|
Ви знаєте як називається найбільша газова країна Європи? Дивовижно, але це Україна. Цікаво, що до 1977 року наша держава не лише цілком забезпечувала свої власні потреби в газі, а й була його експортером. При чому залюбки купували наше «блакитне паливо» майже всі сусіди - Білорусь, Литва, Латвія, Молдова, Чехословаччина і навіть Росія!
Але часи змінюються. Нині з найбільшого експортера Україна перетворила на найбільшого споживача газу в Європі, а власне видобування щороку зменшується.
У 1997 році видобуток власного газу стабілізувався на рівні 18-20 млрд.м3 на рік, приблизно таким і залишається. А ось споживання щороку зростає і становить 60-70 млрд. м3 на рік. Тобто самозабезпечення України газом на сьогодні становить всього 30 %. Решта задовольняється імпортом.
У 2010 році Україна різко скоротила видобуток власного газу – зокрема у січні-березні на 9%. Хоча згідно з національною програмою "Нафта і газ України до 2010 року" видобуток газу за певних умов мали збільшити до 35 млрд. м3 на рік. Розвідані власні запаси газу становлять близько 1 трлн. м3, що за нинішніх темпів видобутку має вистачити ще на 60 років.
Отже, чого склалася така ситуація, що велика газова держава сидить на іноземній «газовій голці»? Вочевидь причина не лише економічна, а й політична. Значить це комусь вигідно...
До того ж, Україна виявляється одним із найбільших енергетичних споживачів Європи. Адже на кожен долар ВВП Україна споживає удвічі більше енергії, ніж Німеччина - один із найбільших споживачів газу у Західній Європі. Однак якщо Німеччина залежить від російського газу лише на 35%, то Україна - на всі 75%! Посол США в Україні Джон Теффт вважає, що Україна споживає на 50-60% газу більше, ніж їй насправді потрібно.
Тобто якщо звести докупи всі ці показники, то виходить, що Україна зменшивши газове навантаження, перейшовши поступово на сучасні енергозберігаючі технології, збільшивши видобуток власного газу - цілком могла б відмовитись від російської «газової голки». Звісно, це лише мрія. Однак цілком реальна. Якби не наша недалекоглядна політика...
Натомість як завжди перед черговим Новим роком вся країна слідкуватиме як розгортаються події у переговорах з Росією і якою буде ціна на імпортний газ для України наступного року. Бо від цього залежить яким буде весь бюджет нашої держави.
Загальне споживання газу протягом минулого року в Україні становило 57,6 млрд. куб. З них імпортований газ склав 27 млрд. кубометрів, газ власного видобутку - 20,67 млрд. кубометрів.
При чому на потреби населення пішло 17 млрд. кубометрів. Тобто ми могли б в ідеалі і купувати власний газ за власними цінами.
Однак у нас дешевий газ є лише для підприємств промисловості, які у 2010 році спожили 23,8 млрд. кубометрів. Щорічно лише хімічний комплекс України споживає понад 8 млрд кубометрів природного газу. Основними представниками галузі є підконтрольні Дмитру Фірташу концерн "Стирол", сєверодонецький і черкаський "Азот", "Рівнеазот", а також державний Одеський портовий завод і контрольований групою "Приват" "Дніпроазот".
Директор центру політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко припускає, що нова для України ціна на природний газ буде відома до Нового року. Енергетичний експерт Валерій Боровик вважає, що ціна на газ для України повинна бути не більше $250 за тис. куб.м. Заради цього наш уряд готовий на все. Бо цього року Україна імпортувала вже на 33% газу більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Ціна на газ для України буде знижена, якщо наша держава погодиться продати стратегічні підприємства Росії. Так вважає провідний експерт Центру Разумкова Володимир Омельченко.
Наприклад, як це зробила Білорусь – російський Газпром придбав у власність всі 100% Бєлтрансгазу в обмін на дешевий газ. В 2012 році ціна для Білорусі складе 164 долара за 1 тисячу кубометрів (зараз 244 долара). Однак власна газова мережа білорусам більше не належить...
А ось закарпатцям, мабуть, буде цікаво дізнатися, що у нашій області також з успіхом добувають «блакитне паливо». При чому цього року за справу взялися іноземці. У вересні 2011 року канадська фірма 3P International Energy Corp. викупила за $17 млн. компанію "Тисагаз", яка володіла ліцензіями на право розробки чотирьох газових родовищ: Русько-Комарівського, Станівського, Королевського, а також Ужгородського розвідувального блоку.
За даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості, в 2010 році "Тисагаз" видобула 3,36 млн. кубометрів газу з чистим прибутком 1,4 млн. грн. Канадці планують збільшити обсяги видобутку до 150 млн. кубометрів на рік. Приблизно стільки споживає все Закарпаття за один місяць.
На жаль, навіть цього не вистачило б на потреби всієї нашої області. Наприклад, у 2008 році Закарпаття щодоби споживало близько 5 млн. кубічних метрів газу. За рік набігає 700-800 мільйонів кубічних метрів. У нас приблизно 75 відсотків газу споживає населення, 8-10% – промислові підприємства, решту використовують бюджетні установи та підприємства теплокомуненерго. Фахівці вважають великим позитивом те, що в області нема промислових гігантів. Адже, до прикладу, Одеський припортовий завод за добу споживає газу більше, ніж вся наша область.
Однак значну частину власного газу на Закарпатті все-таки вдається видобувати. Це вигідно, інакше канадська фірма не виклала у це 17 мільйонів доларів. Наразі на родовищі поблизу села Руські Комарівці працюють дві свердловини. Запас газу оцінюється у 2,044 млрд. кубометров.
Вкладати кошти у видобуток газу в Україні інвесторів стимулює постійне зростання цін на «блакитне паливо» на внутрішньому ринку. Тільки за цей рік ціна газу зросла більш ніж на 48% - з 2,282 тис. грн за тисячу кубометрів до 3,38 тис. грн. І як бачимо така тенденція триватиме...
На жаль, від видобутку газу на території Закарпаття ми, звичайні мешканці, нічого не маємо. У тих самих Руських Комарівцях, незважаючи на газ, який буквально під ногами, мешканці села отримали свій власний "блакитний вогник" лише у 2004-2005 роках. Газифіковано було дільничну амбулаторію, дитсадок та середню школу. Однак газифікацію будинків жителі села провели за власні кошти. При чому, село, яке знаходиться практично на найбільшому на Закарпатті газовому родовищі немає жодних пільгових умов. Селяни просто спостерігають як їхні землі спустошують, а екологічна ситуація щороку погіршується... Зокрема мова йде про зникнення питної води з колодязів. Хоча влада та екологи стверджують, що це не пов'язано з видобутком газу.
Варто зазначити, що закарпатський газ (переважно це метан) відноситься до категорії "сланцевих", тобто залягає на незначній глибині. Однак для стабільного видобутку потрібно весь час пробурювати нові свердловини, тому для комерційної діяльності слід охоплювати досить значні площі. Плюс до того, як стверджують фахівці, при видобутку використовують гідроудар води та застосовують при цьому хімічні реактиви. Тому екологічний аспект дуже важливий - можуть суттєво постраждати поверхневі води, а значить і колодязі з питною водою.
Нині саме сланцевий газ з успіхом видобувають у США, а до 2020 року американці навіть готові експортувати його у інші країни. Також розвідують подібні поклади у Європі, Китаї, Австралії. За ціною він буде набагато нижче російського газу, і, наприклад, Швеція має на меті забезпечити себе за його рахунок газом на найближче десятиріччя. Однак екологічний аспект не дає видобувати сланцевий газ у Європі та Америці там, де знаходяться населені пункти, оскільки - це небезпечно.
За офіційними повідомленнями канадці планують розпочати буріння нових свердловин вже на початку 2012 року. Тоді, мабуть, і подивимося чим закінчиться епопея з видобутком газу на Закарпатті... І чекатимемо на «дешевий» російський газ. Якого у природі, на жаль, не існує. В країн, де правлять олігархи найбільше навантаження завжди лягає на самих бідних – тобто на звичайних людей.
Тобто нічого хорошого чекати не приходиться. Тим паче для населення. До того ж, 28 листопада 2011 року Енергетична рада Сполучених Штатів та Європейського Союзу закликала Україну переглянути внутрішні ціни на газ. Тобто значно збільшити їх. На думку іноземців це потрібно для покращення фінансового становища Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
А люди переживуть...
Олександр Ворошилов, фото автора
На фото: газове родовище у Руських Комарівцях
| 
