Як скаржаться ветерани, протягом останніх 5 років вони були позбавлені можливості предметного діалогу з владою щодо розв’язання проблем ветеранів та інвалідів і можливостей співпраці.
Питання, які озвучили голови організацій і на вирішення яких за допомогою влади сподіваються, були майже однакові: більш ніж скромне фінансування їхньої діяльності, забезпечення ветеранів та інвалідів ліками, дотримання їхніх прав на пільги, безплатне лікування, ремонт квартир, встановлення опалення, забезпечення спецтранспортом тощо. А паралельно й висловили свої побажання щодо благоустрою, як-от: облаштування парковок, автобусних зупинок, упорядкування кладовищ: Говорили й про моральний бік справи — і в цьому плані насамперед були нарікання на часом хамське ставлення водіїв міського транспорту до ветеранів та інвалідів, їхнє ігнорування домовленостей про безкоштовний проїзд у транспорті волонтерів, котрі опікуються літніми ветеранами та інвалідами. "У нас 388 людей прикуті до ліжка, — зазначив голова Ужгородської міської організації інвалідів війни та Збройних Сил України Грант Гудманян. — Ми щодня маємо забезпечити їм, як мінімум, 25—30 памперсів на день, до 150 одноразових шприців… А наші можливості вкрай обмежені. Я 3 місяці звертався до городян через газету про допомогу цим людям хто чим може. За цей час отримали одну сорочку і спідницю… Солідні установи, в яких шукали допомоги, здебільшого просто від нас відмахуються, більше того, дозволяють собі брутальні висловлювання на нашу адресу”.
А ще ініціатори зустрічі запропонували укласти договір про співпрацю між владою і ветеранськими організаціями. На що міський голова відповів: влада готова на це, проте доцільніше буде підписати такий документ з об’єднанням (чи то спілкою, а чи лігою) ветеранських організацій — вони ж бо роблять одну справу, повідомляє газета "Ужгород”.
Закарпаття online
