маніпуляції суспільними настроями здійснюється у черговий для України момент істини, коли існуючий режим на чолі з Ющенком у стані агонії відходить в інший світ, і українцям належить дати відповідь на питання «Якою буде Україна після Ющенка».
Висновок, який було зроблено на «круглому столі» в Ужгороді - той самий існуючий політичний клас, по-перше, не накладається на так само реально існуючу у паралельному вимірі продуктивну контр-еліту, по-друге, владний клас в Україні – це банкрот, цілковито неадекватний викликам 21 століття. Науковці зробили підсумок правління третього президента України Віктора Ющенка, президенство якого одностайно названо періодом руїни і смути, коли цівілізаційний проект «Держава Україна» доведено до межі краху.
Зокрема, професор Торонтонського університету Тарас Кузьо зазначив, що упродовж останніх п’яти років в Україні втрачено багато можливостей:
- У нормальному демократичному суспільстві, якщо президент має менше дві третини довіри громадян, то він не має морального права керувати країною. Як не прикро, але нині діючому президенту України Віктору Ющенку довіряє один чи два відсотки громадян. І Ющенко цим не переймається. В Україні панує конституційний і юридичний хаос, корупція. З нею не те що борються, а навпаки, - корупція процвітає. Українські політики не відповідальні перед своїми виборцями, свої обіцянки відразу забувають після виборів. Усе це дуже негативно позначається на іміджі України у світової спільноти. Втома від Ющенка на Заході почалося ще два роки тому.
Політологи, присутні на круглому столі наголосили, що в Україні останніми роками збудовано найкорумпованіший у Європі олігархічний режим. В інтересах, які управляють процесами на території України, практично відсутній інтерес національний. Нинішня Україна важко піддається визначенню сучасної держави, а швидше нагадує «безхозну» територію, на якій безкарно правлять бал кілька кримінальних кланів. Україну невипадково називають Росукренергоінкорпорейтд.
Чи відбудеться зміна цього катастрофічного статус-кво на грядущих, п’ятих президентських виборах? На жаль, контр-еліта виявилася не готовою пред»явити суспільство свого кандидата.
За словами директора програм Фонду «Українська перспектива» Олексія Подольського, люди повинні бути більш рішучі у своїх поглядах, діях і не чекати, що один Віктор чи другий вирішить за нас проблеми:
- Поки ми не заставимо політиків відповідати за свої дії, поки не накажемо президентів за їхні дії, нічого доброго не буде. Кожен з них буде повторювати дії та помилки свого попередника. Політика треба приводити до влади, а потім з нього питати і тримати його за горло. А для цього є інструменти – вільна преса, реальні ідеологічні партії. Треба об’єднуватися всім і відстоювати свої права на роботу, майно, землю.
Так звані «нові обличчя» типу Яценюка чи Тигипка – це погано приховані висуванці все того ж олігархату. Тому нинішні вибори – це дуель двох фаворитів Тимошенко і Януковича. Зрештою, так було і на усіх попередніх чотирьох президентських кампаніях, коли у спір двох не зміг втрутитися жоден третій.
Кардіограма держстатистики напередодні Дня незалежності свідчить: усе гірше – позаду. Плюси економічного зростання свідчать – криза пішла на спад.
Тільки такий антикризовий менеджер, як Тимошенко, міг - в екстрамальних умовах кругової атаки на неї - врятувати України від дефолту, тобто від банкрутства. У цій ролі у неї немає конкурентів у державі. Це той випадок, коли у потрібний час на потрібному місці виявилася потрібна людина
Деструктивною є позиція так званих демократів, які на правобережному електоральному полі ведуть війну проти своєї ідеологічної соратниці Тимошенко. Нездатність висунути єдиного кандидата із національно-демократичного табору свідчить про банкрутство ключових політиків із цього табору. А єдиним може бути тільки найсильніший, і ним є сьогодні поза всіляким сумнівом діючий прем’єр.
Ставленик олігархату і персонально сім’ї Кучми Яценюк показав своє справжнє обличчя в Ужгороді. У «Зверненні до українського народу» мера Ратушняка, напевно, вперше названо речі своїми іменами: Україна окупована оліхархатом, здебільшого єврейського походження. А те, що єврея Яценюка він назвав євреєм, не може бути кримінальним злочином, - так само як українця назвати українцем чи росіянина росіянином. А саме такий «злочин» інкримінується Ратушняку. Його позитивна роль його у тому, що він зняв маску «нового обличчя», і український народ побачив справжнє, доволі огидне обличчя все того ж олігархату.
Позиція західної України на двох останніх президентських виборах була вирішальною. Вона зуміла консолідуватися навколо майбутнього президента, що й визначило його перемогу. Розклад сил цього разу дуже простий: якщо Галичина виступить консолідовано, то президентом стане Тимошенко. Якщо вона віддасть значну кількість голосів аутсайдерам, з її допомогою президентом може стати Янукович.
Якщо ж Україна не зрушить із мертвої точки, якщо не покине стан стояння на місці, якщо не вийде із існуючих координат геополітичної сейсмології, якщо не перегорне тої сторінки власної історії, яка розпочала писатися у 2004 році, існує реальна можливість деномінації самої держави. Перспектива в України є і вона у руках українського народу.
газета «НЕДІЛЯ»
|
