|
Дивилася вранці телешоу в прямому ефірі під назвою “Селекторна нарада у прем’єр-міністра з питань епідемії грипу”. Було нудно й нецікаво. Юлія Володимирівна театрально роздавала вказівки своїм міністрам, які по черзі звітували про зроблене й заплановане. Періодично їхню балачку скрашували прямі включення з постраждалих областей – із таких самих селекторних нарад місцевого рівня.
Тимошенко розказувала, як усе контролюється і що майже всі проблеми уряд уже повирішував, а голови облдержадміністрацій з карантинних регіонів розповідали, що ситуація за минулу ніч “погіршилася”.
Не переповідатиму, хто там що казав, але видно було, що мета шоу – показати людям, як рішуче уряд взявся за боротьбу із новітнім злом. Поділюся лише враженнями.
По-перше, знаючи рівень нашої медицини і кваліфікацію більшості медпрацівників, із якими стикалася неодноразово, переконана, що ніхто в більшості медичних установ України й гадки не має, з чим має справу. Не маю жодних підстав довіряти словам чиновників про те, що вірус, який косить людей, і справді є отой свинячий чи каліфорнійський грип, імпортований до нас із європейських країн чи Америки. Справа в тім, що в Україні не існує ніякої санітарно-епідеміологічної служби – є лише структура з такою назвою. Займається вона дозволами, ліцензіями та іншими корупційними справами й не має жодного стосунку до епідемій, масових отруєнь, якості харчових продуктів тощо.
Саме корупцією в системі охорони здоров’я пояснюється дивовижна частота і масовість отруєнь дітей у школах та спалахи страшних, подекуди давно забутих у світі хвороб. Будь-яка інфекційна хвороба, яка існує у світі (за винятком таких, що пов’язані з кліматичними умовами) наявна в Україні й поширена набагато більше, ніж у розвинутих країнах. Це і коров’ячий сказ, і курячий грип, і СНІД, і туберкульоз, і сибірка, і багато іншого... Це саме стосується цього загадкового “каліфорнійського грипу”. Ніякий він, звісно, не каліфорнійський – скоріше в Каліфорнію прийшов із антисанітарних просторів СНД, де ніхто нічого не контролює, не розбирається в цьому й не хоче розбиратися (спробуйте, знайдіть хоч одного працівника санітарних служб, який хоча б знає англійську мову й читає спеціальну літературу).
Безперечно, ми маємо справу з нашим рідним грипом – тим самим, що й торік, позаторік і давніше – звісно, який пройшов мутацію й “адаптувався” до нових умов. На моє переконання, ніхто ніяких проб не брав і в Лондонську лабораторію не посилав, про що розповідають чиновники, імітуючи бурхливу діяльність. Це типове окозамилювання, до якого наші посадовці звикли.
По-друге, я бачила пожвавлення в їхніх рядах, коли хтось заговорив про необхідність антивірусного щеплення. У декого в очах замерехтіли цифри – скільки на цьому можна заробити й украсти.
Будь-яка людина із нормальною медичною освітою (таких у нас небагато) знає, що щеплення проти грипу під час епідемії може хіба що нашкодити. Якщо воно справжнє, а не липове. Фальшиве щеплення (якщо вводять якийсь безневинний розчин) не зашкодить, зате дає можливість заробити шалені гроші протягом кількох тижнів.
Ще чиновник, здається зі Львова, бідкався під час прямого включення з обладміністрації, що в них в одній лікарні є дуже цінний препарат, його мало, але він дуже ефективний. Це була реклама, тож не називаю цей препарат. Пізніше розійшлася інформація, що ці ліки можуть виробляти в Харкові – і дуже швидко.
Тут немає що коментувати. Скажу лишень, що лікувати, не знаючи точного діагнозу (ідентифікувати в сучасних термінах цей грип, гадаю, вітчизняна медицина не спроможна) та не маючи уявлення про лікувальні особливості препарату – ну це, даруйте, чисте заробітчанство... Та ще як наші специ візьмуться за його виробництво.
До речі, принагідно хочу сказати про російських “спеців”. Нещодавно на українському ринку з’явилися досить дорогі російські “протигрипозні препарати”. Їхні дистриб’ютори активно працюють з нашими лікарями. Тож не поспішайте купувати, якщо доктор рекомендує вам знайти в аптеках російський противірусний препарат за 270 гривень. Як кажуть у Росії, “чистое разводилово”...
По-третє. Гадаю, реальної епідеміологічної картини ми насправді не знаємо. Міністр охорони здоров’я, до його честі, натякав, що якоїсь унікальності в ній не бачить. У розкручуванні теми “імпортного грипу” не останню роль зіграв політичний чинник.
Так, грип справді бушує (як і щороку). Так, наші санепідемслужби не знають із чим мають справу (як і щороку). Люди мруть (може, навіть більше, ніж щороку).
Грип почався в західній Україні з об’єктивних причин – там зима настала ще в першій половині жовтня, зі снігопадами й морозами.
Але ми не знаємо насправді, як ведеться статистика поширення хвороби та смертності. Не знаємо, чи взагалі вона відповідає дійсності. Чому нам не покажуть, як ситуація розвивалася торік, позаторік і раніше – на графіках, таблицях, діаграмах?
Я не звикла вірити чиновницьким звітам ще від Чорнобильської катастрофи. А під час виборчої кампанії будь-яка статистика може готуватися так само, як рейтинги політиків, “вирахувані” в їхніх штабах.
Епідемія, безперечно, має місце. Але так само безперечно, її по-своєму направляють і використовують у своїх цілях наші державні мужі та жони. Епідемічна паніка дуже швидко затьмарила собою педофільний скандал, який, у свою чергу, прийшов на зміну справі про фальшивий диплом пана Кислинського...
Як не дивно, усім нинішнім політикам-важковаговикам епідемія грипу може принести певні дивіденди (як вони це розуміють). Президентові – нагоду покритикувати уряд за слабкість та неефективність – і він буде в цьому абсолютно правий. Прем’єр-міністру Тимошенко – можливість продемонструвати рішучість у боротьбі з начебто абсолютно неочікуваним і не залежним від її діяльності злом. А головне – відвернути увагу від посилення економічної кризи, не кажучи вже про педофільний скандал. Януковичу – необмежений простір для звинувачення всіх і вся – на те ж він і опозиція.
Крім того, епідемія дає можливість усім політичним гравцям відмовитися від дорогих масових заходів, на які витрачатися не любить ніхто, але мусить – бо всі так роблять...
Якщо епідемія, що нагрянула в розпал президентської кампанії, береться на озброєння виборчими штабами з технологічною метою, то цікаво, до яких ще скандалів нам треба готуватися, які б інформаційно перекрили це лихо?
На думку приходять російські вибори 2000 року... Ні, про таке краще не думати...
Оксана Охрімчук, Москва–Київ
|
