|
Закарпаття славиться різними культурницькими заходами, нашим гостям завжди є що побачити і почути. Не були винятком і ці вихідні. У неділю, 30 серпня, у селі Синевирська Поляна, що на Міжгірщині, відбувся традиційний обласний фольклорно-етнографічний фестиваль «На Синевир трембіти кличуть».
А особливий він і тим, що додає світлу ауру добра і сердечності. Бо ж ставить собі за мету допомогти дітям, які волею долі обділені родинним теплом.
– Знову над цим райським куточком нашої Карпатської землі звучить закличний голос трембіти. Тут вчергове зібралися люди, які люблять і пишаються своєю землею, примножують культуру наших прадідів. – Наш край називають Срібною землею, землею, відомою чудовою природою, але передусім наша земля відома талановитими й працьовитими людьми. Мабуть, тому лише торік на Закарпатті проведено понад 160 фестивалів народної творчості. Є такі, що стають традиційними, своєрідною візитівкою нашого краю. Один із таких – фестиваль «На Синевир трембіти кличуть». Він має ще одну особливість. Кілька років поспіль під його егідою відбувається благодійна акція «Кожній дитині – родину!». З 2006 року усі небайдужі до долі сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, долучилися до акції та подарували малечі надію на родинне тепло та затишок.
За час дії благодійної акції зібрано понад 400 тисяч гривень, які використовуються винятково на розвиток мережі дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей області.
На Закарпатті в цьому плані зроблено багато: ми залишаємось лідерами в країні щодо кількості створених дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей. Нині у 29 дитячих будинків сімейного типу виховуються 198 юних закарпатців. Ще 61 дитина проживає у 40 прийомних сім‘ях. Однак, на жаль, таких дітей ще немало. Керівник краю подякував всім небайдужим до долі маленьких закарпатців, що потребують батьківської опіки. Бо тільки об’єднавши наші зусилля, кожна дитина знайде родину. До речі, високі гості також долучилися до благородної справи – внесли пожертви. Зібрані кошти підуть на облаштування нового дитячого будинку сімейного типу, який невдовзі буде відкрито в селі Невицьке Ужгородського району.
Тим часом фестиваль продовжувався виступами народних колективів, що приїхали на Синевир з різних куточків України. Порадував гостей фестивалю й Народний артист України Іван Попович.
Звісно, і трембіти трембітали. Майстер цієї справи – Василь Янюк – із с. Богдан, що на Рахівщині, погодився поділитися секретами свого трембітання. Каже, професійно грає вже 25 років, а тримав у руках трембіту змалку.
Не всяке дерево годиться, аби воно потім ожило, заспівало в руках трембітаря. Музичний інструмент, з яким пан Василь прийшов на фестиваль, зроблений ним власноруч. – Удалася мені трембіта, тональність рівно тримає, – тішиться він. Каже, грати на трембіті не важко, проте не всяк має хист, – усміхається Василь.
А біля озера туристи обступили іншого трембітаря. Білорусці Людмилі Мороз, яка щоліта відпочиває у санаторіях нашого краю, здається, що трембітати не важко. Проте так і не подужала заграти. Каже, про фестиваль на озері Синевир чула давно, тож цьогоріч спеціально приїхала сюди послухати трембіти.
Того дня біля Синевира чулися й угорська, й словацька, й англійська. Сотні краян, гості області підспівували, підтанцьовували колективам. Звучання трембіт та народні мелодії об’єднали всіх.
|
