|
– Чи був момент, коли ви відчули однозначно: все, пора повертатися додому?
– Замислюватися над тим, щоб закінчити ігрову кар'єру в команді, де вона і починалася, з якою у мене пов'язані теплі спогади, я почав давно. Ігор Суркіс багато разів починав розмову на цю тему, і його пропозиції знаходили відгук у моєму серці. У чому точно не сумнівався, так це в тому, що до жодної іншої країни крім України я після "Челсі" не поїду.
Ну, а серйозно думки про повернення до Києва виникли з появою відчуття, що я ще не награвся. На прес-конференції мене запитали, як довго планую виходити на поле. Сказав, що не знаю відповіді на це питання. Але розумію: щоб максимально продовжити кар'єру, потрібно якомога довше залишатися дитиною. У душі я себе інколи відчуваю ровесником своїх дітей.
– Чи допомагає спілкування з Джорданом та Крістіаном зберегти відчуття дитинства?
– Розмовляючи з дітьми, ти зобов'язаний перебувати з ними на одній хвилі, інакше вони неодмінно відчують фальш і в якийсь момент перестануть проявляти до тебе щирий інтерес. Бути поруч з дітьми – прекрасне відчуття, однак залишатися в ньому постійно, при безлічі оточувальних тебе проблем, неможливо. Але я намагаюся дотримуватися девізу одного з мудреців: "Життя дано нам не для того, щоб думати, як краще його провести, а для того, щоб просто жити".
– З синами частіше спілкуєтеся англійською?
– Так, але це і зрозуміло: адже практично все свідоме життя вони провели в англомовному середовищі. Хоча, звісно, розуміють і небагато говорять російською. У вівторок ми з Ігорем Суркісом плануємо побувати у американській школі, що знаходиться в Києві, де вчилася його старша дочка, а зараз навчається молодша. Президент клубу знайомий з директором школи, і не виключено, що Джордан та Крістіан в найближчі дні вступлять в спеціальний підготовчий клас.
– Повернімося до розмови про "Челсі". Карло Анчелотті дійсно прямо сказав, що не розраховує на вас у Лізі чемпіонів?
– Десять днів тому в нас дійсно відбулася розмова. Із тренером "Челсі" мене пов'язують добрі стосунки ще з часів роботи в "Мілані", і я, щоб прояснити ситуацію, прийшов до нього і запитав: "Карло, які у мене перспективи в цій команді?" Анчелотті відповів, що нікому не дає гарантій, але якщо я хочу знати правду, то шанси грати в основі у мене не великі. У "Челсі" є інші нападаючі, у яких більше ігрової практики в останній час. Тоді я сказав, що хочу повернутися в "Динамо", оскільки вішати бутси на цвях зараз або через рік, залишившись в пам'яті не бомбардиром, а ветераном, який частіше сидів на лавці, мені не хотілося б. Якщо є шанс – треба будь-що його використовувати.
– Президент "Динамо" говорив, що Роман Абрамович був готовий віддати вас на рік, що залишився до закінчення контракту з "Челсі", в оренду в один з європейських клубів, проте потім пішов йому назустріч і погодився відпустити в "Динамо". Чи не "Зеніт" мався на увазі?
– Отримати мене, нехай лише на сезон, хотіли найрізноманітніші клуби – і рівня "Челсі" з "Міланом, і такі, що поступаються їм авторитетом. Але лондонський клуб перш за все турбувала моя думка з цього приводу, і я вдячний Роману Аркадійовичу за те, що він погодився на розірвання контракту і моє повернення додому.
– Відомо, що в "Челсі" ваша зарплата складала близько 120 тисяч фунтів на тиждень. З переходом до "Динамо" ви втратили в заробітку чи він залишився на колишньому рівні?
– Не думаю, що обговорення цього питання буде коректно по відношенню до київського клубу. Скажу лише, що при поверненні на першому місці для мене були зовсім не гроші.
– Ігор Суркіс не раз говорив, що частиною його пропозиції вам є перспектива з часом стати головним тренером київського "Динамо". Відчуваєте в собі готовність до цієї професії?
– Поки що про це як мінімум рано говорити. Не знаю, що буду думати з цього приводу через декілька років, але зараз я приїхав до Києва в якості гравця, і докладу всіх зусиль, щоб команда, до якої я повернувся після довгої перерви, успішно зіграла в Лізі чемпіонів. Група нам дісталася важка, але шанс вийти з неї цілком реальний.
– Що знаєте про "Рубін", матчем з яким на своєму полі "Динамо" почне груповий турнір?
Наприклад, те, що він – найсильніший клуб Росії, а виграти чемпіонат цієї країни дорогого коштує. Ще в курсі, що не так давно в Казані грав Сергій Ребров, який напевно поділиться з нами необхідною інформацією.
– Чи не відчуваєте жалю, що Ребров повісив бутси на цвях? І чи не збираєтеся своїм прикладом переконати його повернутися?
– Не думаю, що це має сенс. Якщо вже така ґрунтовна людина, як Сергій, прийняла рішення завершити кар'єру, значить, питання це Ребров обдумав до дрібниць. Для будь-якого футболіста важливо не тільки довше грати, а й вчасно відчути момент, коли треба йти.
– Матч за Суперкубок УЄФА "Барселона" - "Шахтар" дивилися?
– Так, і мені сподобалася не лише гра каталонців, але і те, як протистояв донецький клуб найсильнішій команді світу.
– Зустрічі з "Інтером", який очолює добре знайомий вам Жозе Моурінью, будуть носити для вас особливий підтекст?
– Чому ж? До цього тренера, що б не писали тепер британські таблоїди, я завжди відчував повагу, і сподіваюся, це почуття взаємне.
– Після вересневих матчів за збірну ви остаточно переїдете до Києва або, як і раніше станете жити на два будинки?
– Для мене це звичний стан. Різниця в тому, що раніше я більше часу проводив в Мілані або Лондоні, відвідуючи в Києві батьків та друзів, а тепер – частіше буду перебувати в українській столиці.
– Чи реальна ваша поява на полі вже в матчі з донецьким "Металургом"?
– Цілком. Вирішувати, втім, головному тренеру, але я провів перше тренування в Конча-Заспі ще в суботу. Після нашої розмови знову піду на базу. Форму, звичайно, ще треба набирати, адже останнім часом мені явно бракувало ігрової практики.
– Газзаєв розповідав, якою бачить гру "Динамо" в атаці з вашою участю?
– Поки в нас не було часу для ґрунтовної бесіди, але, думаю, перед майбутньою грою ми обов'язково поспілкуємося з тренером.
|
