Грип
Чи надавалася би епідемії така увага, якби не виборча кампанія? Досвід минулих років дозволяє однозначно стверджувати, що ні. Великою мірою усі політичні ігри навколо грипу зумовлені колишнім небажанням В.Ющенка іти на перевибори восени.
За старою редакцією Конституції вибори мали би відбутися 1 листопада, а депутати пропонували навіть 25 жовтня. Але чинний президент затявся і маємо що маємо. Чи могли би політики не піаритися на людській трагедії, яка і зумовлена їхніми діями у попередні роки? Адже медицина доводилася до ручки діями кількох урядів підряд. Те ж саме стосується комунального господарства, через руйнацію якого маємо холодні помешкання, а ще більше – неопалювані громадські місця. Через падіння національної економіки маємо мільйони заробітчан, які і завозять до нас каліфорнійський грип та інші екзотичні хвороби. Дуже дивно, що епідемія не спалахнула в Україні раніше.
Для того були геть усі передумови. Але саме зараз вона може переломити хід виборчої кампанії, змінити співвідношення рейтингів у різних кандидатів. Вже через тиждень соціологія мала би показати певні переміни у суспільних настроях. Не піаритися на епідемії претенденти не можуть. У політиці діє зовсім інша мораль, ніж у повсякденному житті – набагато цинічніша і жорстокіша. Хтось набирає очки більш талановито, хтось – менш, але роблять це всі. Кумедно дивитися, як вони закликають нас не панікувати, і тут же роздмухують цю паніку, як тільки можуть. Бо це їм вигідно. Саме в атмосфері паніки можна набути іміджу рятівника нації. Вони працюють за принципом “Чим гірше, тим краще”.
Публіка же розуміє, що порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. Закарпатці ринулися до Кішварда, Собранців та інших прикордонних містечок і навіть сіл наших сусідів скуповувати там ліки і пов’язки. На вулицях людей суттєво поменшало. Рішення про закриття шкіл дуже неоднозначне. Полишені самі на себе діти точнісінько так можуть простудитися і в позашкільній обстановці. Дехто з працюючих батьків бере малюків з собою до офісів. Чим там безпечніше, аніж у класах чи дитячих садках, не надто зрозуміло.
Заборону культурно-масових заходів обгрунтувати ще тяжче. Звісно, холодні клуби підвищують ризик захворіти. Але в належно обладнаних приміщеннях ризик все ж таки не більший, ніж у супермаркетах чи на базарах. Інша справа, скільки у нас таких теплих залів без протягів? Про це слід було дбати раніше, просто же заборонити культурне і освітнє життя на три тижня найлегше. Пропаганда же алкоголю як нібито народного засобу від застуди – це взагалі щось. Таке можуть нести з екранів або повні абстиненти, або свідомі провокатори.
Та переважна більшість замерзань на вулиці чи просто підхоплення нежиті відбувається саме у людей в стані сп’яніння. У п’яного різко знижується імунітет, відчуття небезпеки і здатність реально оцінювати обстановку. Може, у гомеопатичних дозах алкоголь і дає позитивний ефект (в принципі, араби винайшли горілку саме як ліки), але серед наших людей мало хто обмежується однією чаркою. Як у нас кажуть? Скільки горілки не купуй, доведеться вдруге до крамниці бігти. Тому про такий засіб лікування краще не заїкатися.
Давно минули радянські часи, коли щороку робилися вакцинації від очікуваних епідемій. Навпаки, цієї весни Україною прокотилося якась незрозуміла кампанія проти вакцинації як такої. Вона почалася з резонансу навколо смерті підлітка із Краматорська. Потім стали говорити про неякісність індійської вакцини, яка активно застосовується в Україні. За цим явно проглядалися бізнесові інтереси вітчизняних фармацевтів. Але кампанія призвела до результату, якого організатори не чекали. У суспільстві взагалі сформувалася думка про шкідливість щеплення як такого.
За таких умов сезонний спалах грипу і мав стати значно масовішим, ніж минулого року. можуть сказати, що вакцини від каліфорнійського грипу ми не мали. Але переважна більшість нинішніх хворих слабує не на нього, а на більш традиційні респіраторні недуги, котрі спокійно можна було би попередити. Нинішня епідемія – не міф, як твердить дехто кандидатів у президенти, а цілком реальний факт. Але і політична складова у ній аж надто помітна.
Сергій ФЕДАКА, "НЕДІЛЯ"
|
