Колишній предстоятель Української греко-католицької церкви, Блаженнійший Любомир Гузар вважає, що українці втратили почуття демократії, оскільки триста років ними керував хтось чужий.
Про це блаженніший Любомир Гузар написав у своїй статті для ZN.UA.
"У нас, українців, великі труднощі з визначенням напряму розвитку країни як держави - самі не впевнені в тому, що демократія добрий шлях для нас. Чому б не монархія, диктатура, деспотія? Але ми повинні вчитися бути демократами, послідовно до цього йти. Єдиний спосіб - робити свої помилки, але шукати, розвиватися в напрямку демократії ", - вважає блаженніший Любомир.
"Нам, українцям, нелегко бути демократами. Зокрема, тому, що не прислухаємося до себе, а охочіше дивимося, як зробили інші, - і в цьому наша слабкість. З цього треба намагатися вирости. Справжня демократія у нас ще не вступила в силу. Ми повинні над цим працювати", - пише він.
Зокрема, міркує Гузар, чому б нам, українцям, не схилитися до монархічної форми - як, наприклад, в Англії? Був би вождь - гетьман, або як ми там назвемо цього диктатора, і нехай він батогом нас направляє.
"Втім, диктатура - теж небезпечна річ, - попереджає блаженнійший. - Оскільки хто сказав, що диктатор обов'язково буде хорошим правителем?.. Ми мріємо про такого собі ідеального диктатора, який спрямує, а через п'ятдесят років скаже: ну, вистачить, ви вже виросли, ви виховані, вистачить диктатури, будемо жити інакше. Але таке рідко трапляється в історії. Зазвичай диктатори добровільно не відрікаються - їм завжди здається, що ще не час, що вони ще не завершили свою справу. Людина любить владу,їй важко від неї відмовитися".
На думку Гузара, українцям притаманна тенденція так думати через те, що ми жахливі індивідуалісти. І не маємо глибокої традиції демократії. "Дуже недоречно сліпо використовувати ті форми, які обрали для себе інші держави, - кожен повинен працювати відповідно до свого національного характеру", - вважає він.
У чому наша головна трудність, запитує блаженніший Любомир? І відповідає: вона в тому, що триста років живучи під окупаціями, ми втратили почуття відповідальності. "Ми втратили це почуття, ми забули його, адже триста років нами керував хтось інший, хтось чужий. Хтось, на кого ми покладали відповідальність за все. І знаходили в цьому втіху, оскільки було кого звинувачувати у всіх своїх негараздах", - наголошує Гузар.
Іноді, міркує далі він, можна почути, що у нас ніколи не було демократії, що ця традиція для нас чужа.
"Але згадайте наші князівські часи. Князі не були одноосібними диктаторами - крім князя, були бояри, а також були ченці, був інститут віче ... Потім настали важкі часи татарські, зруйнували це надбання. Деякі ознаки народовладдя ми бачимо вже в козаччину - вибори гетьмана січового або державного. Але пізніше знов почалися окупації - і ми знову ці напрацювання втратили. Маємо приклад такого гетьмана, як Іван Мазепа, - людини, яка нічим не поступається кращим представникам Західної Європи. Але пізніше знову почалися окупації - і ми знову ці напрацювання втратили".
"Ми не знищені. Але нам потрібен час, щоб змінитися. Стати кращими. У нас ще дуже багато того, що було сформовано при окупації. А зміни в людині - це дуже тривалий процес, що вимагає поколінь. Тому і нам потрібно кілька поколінь, щоб дорости до відчуття, що "доля моєї держави залежить від мене", - пише автор.
"Ми повинні вчитися бути демократами, послідовно до цього йти. Повинні старатися. Єдиний спосіб - робити свої помилки, але шукати, розвиватися в напрямку демократії. Нмає форми державного ладу кращої, ніж демократія, але немає і важчої", - резюмує Гузар.
Раніше, 21 травня, колишній Глава Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ), доктор богослов'я Любомир Гузар в інтерв'ю 5 каналу заявив, що події, які відбулися 9 травня у Львові, були заздалегідь сплановані.
