|
Програми російських телеефірів знову переповнені сюжетами про перебіг президентської кампанії в Україні. Так, наче це в самій Росії обиратимуть президента. Російське керівництво періодично робить заяви щодо політичного курсу України. Газпром не втомлюється від щомісячних сумнівів у здатності України платити за газ, шукає винних у гіпотетичних затримках. Яку участь бере Росія у нинішній виборчій кампанії Президента України? Міркуваннями діляться експерти.
Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС:
Росія, безумовно, бере участь у сьогоднішній виборчій кампанії, проте її стратегія, порівняно з 2004 роком, змінилася. Якщо тоді ця участь демонструвалася публічно – Путін приїжджав сюди п’ять разів, – то зараз такої публічної підтримки не має жоден з кандидатів. Стратегія Росії полягає у фінансовій підтримці певних кандидатів, у певних умовах, які виставляє Росія майбутньому Президентові. Яскраву демонстрацію цього ми побачили ще кілька місяців тому – лист Медведєва Ющенку. Це був лист не так до Ющенка, як до нових кандидатів. Сьогодні Росія відверто не ставить на одного кандидата так, як це було у 2004-му, коли вона відверто підтримувала Януковича. Зараз вона ставить не лише на нього, а й на Тимошенко, водночас обставляє їх певними умовами та вимогами. Росія покладає великі надії на ці вибори. Це її історичний шанс повернути до себе Україну. Ці надії пов’язані передусім з бажанням змінити зовнішньополітичний курс України та політичний лад усередині самої України. Вона хоче такого ладу, який би був, так би мовити, спорідненим російській політичній системі. Оскільки за нинішніх відмінностей у політичному устрої Україну неможливо повернути в лоно російської державності. Проте, гадаю, проросійський кандидат на цих виборах, точнісінько як і на попередніх, приречений на провал, бо українців, навіть на сході України, лякає повернення в Росію.
Андрій Шкіль, народний депутат (БЮТ):
Росія неодноразово висловлювала зацікавленість у тому, щоб в Україні був «відповідний Президент». Що це означає достеменно, невідомо. У принципі, вважаю, це правильна заява. Бо ми начебто хочемо будувати стратегічні взаємовідносини з РФ. Проте всі розуміють, що росіяни мають на увазі. Найбільшим фаворитом Росії є сьогоднішній головний опозиціонер. Решта дрібних кандидатів – Литвин, Симоненко – хотіли б мати прихильність з боку Росії, але, гадаю, малий відсоток їхньої підтримки не дає їм такої можливості. На підтримку Тимошенко Росія теж жодного разу не висловлювалася, бо їй зовсім не вигідний сильний і потужний Президент України. Росії в будь-якому разі доведеться працювати з тим Президентом, якого обере український народ.
Ганна Герман, народний депутат (ПР):
На президентство Януковича чекають усі, бо вже і громадяни України, і Брюссель, і Москва втомилися від наших політичних чвар. Бере чи не бере участь Росія в якихось кандидатських проектах, – цього я не бачу. Не думаю, що якийсь погляд ззовні матиме вирішальне значення на президентських виборах.
Олесь Доній, народний депутат (НУ–НС, Народна самооборона):
Інформаційна кампанія з боку Росії не припиняється. Вона спрямована значною мірою не проти конкретного кандидата, а на дискредитацію цілого напрямку української політики – євроатлантичного спрямування України, підтримки власної історії, культури. Інформаційна кампанія ведеться досить потужно, тому, гадаю, українці менше довірятимуть тим політикам, котрі асоціюються з євроінтеграційними процесами. Москва ще не зробила остаточну ставку. Вона вичікує, коли більшість українських кандидатів у президенти самі проявлять лояльність до російських інтересів і до російського керівництва. І ми бачимо, що ця тактика доволі ефективна. Тією чи іншою мірою кандидати у президенти починають заявляти про необхідність підтримки другої державної мови, про необхідність і можливість, усупереч Конституції, базування ЧФ РФ на території України. Очевидно, що в той чи інший спосіб кандидатів спонукають робити такі заяви. Можливо, кандидатам дають якісь аванси. Ми не можемо стверджувати, що ці аванси саме фінансового характеру.
Можливо, ці політики сподіваються на майбутню прихильність з боку російського керівництва. Наприклад, раніше Наталія Вітренко не сходила з російських телеекранів, коли вона кандидувала на парламентських чи президентських виборах, тепер її немає в російському інформпросторі, вона навіть не знайшла грошей на заставу. Проте є інші «герої», що підтримують російські інтереси на території України. Інна Богословська заявляє про можливість віддати Севастополь під подвійне підпорядкування Росії та України. Це абсолютно суперечить українським інтересам. Відповідно виникає запитання – якщо це антиукраїнські інтереси, то звідки в Інни Богословської взялися гроші на таку кількість біг-бордів хоча б на території Криму? Також у мене викликає подив заява Литвина щодо можливості базування ЧФ у Криму після 2017 року... Чи матимуть вони успіх? Люди дещо розчарувалися в помаранчевому сегменті. Цілком очевидно, що це розчарування підживлюється і підсилюється. Зокрема в Інтернеті ведеться цілеспрямована боротьба проти проукраїнських політиків. Звісно, що на якусь частину українських виборців це впливає. Чи достатньо цього для зміни електоральних симпатій – ніхто навіть із соціологів сказати не може, і поки що ситуація непевна. Але те, що дискредитація з боку РФ ведеться, – це факт.
Олександр Волков, депутат попередніх скликань:
Безпосередньо Росія більше не братиме участі в жодній з українських виборчих кампаній. Гадаю, керівникам Росії вже вистачило розуму відверто не брати в когось цукерки. Як на мене, підтримка того чи іншого кандидата з боку РФ буде мінімальна. Тому що Росія за останні роки дуже багато зробила «милостей» для громадян України. Це і підняття ціни на газ, і питання щодо Тузли, і зволікання з призначенням посла в Україну, і багато інших недружніх кроків не тільки щодо керівництва України, а й до нашого народу. Тому, як на мене, народ позитивно не реагуватиме на кандидата з російською підтримкою. Кого підтримує Росія? Хтось поширює чутки, що Литвин їздив у Кремль домовлятися з Путіним. Ну, уявіть собі, що б Путін підтримував Литвина… Над Литвином і так сміються, то сміятимуться ще й над Путіним... Хоча б тому, що Литвин не є реальним кандидатом. Для Януковича підтримка з боку Росії абсолютно нічого не дає, бо російський вектор не є основним чинником для нашого виборця.
Тарас Чорновіл, депутат (ПР):
Сьогодні прямого втручання Росії в хід виборчої кампанії не помітно. Проте є інша річ… Росія застовблює свої певні інтереси, використовуючи сьогоднішній політичний хаос в Україні. Причому не докладає для цього особливих зусиль. Наприклад, м’яко впарює нам свої газові умови. Останній газовий проект, запропонований Росією, просто жахливий і абсолютно неприйнятний. Відповідно з нашого боку уряд мав би викинути "контрпроект”. Але цього не буде, бо всі учасники української влади гризуться між собою. Росія може шантажувати сьогодні нашу владу: якщо, мовляв, ми не підпишемо ці документи, то нам виставлять штрафні санкції за недобір газу чи ще щось. А оскільки це відбуватиметься на тлі виборів, то ніхто з кандидатів, особливо Тимошенко, не захоче жодних проблем з перебоями газу, тому може підписати будь-які, запропоновані Росією угоди.
Гадаю, прямої ставки на Януковича немає. Я продовжую спілкуватися з багатьма російськими політиками, у тому числі з владного середовища. Вони відверто кажуть, що дуже розчаровані тим, як Янукович кілька разів, фактично маючи владу в руках, безглуздо її втрачав. У Росії цього зрозуміти не можуть. Тим більше були різного роду домовленості, які взагалі не вигідні Росії. Тому росіяни втратили надію, що Янукович може бути прогнозованим у їхньому розумінні лідером. Інші дрібні кандидати просто хочуть прогнутися, аби в майбутньому, можливо, щось отримати. Наприклад, заяву Литвина про ЧФ я інакше не розцінити не можу. Гадаю, росіяни не повторять помилок 2004 року.
Опитала Ксеня Лесів
|
