Прагматична канцлерка Німеччини зізналася, що не відмовилася від щотижневої процедури попри доленосні події 1989-го року
Навколо неї розгорталися чи не найважливіші події в історії 20-го століття, але це не стримало Анґелу Меркель від щотижневого відвідування парилки.
У ніч на 9 листопада 1989 року натовп захоплених східних німців хлинув у Берліні через щойно відкритий кордон, щоб насолодитися п’янким духом змін. Анґели Меркель у ньому не було. Натомість вона з подругою, як і кожного четверга, після роботи вирушили в сауну.
«Атмосфера була напруженою впродовж декількох днів, я подумала – щось повинно трапитися, і почула по телебаченню повідомлення про те, що відкриють кордони», – розповіла німецький канцлер The Guardian. «Але то був четвер, а по четвергах я ходила в сауну, тому й пішла туди – в ту саму комуністичну багатоповерхівку, куди ми ходили завжди», – каже вона, демонструючи той прагматичний підхід, який став характерною ознакою її правління.
На відміну від багатьох східних німців, які кинулися до кордону, побоюючись, що його можуть закрити так само раптово, як і відкрили, Меркель зізналася, що не поспішала на Захід. «Я подумала, якщо мур відкрили, то складно буде його знову закрити, тому й вирішила зачекати», – розповіла вона.
«В моїй родині постійно жартували, що коли впаде мур, ми зустрінемося в готелі «Кемпінскі» в Берліні і їстимемо устриці. Ми ще й досі не знайшли часу, щоб зробити це, – не те, щоб я була великою шанувальницею устриць».
Після сауни Меркель та її подруга пішли на пиво, а вже потім приєдналися до натовпу, який того вечора прямував на захід до Борнгольмського моста. В понеділок Меркель в товаристві інших європейських лідерів пройдеться тим самим мостом під час святкування 20-ої річниці падіння муру.
Опинившись в Західному Берліні, Меркель зустрілася з родичами, які запросили її до себе додому. «Ми відкрили декілька банок пива – ми були такі щасливі», – розповіла вона.
Описуючи тертя, які спершу існували між східними і західними німцями, вона сказала, що її «вразила» арогантність одного західнонімецького політика, Отто Шілі, «який заявив, що оссі (прізвисько східних німців) приходили на Захід тільки за бананами, – каже вона. – Звісно, ми були в захваті від середземноморських фруктів, бо до цього рідко їх бачили, а тому мене вразила така арогантність».
У той час як більшість східних німців згадують споживчі товари, які вони купили в Західній Німеччині на отримані 100 німецьких марок «підйомних», Меркель, за її словами, витратила ці гроші на практичні речі.
«Потрібні були гроші, щоб піти в туалет чи випити чашку чаю – був листопад і було холодно. Я вважаю, що це була дуже добра ідея [видати «підйомні» - Прим. перекл.] – незважаючи на те, що вона коштувала владі мільйони».
Меркель, вчений-фізик, якій на момент падіння муру виповнилося 35, розповіла, що їй подобалося подорожувати і їздити автостопом по таких країнах східного блоку як Угорщина і Радянський Союз, і водночас в неї було почуття страху й недовірі до Західної Німеччини.
«Я дивилася по телебаченню західнонімецькі кримінальні драми і була переконана, що це досить небезпечне місце і що потрібно бути обачним, – каже вона. – Я завжди почувалася набагато безпечніше в Будапешті чи Москві, ніж в Західному Берліні, який я відвідала в 1986 році».
