|
Накладене Президентом вето на Податковий кодекс цікаве у багатьох відношеннях. Воно показує, що в оточенні В.Януковича є як потужна партія війни, так і не менш помітна партія миру. Останню в цій конкретній ситуації очолює Г.Герман, яка демонстративно потрапляла в телеоб’єктив під час висловлювання Президентом компромісної позиції щодо вимог підприємців.
Не доводиться сумніватися, що саме вона активно агітувала патрона за вето. Хоча, схоже, що питання вирішилося би і без нею, і от чому. Безперечно, кодекс у тому вигляді, як його прийняла Верховна Рада, посилив би позиції керівників податкового відомства і особисто М.Азарова. Тому В.Янукович, який дуже тонко відчуває будь-яке порушення балансу сил всередині власного середовища, відреагував рішуче і безповоротно. Феномен Януковича в тому, що він здатний створювати команди, наповнені внутрішнім протистоянням, взаємними претензіями, де всі члени кінець-кінцем апелюють до лідера як до верховного судді і тим самим постійно зміцнюють його позиції.
Так було у Донецькій області, потім у парламентській фракції, Кабміні, офіційній опозиції і нарешті так є у "президентській раті”. Від лідера вимагається слідкувати, аби механізми стримування і противаг не давали збою. Це головна політична технологія В.Януковича, відшліфована упродовж довгих десятиліть – можливо, ще з часів керівництва автобазою, якщо не раніше. Запровадження в дію кодексу і формування бюджету-2011 на його основі – це була би перемога М.Азарова, яка демонструвала би його здатність вирішувати складні проблеми без президентського втручання.
Такого В.Янукович допустити не міг. Він поставив свого найближчого соратника на місце, а заодно дав сигнал усім іншим розробникам кодексу, котрий цілком може розглядатися Президентом як складна інтрига, спрямована особисто проти нього. Тому-то і прозвучали на перший погляд не надто зрозумілі слова про якісь процедурні порушення при прийнятті кодексу. Господи, скільки тих процедурних порушень було під час виборчої кампанії до місцевих рад, але то нікого не обходило! Тут же ідеться про потенційну шкоду особисто для В.Януковича, тому ставлення зовсім інше.
Нависає дамоклів меч на С.Тігіпком, якого давно і наполегливо позиціонують як головного розробника кодексу, хоча той вперто відхрещується і переводить стрілки на М.Азарова. Свого часу "мачо” покликали до уряду, аби збивати його високий рейтинг, продемонстрований на президентських виборах. Сам С.Тігіпко це прекрасно розумів, але прийняв ризиковану гру, вважаючи, що віце-прем’єрське крісло дозволить йому успішніше розбудувати власні партійні структури по всій Україні, створить численні інформаційні приводи для появи на екрані тощо. Його перебування в уряді тимчасове, але коли закінчиться цей час знає тільки одна людина в світі. Звільняти його з уряду десь у безпосередній близькості до парламентських виборів-2012, значить додати йому очків. Тепер же, коли "Сильна Україна” явно недобрала голосів на місцевих виборах, нібито самий раз.
Слушна нагода повісити на нього всіх собак. Не менша загроза виникає і щодо О.Єфремова, чиї заяви стають усе більш безапеляційними. Ніякого другого вождя у своєму середовищі В.Янукович не потерпить – навіть карликового. Не виключені організаційні висновки і щодо провідних податківців. Тому боротьба бульдогів під широким килимом продовжується (так У.Черчілль характеризував політичне життя в СРСР, але образ виявився на диво актуальним і для сучасної України). Хтось когось підсиджує, підставляє, підливає отрути.
Словом, як казав король зі "Звичайного чуда” Є.Шварца, іде нормальне повсякденне життя. В.Янукович продемонстрував своє вміння маневрувати. Головна мета – підняти свій особистий рейтинг, який з лютого до листопаду помітно похитнувся, що продемонстрували місцеві вибори. Тепер вже Президент виступив третейським суддею не для окремих груп у власній партії, а для цілих соціальних прошарків. За кого тепер голосуватимуть численні базарні торгівці по всій Україні? Ото ж бо. Таку технологію не використовував жоден попередній президент. Правда, ніхто з них і не йшов до влади так тяжко і невтримно, як В.Янукович. Він же вміє не тільки брати владу, але й утримувати її, жертвуючи заради цього без жодних сентиментів будь-яким баластом.
Сергій ФЕДАКА, газета «НЕДІЛЯ»
|
