|
Минулого року на Закарпатті відбулося 304 різноманітні фестивалі. Це жах і страхіття. Більшої профанації фестивальної справи, ніж у нас, мало де відбувається. Типовий наш фестиваль – це гумовий шашлик із підозрілого м’яса і розігріте на палючому сонці пиво такого ж загадкового походження. І купа знудженого люду, який знемагає від спеки і постійно перепитує себе, нащо він тут, але при тому шкірить зуби та з останніх сил переконує знайомих, як тут гарно. Коротше, плаття голого короля…
Із позитивної місцевої специфіки хіба зрідка буває намет-другий домашнього вина, чи меду, чи бринзи. А так – сумно аж за край. Пояснити, нащо взагалі проводять цю сірятину, неможливо. Вона абсолютно збиткова для організаторів матеріально, а про зіпсутий навіки імідж і поготів мовчимо. Але ж має бути все як у людей. Тобто якщо один баран стрибає у прірву, то і всі інші сторч головою за ним. Не дивно, що з кожним роком приїжджих на таку нудьгу стає усе менше. Цього року їх практично немає. З одного боку, криза, яка по всій Україні вже закінчується, на Закарпатті все ще триває і поки виходу з неї не видно. А по-друге, подібні горе-фестивалі самі поглиблюють кризу у туристичній сфері і остаточно добивають її.
Як слушно зауважив, головний закарпатський туристознавець Федір Шандор, не всі фестивалі однаково корисні для вашого здоров’я. Реальних фестивалів, на яких можна провести час з користю, у нас від сили десятки півтора-два – десь по одному на кожний район. Голова Перечинської РДА Анатолій Перцев (сам у минулому фаховий спортсмен) заявив, що вони прагнуть утвердити в районі один-єдиний фестиваль, але такий, щоб позитивно звучав на цілу область і за її межі. Тому цієї суботи у районі проведено першу закарпатську олімпіаду з не-олімпійських видів спорту.
Організатор фестивалю Діана Мошак повідомила, що наразі таких видів обрали 28, хоча їх значно більше, на Закарпатті зареєстровані 63 подібні асоціації. Після підняття прапору і запалення олімпійського вогню кількагодинні напружені змагання почали чотири команди – журналісти, ужгородська команда з американського футболу «Лісоруби», дівчата з групи підтримки (чірлідінг) УжНУ, самостійні гості фестивалю. Змагання були і більш традиційні для нашого краю, і більш екзотичні. Серед перших – петанк (кидання металевих куль на точність), гольф (ганяти м’ячик ключкою), пейтбол (стрілянина кульками з фарбою), гонки на квадроциклі (щось середнє між трактором і велосипедом), риболовля на швидкість (рекорд – 2-3 секунди), шахи (але не звичайні, а гігантські, садово-паркові), армреслінг (на силу рук).
Були й менш поширені змагання, наприклад, фрісбі (кидання пластмасових тарілок на влучність, зазвичай цим займаються у воді, але на суші теж незле). Або ж фінгерборд. Це взагалі довелося бачити уперше в житті. Там спершу треба було так перекинути мініатюрний скейтборд, щоб він знову впав на колеса. А потім ще здійснити слалом на такому ж мініатюрному велосипеді. Це все за допомогою двох-трьох пальців на великому столі, інакше без серйозних переломів не обійшлося би. Були і змагання з зіп-лайну (дослівно – "замок-блискавка”).
Це тебе чіпляють до металевого тросу (середня висота15 м) і ти під вагою власного тіла летиш згори вниз. Загальна довжина польоту220 метрів, але з п’ятьма зупинками, інакше занадто багато щастя. Спершу униз не дивишся – тільки уперед, аби не збити чергове дерево, до якого наближаєшся. Починаєш любити природу, як дурний. На найдовшій ділянці можна глянути і вниз – земля так швидко несеться назад! Також у футбол поганяли державні службовці з правоохоронцями. Виграли, як не дивно, цивільні. Одночасно тривали змагання з пляжного волейболу серед команд району. Ще спалили 3,5-метрове чучело мари.
Завершили концертом районних фольклорних колективів та гумористів, виступала також команда КВН «От фонаря», танцюристи «Бліцу». Майбутнє за подібними фестивалями. Все, що робиться для галочки, неминуче відімре, воно вже зараз агонізує і розкладається. Залишаться тільки отакі не-олімпіади, куди організатори вкладають душу, де відвідувачі можуть пережити якісь незвичні емоції. Фестивалі, де пропонують не пиво-шашлик, а нові враження, викид адреналіну і якесь розширення житейського досвіду.
Сергій ФЕДАКА, газета "НЕДІЛЯ”
|
