Розмова з депутатом Закарпатської обласної ради, головою Великоберезнянської РДА Романом РОГАЧЕМ.
- Романе Васильовичу, уже майже закінчився перший місяць нового 2012-го року. І перед тим, як говорити про ті перспективи, які можуть чекати на наш край у найближчому майбутньому, давайте все ж пригадаємо окремі факти з минулого.
— А не забагато доведеться пригадувати? (посміхається авт.)
- Тоді візьмемо конкретні терміни: 2010-ий та 2011-ий роки. Час, який наша країна прожила з новим президентом та його командою.
- Ну, що точно можна сказати, так це те, що два останні роки видалися нелегкими для нашої держави. Думаю, зі мною погодиться більшість закарпатців. Проте ті труднощі, з якими довелось зіштовхнутися нашій країні, можна назвати своєрідною платою за майбутнє благополуччя.
- Цікаво, яким чином високі ціни, низькі заробітні плати та пенсії можуть вплинути на наше майбутнє благополуччя?
— Ціни і зарплати, звісно, не можуть. Вплинуть реформи, запроваджені в Україні за минулі два роки. Пенсійна, податкова, освітня. А час запровадження настільки прогресивних та незвичних для нас реформ не міг пройти абсолютно безболісно та легко. Для того, щоб ми могли насправді побачити їх результат, потрібно було піти на доволі категоричні та не зовсім прийнятні народом кроки. Звісно, економічний сектор не міг не відреагувати на подібний стан справ. Хоча б тим-таки ростом цін. А слідом за цінами безперервно піднімати заробітні плати та пенсії теж не завжди є можливість.
- А Вам не здається, що виною тому – неправильна політика та необдумана робота влади?
— Здається. Тільки у цьому випадку ми говоримо про владу колишню. Точніше, про влади. У множині. Ті влади, тих президентів, тих прем’єр-міністрів та урядів, що керували нашою країною в минулому. Плоди саме їхньої роботи ми були змушені збирати у 2010-му та 2011-му. Зрозумійте, що на загальнодержавному рівні кожне прийняте рішення може насправді проявити себе та викликати конкретну реакцію в тій чи іншій сфері життя тільки через кілька років. Країна – масштабний та заплутаний механізм. І тільки насправді мудрий та обачливий управлінець здатен керувати ним та спрямовувати його роботу у правильному напрямку. На превеликий жаль, нашій державі з такими лідерами не дуже щастило. У 2010-му ж, коли українці віддали свій кредит довіри Віктору Януковичу, вони очікували практично миттєвих змін на краще. А так, на жаль, не буває. І президентові, і його команді, до якої входить і очільник нашого краю Олександр Ледида, потрібно було, перш за все, якомога краще та детальніше вивчити ту ситуацію, в якій опинилася країна, перейшовши під їхнє керівництво. І, повірте мені, ситуація ця була далеко не найкраща. Тільки через рік вдалося нарешті з упевненістю та обґрунтованим завзяттям братися за початок реформування.
- І, тим не менш, від початку цього реформування також минув рік. Цілком логічним буде запитання про ті ж таки результати. Коли ми зможемо їх побачити?
— Повторюсь: подібні рішення проявляють себе не одразу. І результати жодної реформи не зваляться нам на голову на наступний день після підписання того чи іншого указу чи постанови. Як позитивний, так і негативний ефекти від будь-якої роботи на державному рівні можна побачити тільки через рік-два. А то й більше. Простий приклад: за правління попередніх президентів наша країна умудрилася заробити собі просто нечуваний зовнішній борг. І так уже сталося, що нинішньому керманичу та його команді довелося у прямому значенні цього слова розхльобувати наслідки такої необдуманої політики. І саме на минулий, 2011-ий рік, припав пік виплат по цьому зовнішньому боргу. Країні довелося віддати майже 80 млрд. грн. своїм кредиторам. Думаю, вам не потрібно пояснювати, що в держбюджету, окрім цієї, було ще чимало статей витрат. Зарплати, пенсії, утримання медицини, освіти чи культури також нікуди не поділись.
- І як, вдалось впоратись з цими «статтями витрат»?
— Як на мене, то вдалось. Принаймні Закарпаття за минулий рік може пишатися проробленою роботою та досягнутими результатами.
- Що саме Ви маєте на увазі?
— Цілий ряд коротких і красномовних фактів: ще небачене в нашому краї будівництво в Тереблі, яке подарує нові домівки кільком сотням сімей, якщо вони того забажають; найшвидші в Україні темпи реформування ЖКГ, відмова усієї області від давно застарілого та економічно невигідного централізованого опалення; майже повне очищення Закарпаття від неймовірно небезпечних отрутохімікатів та пестицидів, 90% яких вдалося вивезти з території краю. Цього року, сподіваємося, вдасться позбутися й решти.
- А як щодо проблем усе ще існуючих? Тих, які тільки будуть вирішуватися.
— Серйозним недоліком та справжньою плямою на обличчі нашого краю, як на мене, є дороги. І не хочеться бути надто категоричним, однак Закарпатський облавтодор, здається, вичерпав чи не всі свої можливості та потребує, щонайменш, серйозного реформування. Будь-то просто зміна керівництва чи всієї структури організації. Якщо сьогодні за це питання не взятися всерйоз, то ми так і застрягнемо у цьому багаторічному асфальтовому колапсі. До того часу, поки у цій галузі не запровадять серйозних змін, ми, на жаль, не можемо говорити про настільки потрібний та важливий для нас туризм – одну із головних перспектив для Закарпаття.
— Більше проблем Ви не бачите?
— Звичайно бачу. І більше, ніж того хотілося б. Однак давайте не будемо поспішати і вирішуватимемо їх поступово, одна за одною. Щоб ні сил дарма не витрачати, ні людей не смішити. Думаю, з розумним підходом та щирою відданістю своїй справі ми зможемо багато чого зробити. Головне, щоб люди вірили в нас і по можливості підтримували у кожному з починань. Обіцяти, звісно, нічого не буду, однак скажу те, у що сам щиро вірю: цього року ми нарешті побачимо результати роботи нинішньої команди влади. І, думаю, вони усіх нас ще приємно здивують (посміхається авт.).
— Виглядає, що Ви і справді в це вірите. Сподіватимемось, що і Ваші, і наші сподівання у рік Дракона таки здійсняться. Дякую за цікаву розмову!
