|
Однією з характерних прикмет сучасного Закарпаття стали церковні новобудови. Будуються геть усі конфесії. Серед інших дуже активно – греко-католицька церква, яка за радянської доби була поза законом, то ж тепер відновлює свої позиції. З моменту легалізації (1989 р.) минуло два десятиліття. За цей час з’явилося 150 нових храмів. Нещодавно їх обліковано у спеціальній книзі-альбомі "Нові церкви Мукачівської греко-католицької єпархії”, підготованій з ініціативи владики Мілана Шашіка.
Матеріали надали численні священики з місць та керівництво єпархії. Упорядником виступив відомий дослідник церковної архітектури Михайло Сирохман. Усього уміщено 249 світлин, на них – нові храми, каплиці, дзвіниці, іконостаси, різьблення, олтарі. Оскільки працювалося над книжкою не один місяць, багато споруд, які на фото ще недобудовані, тепер вже завершені і освячені. Але ще є цілий список споруд, які продовжують будуватися. А будь-що проростає лише там, де для цього є готовий грунт. І він-таки є, хоч для когось це могло видатися несподіванкою. Адже півстоліття не будувалося жодної церкви. І раптом такий вибух! Не забракло ні майстрів, ні замовників, ні загального інтересу до цієї справи.
А справа, мабуть, у такому. У першій половині XX ст. на Закарпатті склалася власна школа живопису, представлена на сьогодні вже третім-четвертим поколінням митців. Але тоді же склалися власні школи дитячої літератури, лірики і навіть церковної архітектури. Адже наші дерев’яні церкви не сплутаєш з жодними іншими. Те ж стосується і наших кам’яних базилік. Канон ніби один для цілої Центральної Європи, але Закарпаття завжди вишивало по цій канві щось своє. Але якщо живопис у нас розвивався більш-менш безперервно, то наша церковна архітектура нагадує ящірку з відірваним хвостом. Останні дерев’яні церкви було споруджено 1947 р., а потім – як відрізало.
Та тільки-но ситуація змінилася, хвіст знов почав відростати. Причому розвиток спершу відновився буквально з тієї же точки, на якій він перервався. У більших селах будували традиційні базиліки з однією, рідше – з двома вежами. У менших селах відновилося дерев’яне будівництво – дешевше і швидше. У нашому ж столітті наростає вже і третя лінія – оригінальні модерні проекти, покликані вийти за межі усталеного, здивувати, приголомшити, нагадати про нескінченість форм і невичерпність змісту Творіння. Несповідимі шляхи, якими люди постіндустріальної доби приходять до Бога. Хтось і отаким шляхом – через замилування новими формами церковної архітектури, оригінальними іконостасами, образами, розписами, іншими творами церковного мистецтва, через духовну музику. В тому числі і через подібні альбоми.
Навіть просто гортаючи його, відчуваєш, яким великим ентузіазмом супроводжувалося кожне будівництво. У книжці згадано ініціаторів відновлення різних громад, організаторів будівництва, майстрів, спонсорів, а також людей, які зберегли старі ікони і повернули їх у новий храм. Усього в книжці згадано півтори тисячі чоловік – практично усіх, що так чи інакше дотичні до сучасного церковного будівництва. Особливо багато мовиться про архітекторів. Дехто з них ціле життя працював у цивільній архітектурі, щоб зараз врешті-решт знайти себе у церковній. Дехто успішно поєднує проектування у різних сферах, збагачуючи кожну з них. Відтворюються прадавні будівельні прийоми, придумуються нові. І кінця-краю цьому не видно.
У нашому краї чи не найбільше церков порівняно з іншими областями України. Але якщо порівняти зі старою благополучною Європою, яка не переживала за ХХ ст. церковного вандалізму, то співставлення не нашу користь. Мабуть, відновлення усього втраченого – одна з найважливіших передумов для нашого повернення у Європу. У додатку до книги наведено список всіх 20 деканатів Мукачівської єпархії і список всіх парафій – їх від 11 у Берегівському деканаті (українському) до 38 на Мукачівщині і 41 у Берегівському угорському деканаті. Загалом щось із чотири сотні громад, з яких півтори сотні мають нові храми.
А виникнення нових громад (відбрунькування від старих) триває і далі, продовжується і церковне будівництво. Дане видання є розкішним путівником для церковного туризму, яке посприяє утвердженню і зміцненню духовності у нашому багатостраждальному краї.
Сергій ФЕДАКА, газета «НЕДІЛЯ»
|
