Бенкет під час чуми…
Львівський форм видавців просто вражає. Цього року він відбувся вже у 16-ий раз. Це не тільки наймасштабніша в Україні книжкова виставка-ярмарок, до якої не дотягує жожна київська, а ще й найбільша і найпрестиєжніша літературна тусня. Причина зрозуміла – саме у Льовві найбільше читаючої публіки. Ініціатива зродилася у середині 90-х років, коли макисмум з радянської спадщини було поруйновано і всі шукали якихось нових форм життя, пробували поєднати невбаганний ринок і принципово некомерційну культуру.
Як писав С.Єсенін, “розу алую с чёрной жабой на земле я хотел повенчать”. Організаторам форуму вдалося якраз використати зло на добро. Тоді був жахливий дефіцит шкільних підрчуників (а вузівських взагалі майже не було), він найбільше загострюввася на початку чергового навчального року. Підручники слід було добувати безпосередньо у видавництвах чи на спеціалізованому ярмарку. Народ повалив на Львівський форум перш за все за підручниками, паралельно купуючи й іншу літературу. Цей сценарій виявився вдалим. Інкубаційний період проекту тривав кілька років, потім на ярмарку стали виступати письменники.
Три роки тому від ярмарку відбрунькувався Міжнародний літературний фестиваль, що відбувається у Львові у ті ж самі дні. Цьогоріч уже вчетверте. В Ужгороді подібний ярмарок приурочували до Дня Миколая в розрахунку, що батьки куплятимуть книжки, аби покласти своїм дітям до чобітка. Але у нас не спрацювало. Причин тому є кілька, що буде з нашим книжковим Миколаєм далі – покаже життя. У Львові ж усе вирішили його значно більші масштабі і легкість тамтешньої публіки на підйом. Правда, цьогоріч криза таки далася взнаки. Видань 2009 року дуже мало, торгували минулорічними.
Наше видавництво “Карпати”, правда, привезло їх кілька десятків, але це був виняток на загальному тлі. До того ж, це було єдине закрпатське видавництво на форумі. Інші жаліються, що поїздки себе не окуповують. Правда, вже роки три форум організовує і вуличну торгівлю – на центральному львіському проспекті Свободи і прилеглих вулицях, тому туди приїжджає ще кілька наших видавців – не так задля комерційного успіху, як показати себе на люди, а не варитися у власному соку. Останнє взагалі є головною проблемою закарпатьскої культури.
Майже не було цього року і літературних зірок першої велични. Виняток – тільки 80-річний Роман Іваничук. Господи, як він прекрасно тримається! Щороку пише книжку за книжкою. Нещодавно закнічив 16-томний цикл своїх історичних романів і тепер перейшов до циклу мемуарного, презентував три томи з нього. Зате було маса молоді – 200 авторів з 21 країни. Акредитовано зо три сотні журналістів. Проведено щось з 400 акцій – презентацій, дискусій, творчих виступів. Порівняно з попередніми роками значно гучніше заявили про себе закрпатці.
У перший же день мав творчий виступ літерутарний гурт “Ротонда” – Вік Коврей, Лесь Белей і Валентин Кузан. Видавець Олена Кухарська презентувала трохи старших авторів – Мирослава Дочинця (привіз збірку новел “Хліб і шоколад”), Олександра Гавроша (вийшло друге видання його книжки про Івана Фірцака-Кротона), Вікторію Шуліко. Власні презентації мала Вікторія Андрусів, яка розповіла про свою книжку новел “Курвацьке життя”, а також Михайло Рошко, який видав у Києві свою повість “Потойбічна суперниця”.
Цілий ряд своїх акцій мала казкарка Галина Малик. Вокальний дует Сергія і Тетяни Рахівських презентував збірник народних і авторських пісень із нотами. Закарпатець Василь Габор, що вже довгі роки живе у Львові, презентував укладену ним вже десь сорову антологію. Цього разу це сучасні поети, об’єднані у літературні школи і групи. Закраптців в ній наразі немає, але все попереду.
Попри всі об’єктивні труднощі форум вдасвся. Мав він і свій сканадал навколо еротичної збірки “120 cторінок Содому”. На прес-конференцію увірвалися якісь цнотливі молодики і облили авторів майонезом, потім вони ж хотіли зірвати і власне презентацію, але міліція їх не пустила. Якщо то і було підстроєно самими авторами, то досить вдало. Головне ж у форумі – його тяглість, він відбувається за будь-якої фінансової погоди, навіть собі на збиток. Отже, є надія, що відбудеться і 17-ий.
Сергій ФЕДАКА, газета «НЕДІЛЯ»
|
