|
Розмарин — класична пряність. Одна із рослин, яка досить часто потрапляла на полотна до художників в середньовіччя, які малювали Святе сімейство. Згідно біблейської легенди, під час подорожі Святого сімейства в Єгипет була зроблена зупинка. Діва Марія положила маля на досить кам’янисте місце під невеликий кущик з білими квіточками (розмарин), і вони перетворилися із білих в блакитні. З тих пір блакитний колір пов’язують з символом вічності, правди і мудрості.
З давніх часів розмарин разом з лавандою, шавлією лікарською, тим’яном і мелісою ріс на буграх Лівану, був поширений у всих країнах Середземномор’я. Древній римський вчений Пліній в своїх рукописах писав про нього як про лікарську рослину, яка володіє чарівною силою, стверджуючи, що квіти його зберігають привабливий блакитний колір завдяки тому, що розмарин росте переважно вздовж узбережжя моря, і морська піна, потрапляючи на квіти, окрашує її в блакитний колір. Легенди розповідають нам про те, що грецькі боги, збирались на горі Олімп, прикрашали свої голови вінками із розмарину і цінували його більше ніж золото. Вважалось, що рослина укріпляє пам`ять. Давньогрецькі студенти гілочку рослини брали з собою на екзамен.
Римляни прикрашали розмарином своє житло під час свят. В Середньовіччя розмарин рахували символом процвітання, багатства і вічності. До сих пір в деяких країнах під час шлюбу нареченим вручають гілочку розмарину. В Середньовічній Європі ця рослина широко використовується в якості прянощів. Висушені, мілко подрібнені листочки рослини в середньовіччя використовували замість солі. В теперішній час розмарин вирощують в Італії, Франції, Югославії, Іспанії, Греції, Португалії, Північній Африці, США (Каліфорнія, Флорида). Росте він і на Південному березі Криму, на Чорноморському узбережжі Кавказу. Має ще одну назву: морська роса. Листя розмарину багате на ефірні масла (до 20%).
На третій рік рослина містить максимальну їх кількість, тому з ціллю отримання масла листочки збирають в цей період. Ефірне масло розмарину містить цінеол, камфору, борнеол, лимонен, пінне, дубильні речовини, смоли, гіркоти. Розмарин-порошок – тонізуючий і зміцнюючий засіб. Використовується при головокружіннях при низькому кров’яному тиску. Він може зняти стрес, нервову напругу, покращити стан при неврозі, загальному виснаженні та статевій слабкості. Відваром розмарину стимулюють роботу шлунку і кишечника. Він здатен посприяти на виділення жовчі і зняття кольок.
Настої використовують при тромбофлебітах, невритах, ревматизмі. Його рекомендують при інфаркті міокарда, захворюваннях судинної системи, в дієтичному харчуванні. В якості прянощів в основному використовують сушене мелене листя, котре володіє сильним, солодкуватим камфорним ароматом, який нагадує запах сосни, дуже приємним і злегка гострим смаком. Свіжі молоді листочки додають в овочеві салати, щоб надати їм пікантності. Сушений розмарин в невеликих кількостях також кладуть в салати, бульйони, овочеві супи, додають в варену рибу, страви із капусти. Сушені, товчені листочки розмарину можна використовувати замість лаврового листа.
Розмарин рекомендують використовувати з стравами із жирного м’яса, а також при приготуванні яловичини, телятини в грилі. Він надає приємний смак сирам, картоплі, тісту, приготованому для випікання. В Італії ним посипають макарони, добавляють в піцу. Розтертим в порошок розмарином посипають домашню птицю: курку, індичку, гусака, качку. Розмарином ароматизують сациві (Сациві – традиційна грузинська страва), томатний і кизиловий соуси. Як і інші прянощі, його додають в чай.
|
