|
Свій 59-ий день народження владика Мілан Шашік відзначив в Марія Повчі, куди прибула і значна паломницька делегація з Закарпаття, для якої проведено архієрейську службу. До 1912 р. це невеличке містечко, що знаходиться за 85 км від Ужгорода, входило до складу Мукачівської греко-католицької єпархії, тоді чимало прочан пішки долали сотню а то й більше кілометрів, аби вклонитися місцевій чудодійній іконі.
Ікону написано ще1676 р., незабаром її було подаровано до монастиря. 4 листопада 1696 р., люди, що були в церкві на Богослужінні, побачили сльози в очах Божої Матері, зображеної на цій іконі, і цей плач ікони Божої Матері тривав з перервами до 8 грудня 1696 р. Граф Корбеллі негайно написав до цісаря Леопольда І, який звелів перевезти чудотворну ікону до Відня, а копію цієї ікони залишити в Марія Повч. 1697 цілий Відень, цісар і цісарева, все вище і нижче духовенство і тисячі-тисячі народу вийшли назустріч чудотворній іконі Божої Матері.
Загриміли канони і міномети у всіх церквах задзвонили дзвони, а народ вітав Пресвяту Богородицю у її чудотворній іконі найкращими піснями, складеними на її честь. Тридцять днів обносили цю ікону у Відні від церкви до церкви, а найторжественніша процесія була подякою за перемогу Євгена кн. Савойського над турками, під Зентою 11 вересня 1697 р.. Відтак поміщено цю чудотворну ікону на постійно в соборі св. Стефана, де вона й досі перебуває. Копія ж ікони у Марії Повчі теж заплакала –1, 2 і 5 серпня 1715 р.
Пізніше Папа Пій VI призначив церкві в Марія Повчі повний відпуст на п'ять Богородичних свят.Утретє ікона плакала 3-19, З0 і 31 грудня 1905 р. Мукачівський єпископ вислав тоді комісію під проводом каноніка о. д-ра Олександра Микити для здійснення слідства, яке почалося 11 січня 1906 р. і тривало 3 дні.. Цю подію церковна комісія дуже докладно дослідила. В комісії брали участь професори університету з Будапешту, між якими був професор хімії д-р Володислав Еккерть, один єврей Євген Віртсфельд, аптекар і один кальвін д-р Балкан, лікар.
Вони також під присягою підтвердили, що ті сльози неможливо пояснити природним способом. Вони бачили на власні очі спливаючі сльози з ікони і дуже докладно оглядали її з усіх боків. Тим своїм потрійним плачем і проливанням сліз чудотворна ікона Божої Матері стала стягати до себе тисячі й тисячі прочан з близьких і далеких сторін. Щоб уявити собі, скільки людей приходить туди на празники Божої Матері, на основі точних записок, відомо, що 8 вересня 1935 р. запричащалося там 23000 осіб.
Вже після перших об'яв сліз люди численно приходили до Марія Повч, але, коли опісля єпископ з Єгер заявив торжественно, що Мати Божа вибрала собі місцевість Повч за особливе місце, де вислуховує молитви, і коли Папи Бенедикт XIII, а відтак Пій X, наділили церкву в Марія Повч відпустами, відтоді прочани стали численніше відвідувати чудотворну ікону Богоматері в Марія Повч. Вчетверте з’явилися сльози на іконі Божої Матері в Марія Повч в 1917 році. Нині у церкві, а також у монастирі поруч неї зберігається величезна кількість коштовностей, пожертвуваних іконі різними людьми за чудодійне зцілення.
У крипті церкви поховано засновника монастиря – єпископа М.Ольшавського, до його поховання владика Мілан поклав квіти. За соціалістичної доби монастир було передано під божевільню, а у внутрішньому дворику влаштовано величезне сміттєзвалище. Відродження монастиря почалося з 2001 р., зараз його населяють 8 ченців, в тому числі один родом з Берегова, який і проводив нам екскурсію. Закарпатцем з походження є і настоятель, але того дня він перебував в Америці. За десять років насельникам вдалося перетворити свою будівлю на лялечку.
Внутрішня каплиця на другому поверсі розписана у візантійському стилі (це коли на стінах не лишається жодного не замальованого клаптика): майже сотня ликів святих, орнаменти, євангельські сцени. Майстер-професіонал виконав таку складну роботу всього за місяць. Поруч з келіями поставлено ще дерев’яну каплицю – як нагадування про дерев’яну церкву, в якій уперше заплакала ікона.
Каплиця ще не розписана усередині, чекає на завершення. Того ж дня відбулася ще служба для чималої словацької делегації паломників ,а також дуже пишне вінчання у церкві місцевих циганів.
Сергій ФЕДАКА, газета "НЕДІЛЯ"
|
