|
Цими днями дуже хотілося сховатися від передвиборної суєти кудись у глибинку. І якраз минулої суботи історик Юрій Давилець та ієромонах Пімен (Мацола) організували прес-тур, присвячений виходу їхнього альбому-путівника "Православные монастыри Закарпатья”. Наразі першим видали російськомовний варіант – до міжнародного фестивалю православних ЗМІ, який відбувся в Києві на початку жовтня. Зараз друкується український варіант, який міститиме ще і додаткові резюме англійською та іншими західними мовами. У книжці описано 35 обителей (поки друкувалася, їх стало вже 38). Усі дані отримано безпосередньо від настоятелів, уточнено за архівними матеріалами.
Кожний факт, а тим більше цифра по кілька разів перевірялися авторами, тому навіть для фахівців тут багато нового, незнаного. По кожному монастирю подається рік його заснування, ім’я ігумена або ігумені, чисельність братії, дані про священнослужителів, адреса і телефон, схема проїзду, храмові та інші особливо відзначені там свята, місцеві святині, а найбільш детально – історія монастиря. Насамкінець подається точний розклад служб. Оповідь про кожну обитель супроводжує добірка кольорових фотографій. На форзацах подається спеціально складена карта монастирського Закарпаття. Тобто усе побудовано так, щоб максимально стимулювати релігійний туризм, спростити мандри для прочан і зробити паломництва максимально результативними. У цьому ми і пересвідчилися. На власні очі вдалося побачити п’ять монастирів.
В Ізянському – мощі Карпатського Ісповідника Алексія (Кабалюка), який на початку ХХ ст. відроджував православну церкву на Закарпатті. Окрім великої монастирської церкви, тут ще є й архівний храм, де виставлено велику кількість архівних документів та фотографій, особисті речі св.Алексія, інші церковні старожитності. Є й унікальний розрізаний навпіл пеньок, на зрізі якого чітко видно темний трираменний хрест. А Грушевський монастир – один з найдавніших на Закарпатті. Архімандрит Стратонік (Легач) нагадує старця Зосиму з роману Достоєвського. Під його началом почалося відродження монастиря 2004 р. Відкрито частину фундаменту старої церкви, хоча по-справжньому тут потрібна робота фахових археологів. Свого часу вони цілком справедливо запротестували, коли за розкопки взялися не професіонали. Гнів праведний, але ж за ним мали би послідувати розкопки науковців, а їх все ще доводиться чекати. Між тим поруч збудовано сучасну церкву із конференц-залом під нею.
А ще одаль будується великий п’ятиповерховий корпус, де можуть жити монахи і де прийматимуть прочан. Наступний монастир у тячівському селі Крива очолює відносно молодий архімандрит Пахомій. Два роки тому він привіз з Афону ікону Богородиці, яка стала чудотворною. Серед інших святинь – копія Плащаниці Святителя, якій вже півтора століття, ікона Георгія Побідоносця з часточкою мощів. Унікальним є і монастир в Малій Угольці. Власне, створення монастиря там ще тільки планується. Поки що є приходська Димитрівська церква, біля якої колись жив у хижці Іов Кундря. 23 роки він був тут настоятелем, 18 вересня 2008 р. був причислений до лику святих. Його мощі і є головною святинею храму.
Завершила екскурсія у знаменитому монастиреві у Домбоках з його мироточивою іконою Богородиці. У частині його приміщень і досі ще з радянських часів міститься дитячий інтернат, хоча вже неодноразово підіймалося питання про його відселення. Цілий день на свіжому монастирському повітрі, аура роками (а то і віками) намолених стін оздоровлюють і тіло, і душу. До такого путівника лишилася ще зовсім якась дрібниця – зробити гарні дороги (особливо до гірських сіл), відповідну шляхову інфраструктуру, розчистити сміттєзвалища і захаращені потоки, встановити покажчики, повернути і юридично закріпити за обителями належні їм землі, не зазіхати на навколишні ландшафти, відкоригувати деякі законодавчі норми (зараз церковні установи платять за опалення за тими же тарифами, що й промислові підприємства, хоча можливості "Криворіжсталі” і маленького скиту непорівнювані).
І тоді Закарпаття може стати українським Афоном не тільки на словах (а їх багато прозвучало під час поїздки), а й на ділі. Гадаємо, що даний путівник стимулює аналогічні видання й інших церков нашого багатоконфесійного краю.
|
