За її словами, цей відсоток людей не може забезпечити собі середніх стандартів рівня життя сьогоднішнього українського суспільства.
"Так звана "відносна" бідність існує в кожній країні. Наприклад, якщо це зовсім бідні країни, наприклад, країни Африки, то у них бідність – це неможливість нормально харчуватися, а для Європи критерієм бідності окрім харчування, одягу і більш-менш теплого житла є можливість дати дитині освіту. Якщо родина не може дати дитині освіту, окрім загальної середньої, то вона вважається бідною", - зазначила фахівець.
При цьому вона наголосила, що в проблемі бідності Україна має і свій феномен.
"Скажімо так, наш український феномен - це коли серед працюючого висококваліфікованого населення досить високі масштаби бідності. Традиційно в країнах світу бідними є тільки люди з дуже низькою кваліфікацію, ті, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної. У нас навіть середня заробітна плата, якщо у людини є утриманці, не дає можливості нормально вижити", - підкреслила Черенько.
"Болючою проблемою науковець назвала і дитячу бідність.
"На жаль, впродовж останніх десяти років, тобто весь період після кризи 90-их років ми спостерігаємо дуже високі масштаби так званої дитячої бідності. Бідність серед сімей з дітьми вдвічі перевищує бідність сімей без дітей", - заявила Черенько.
За даними НАНУ, найбільше родинам з дітьми не вистачає коштів на дозвілля, відпустки та оздоровлення.
Дані, оприлюднені Державним комітетом статистики, свідчать, що вУкраїні 9,5 мільйонів людей живуть на доходи нижче за прожитковий мінімум – 700 гривень.
Водночас, як наголошує Держкомстат, за останні десять років кількість українців, що живуть на прибутки нижче за прожитковий мінімум зменшилася з 39,2 мільйонів людей до 9,5 мільйонів.
