|
Кремль добився своєї мети: Ющенко отруєний і зломлений... Дивує, що деякі політики захищають підозрюваних в педофілії... Справа про фальсифікацію виборів-2004 не доведена до кінця... Опальний російський олігарх Борис Березовський розповів Weekly.ua про своє ставлення до скандалів в нашій країні і українських політичних діячів.
Його називають російським бізнесменом, олігархом у вигнанні, політичним біженцем, колишнім сірим кардиналом. З 20 вересня 2001 року Борис Березовський знаходиться в розшуку, оголошеному російською генпрокуратурою за звинуваченнями у шахрайстві, відмиванні грошей, спробі насильницького захоплення влади. Проживає у Великобританії як політичний біженець. У 2008 році журнал «Форбс» оцінював його статки в $1,3 млрд.
Борисе Абрамовичу, вас називають організатором скандалу, пов`язаного з підозрою в педофілії деяких високопоставлених осіб в Україні. Артем Дєгтярєв, теперішній (у громадянському шлюбі) чоловік Олени Полюхович, діти якої постраждали, очолює українське відділення Міжнародного фонду громадянських свобод, що фінансується вами. Вам раніше було відомо про те, що трапилося?
Б. Б. Я знаю про проблему, оскільки Артем Дєгтярєв очолює мій фонд, і він говорив зі мною на цю тему місяці три чи чотири назад. Я, на жаль, не вник тоді в цю проблему. Зараз уважно стежу за пресою, тому в курсі того, що відбувається. Мене дивує, що деякі впливові політики захищають підозрюваних в тяжкому злочині. Ось цього я не розумію. Чому влада до цих пір не намагається з`ясувати правду? І це при тому, що називаються конкретні імена, зокрема депутатів Верховної Ради. Складається враження, що в Україні всім наплювати не тільки на цих нещасних дітей, але і на своїх власних.
Не могли б ви пояснити, у чому суть вашого конфлікту з Юлією Тимошенко?
Б. Б. Ніякого конфлікту з Юлією Тимошенко у мене немає. Це вигадана кимось історія. Ви самі недавно заявили, що з нею не спілкуєтеся. Б. Б. Так, я з нею не спілкуюся, але це не означає, що у нас конфлікт. Просто мені немає про що з нею говорити. І їй, мабуть, немає про що говорити зі мною. Ось і вся історія. До чого тут конфлікт? Ви заявляли, що фінансували «помаранчеву революцію».
Скажіть, будь ласка, як вам відплатили її лідери, прийшовши до влади?
Б. Б. Краще, ніж вони розплатилися, розплатитися було неможливо. Вони здійснили «помаранчеву революцію», що і було моєю метою. Жодної іншої мети я не переслідував. Я не жалкую про свої інвестиції на підтримку інститутів громадянського суспільства, оскільки головне відбулося, зокрема, за ці гроші. Україна стала по суті незалежною державою і перестала бути васалом Росії.
Скільки було вкладено вами?
Б. Б. Близько п`ятдесяти мільйонів доларів.
Ви активно спілкувалися з «помаранчевими» лідерами, давали їм гроші, а потім перестали. Це не може не викликати запитань.
Б. Б. Перестав спілкуватися з кількох причин. Влада демократів виявилася непослідовною. Вони не виконали принципові обіцянки, які давали народу. Зокрема не розкрили злочини, які здійснювалися попереднім режимом. Я маю на увазі і справу Гонгадзе, та інші. Вони не розслідували злочин проти українського народу — фальсифікацію виборів. Це визнано злочином вищими судовими інстанціями України. Проте злочинці, які обдурили народ, до цих пір не тільки на волі, але і йдуть на вибори. Маю на увазі пана Януковича і компанію. Також не вдалося розслідувати до кінця справу про отруєння кандидата в президенти Ющенка. Це теж злочин перед українським народом. Я вже не говорю про ті обіцянки кисільних берегів і молочних річок, які не були виконані. У тому числі і з об`єктивних причин. Разом з тим ми знаємо, що до кризи економіка України розвивалася дуже швидкими темпами. Найголовніше — те, що демократи, які прийшли до влади, виявилися гутаперчевими. Виявилося, що у них немає волі відстоювати свободу і незалежність України. Адже як сказав Гете: «Лише той гідний щастя і свободи, хто щодня йде за них у бій». Вони не йдуть у бій проти тієї сволоти, яка за радянські роки наплодилася і яка, по суті, знищувала український народ, втім, як і інші народи. У цьому я згоден з Ющенком. Українську культуру хотіли забути, хотіли перекреслити самобутність українського народу. Більше того, я згоден з Ющенком абсолютно у всьому, що стосується його ідеології. Без будь-яких винятків. Інша справа, що у нього немає моральних і фізичних сил, щоб свою ідеологію провести в життя. Тому що він багато років знаходився між життям і смертю.
Ви маєте на увазі отруєння?
Б. Б. Так. І в цьому випадку Кремль (а я аніскільки не сумніваюся, що за цим стоїть Кремль) частково своєї мети добився. Вони дійсно підірвали здоров`я президента і, можливо, зломили його психологічно.
У вас є симпатії в українському політикумі, зокрема серед людей, які могли б стати президентом?
Б. Б. Я віддаю перевагу Віктору Ющенку.
Ви підтримуєте його якимсь чином, наприклад, фінансово?
Б. Б. Я починаю підозрювати, що ви співробітник ФСБ. Якщо я стану підтримувати його фінансово, це суперечитиме законам України. Ви ж не вважаєте, що я зовсім не знайомий з українським законодавством? Тому питання некоректне. І у випадку з «помаранчевою революцією» я завжди підкреслював, що підтримував не революцію, а інститути громадянського суспільства. Безумовно, я підтримую Ющенка морально.
А сьогодні ви фінансово берете участь в політичних процесах в Україні?
Б. Б. Жодним чином не беру участі. Тому що вважаю, що все вже відбулося. І як би там не пнулися, намагаючись проштовхнути Януковича в президенти, вважаю, що жодного шансу повернутися на політичну арену як лідеру нації у нього немає.
А у кого є?
Б. Б. Сьогодні у багатьох створюється враження, що вони є у Юлії Тимошенко. Але перемога дістанеться тому, хто розділятиме ідеали Віктора Ющенка. Це буде або він сам, або людина, близька до нього за світоглядом.
Як, на вашу думку, розвиватимуться події після виборів? Чого слід чекати в першу чергу у відносинах з Росією?
Б. Б. Думаю, що з новим президентом або з переобраним Віктором Ющенком вектор розвитку України залишиться тим же. Країна рухатиметься у напрямі цивілізації, а не варварства. А що стосується Росії, то, поки в ній зберігається сьогоднішній режим, нічого хорошого у відносинах з нею не буде, як не буває нічого хорошого у відносинах між варваром і цивілізованою людиною. До тих пір, поки Росія залишатиметься на околиці цивілізації з печерним поглядом на світ, не буде нічого хорошого у відносинах України і Росії. Росія завжди намагатиметься агресивно — я підкреслюю! — підпорядкувати Україну собі, своїм інтересам.
У яких напрямах і в яких формах це може відбутися?
Б. Б. Форми існують тільки три: політична, економічна і військова. Тому що четверта — інтелектуальна — виключена. Росія ніколи, впродовж всієї своєї історії, не домінувала інтелектуально в світі, хоча в XIX і на початку XX століття рухалася в цьому напрямі. Нічого нового тут не придумаєш. Зрозуміло, що ці три форми взаємозв`язані. Оскільки Росія показала, що вона абсолютно неадекватна, а Захід, з іншого боку, продемонстрував свою імпотенцію, після того, що відбулося в Грузії, я абсолютно нічого не можу виключити. Зокрема пряму військову агресію Росії проти України. Росія одержала позитивний досвід в Грузії. Коли військовим шляхом вона відвоювала частину території Грузії і визнала ці республіки незалежними. А світ це проковтнув. Не важливо, що незалежність Абхазії і Північної Осетії не визнають. Суть в іншому. У тому, що світ цьому не протистояв, хоча у Заходу були всі можливості, щоб не допустити агресії. Така безкарна поведінка не може не викликати ажіотажу, ейфорії, і якщо так продовжуватиметься, Росія спробує якщо не політичним і не економічним, то військовим шляхом захопити Севастополь і Крим.
Ви хоч і опальний, але все таки російський олігарх, і чудово орієнтуєтеся в російському політикумі. Чи не передбачаєте інших сценаріїв? Раптом президентом стане не Ющенко? Яких конкретних кроків з боку Росії слід чекати під час виборів і після, якщо говорити реалістично?
Б. Б. Росія під час нинішніх українських виборів поводиться зовсім не так, як раніше. Вона одержала по носу двічі. Пам`ятаєте, коли Путін двічі привітав Януковича з перемогою? Путін світився на параді разом з Кучмою і Януковичем, вважаючи, що якщо він підтримує когось, це одержить підтримку українського народу. Виявилося все з точністю до навпаки. Чим більше він підтримував Януковича, тим менше його підтримував народ. Ця помилка врахована. Тому сьогодні вибрані витонченіші методи впливу. Немає прямого тиску, проте включений величезний фінансовий ресурс. Зокрема через російські компанії, які зміцнилися на українському ринку. Через них надходить фінансування.
Які компанії ви маєте на увазі?
Б. Б. Я маю на увазі найбільші російські компанії. Не хочу зараз називати конкретно, але готовий зробити це через деякий час. Навіть з цифрами. А далі послідує тиск. Зокрема через Захід, де пропагуються ідеї, що Україна — ненадійний транспортувальник газу, лобіюється абсолютно чумна ідея будівництва газопроводів «Північний потік» і «Південний потік». Захід охоче на це йде, тому що корумпований надзвичайно. Тому приклад — колишній канцлер Німеччини пан Шредер, який лобіює цю ідею. Сьогодні ми вже бачимо підтримку не тільки колишніх, але і нинішніх керівників європейських країн — Саркозі і пані Меркель, яка, як ви пам`ятаєте, спочатку відстоювала іншу точку зору. Також ми бачимо лобіювання будівництва з боку Фінляндії. Воно здійснюється в країнах Балтії, через територіальні води яких, як припускає Росія, проходитиме цей божевільний газопровід. Я, до речі, до цих пір упевнений, що його не буде. Тому що він суперечить здоровому глузду в будь-якому вимірі: і з погляду економічного, екологічного, і з погляду безпеки і всього іншого. Зараз розгорнулася дискусія про Севастополь. Мовляв, чи українське це місто? Б. Б. А це і є приклад різних фронтів війни Росії проти України. А боротьба, звичайно, йде за свого кандидата на виборах.
За Януковича?
Б. Б. Янукович — це оптимальний варіант. Проте з Тимошенко в Кремлі теж зможуть домовитися.
Про вашу присутність в Україні відомо мало. Проте вас постійно звинувачують в організації тих чи інших політичних скандалів.
Б. Б. Причини цього очевидні. В Україні до цих пір дуже сильний вплив спецслужб Росії. У них є відпрацьовані прийоми. Будь-який свій провал вони намагаються на когось списати. І, звичайно, кращої мішені, ніж я, немає. Тому що я у відкритій позиції — не виляю, не ховаюся, як практично всі без винятку. Навіть ті, хто знаходяться в еміграції і оголошують себе політичними біженцями. У Росії вже багато хто розібрався, хто такий «ворог країни Березовський». Я не ворог країни, я ворог Путіна і нинішнього президента, який йде на поводу у Путіна. Я ворог політичного режиму, який вони утверджують в країні. І тому якраз їх я вважаю ворогами країни. Росія розвалюється, і перш за все через те, що ці люди нею управляють. В Україні про мене знають значно менше, ніж у Росії. У Росії інтелектуальна частина суспільства розібралася, хто справжній ворог країни. А Україна, на жаль, відстає від реального масштабу подій. Тому, коли виник той скандал, про який ми говорили спочатку, і так вийшло, що випадково в центрі цього скандалу опинився Артем Дєгтярєв, я абсолютно не сумнівався, що обов`язково буде назване моє прізвище. Це вигідно тим, хто хоче сховатися від правди. Від того, що вони дійсно гвалтували дітей. Це робиться, щоб відвернути увагу. Сподіваюся, цих людей покарають. Я оптиміст, тому упевнений, що покарання понесуть і ті, на кого вказав Пукач. Ми знаємо, на кого конкретно він вказав — на Кучму, Литвина і ще на ряд людей. Вони все одно понесуть покарання. Я в цьому не сумніваюся.
Звідки ви знаєте, які свідчення дав у генпрокуратурі заарештований у справі Гонгадзе генерал Олексій Пукач?
Б. Б. А я з вашої преси це знаю. Є журналісти, яким я довіряю. І я одержую інформацію зокрема з України.
За деякими даними, в Україні вам належить 100% акцій мінеральної води «Боржомі», 50% «Миргородської», 20% «Моршинської», а також всі товарні знаки, пов`язані з географічними назвами. Які ще активи у вас є в Україні? Чи маєте намір ви взяти участь в приватизації «Укртелекому», якщо вона буде оголошена?
Б. Б. Я давно не коментую свій бізнес. З однієї причини: він переслідується російськими спецслужбами, насамперед ФСБ, по всьому світу. Тому не говорю, де саме у мене є бізнес і в чому конкретно він полягає. Я не коментуватиму це ваше питання. Запитання логічно витікає із тверджень деяких українських видань, що Юлія Тимошенко нібито не враховує ваших бізнес-інтересів і тому охолонули відносини. Б. Б. Можу відразу сказати, щоб припинити ці розмови, що не маю ніяких претензій до Юлії Тимошенко як до прем`єр-міністра з приводу будь-яких дій щодо мене. Все це вигадки людей, які хотіли вбити клин між Ющенком і Тимошенко. Не між мною і Тимошенко або між мною і Ющенком, а саме між Ющенком і Тимошенко. На жаль, вони своєї мети добилися.
Вашого приїзду чекали в Україні після «помаранчевої революції», але ви так і не приїхали. Чи не збираєтеся зробити це найближчим часом?
Б. Б. Ви знаєте, що я обмежений в пересуваннях по світу російською прокуратурою. Для того, щоб я приїхав, потрібні гарантії української влади, що мене не посадять на літак або в машину і не відвезуть до Москви. Таких гарантій мені ніхто ніколи не давав. Правда, повинен відзначити, і не обіцяв. Тому мій приїзд можливий лише тоді, коли влада в Україні володітиме достатньо сильною волею, щоб не соромитися товариша Путіна і товариша Медведєва. Влада Великобританії такою волею володіє. Вона не соромиться, і надала мені політичний притулок. Україні, на жаль, потрібно ще багато-багато років, а може, і поколінь, для того, щоб з`явилися політичні лідери, які володіють такою ж волею і розумінням своєї відповідальності, як у Великобританії.
Андрій Кислов, Weekly.ua
|
