|
Перш ніж голосувати за кандидата у президенти, варто сім разів відміряти, які це матиме наслідки, бо це вибір не лише між персоналіями Юлії Тимошенко і Віктора Януковича, а й чи бути нам громадянами європейської держави, чи країни мільйона гето. Часом тяжко збагнути головне – як саме життя українців зміниться з тим чи іншим президентом. Йдеться про найголовніше – загрозу перетворення українців на мешканців гето у власній країні.
Проблема не в наявності і кількості осіб різного походження в регіоні, а у суттєвих відмінностях групової поведінки людей різного походження. Але відмінності у груповій поведінці рано чи пізно призводять до появи етнічних анклавів – гето – у тій чи іншій формі. Українці уявляють європейський простір як максимально комфортний для нашого етносу і нації, тому і прагнуть до Європи. Та деякі набуті вади нам потім не допоможе виправити навіть Старий світ. У Франції, наприклад, навіть у Парижі є гетто – компактні етнічні поселення, які французи скромно називають «нефранкомовними».
Янукович більш десятиріччя панує у своєму регіоні, а ситуація там така, що навіть у Криму не є такою нагальною є проблема етнічних гето, якою вона є у Донбасі. Йдеться, зрештою, не про національність чи конфесійність. Навіть не про віросповідання головного спонсора «Партії регіонів» – найбільшого олігарха Донбасу. У східних регіонах місцева влада і контрольовані владою і олігархами ЗМІ, намагаючись мобілізувати населення на свою підтримку, опустили рівень самооцінки мешканців Донбасу до найнижчого рівня.
Низька самооцінка плюс постійна мобілізація на захист чужих інтересів примушують людей обирати таке спілкування, в якому є лише найближчі родичі і друзі. Поза власною оселею вони поводяться як на війні: не спілкуються, не висловлюють спільну думку у жодній формі. Стан справ у «регіоні Януковича» набагато гірший, ніж це можуть уявити мешканці західних регіонів, котрі там не бувають. Це помітно з того, як поводяться східняки на будь-якому «своєму» мітингу, тобто у своєму власному оточенні.
Усі масові заходи, які «регіонали» у 2004-му збирали на центральній площі колишньої Юзівки на свою підтримку, танули просто на очах протягом найбільше 20 хвилин. По телевізору – картинка про масову підтримку Януковича, а насправді… Місцеві телеоператори чітко знали одне правило: що не вдасться зняти протягом перших 10 хвилин, - потім не надолужиш! Доведеться знімати ораторів перед порожньою площею. Це вже не політика, а щось значно гірше! Навіть на свій весняний масовий мітинг у Києві цього року «регіонали» звозили людей переважно з центральної чи північної України, бо від мешканців Донбасу жодної користі – коли б вони були у більшості на центральній площі столиці, вона вилюдніла б за півгодини і на телеекранах були б кадри голого асфальту перед трибуною.
Причина такої виразної особливості групової поведінки українців східних регіонів – банальна: мешканці південного сходу найменше довіряють подібним собі. До речі, профспілкові збори, розважальні тусовки, футбольні матчі на південному сході – не рідкість. На ці заходи мешканці Донбасу збираються охоче. Тобто в глибині душі, на особистому рівні, вони залишаються типовими українцями. Та в організаторів місцевих політичних мітингів виникають проблеми, які неможливо пояснити лише політичними причинами. Більшість мешканців Донбасу вважають свій край найкриміногеннішим, а суто локальний і цілком безпідставний міф, що 70 відсотків земляків чоловічої статі нібито відбували покарання за кримінальними статтями, не зустрічає в них серйозного опору. Десятиліттями їм навіюють думку, що владарювати тут може лише енкаведист чи кримінальник.
У кращому випадку – комуніст. Внаслідок, маємо парадокс: східняки самі про себе набагато гіршої думки, ніж інші про них. Звісно, це контрастує з результатами соціологічних опитувань, що мешканці краю нібито мають свого лідера і підтримують його. Та саме цей факт і є найсуттєвішою провиною Януковича, а точніше – змістом його злочину проти власних земляків. Бо це виглядає як підтримка директора дитсадка, в якому діти граються у кайданках! Ці опитування і є обвинуваченням і лідеру Партії регіонів і усім його поплічникам! Насправді етнічні гето на Донбасі вже є! Але це анклави самих українців. Йдеться не про мову спілкування – такими гето є невеличкі навколошахтні поселення, де люди живуть у страху безробіття і за типовими правилами мешканців гето – демонструють характерну групову поведінку. Вони поводяться на вулицях власних селищ як на ворожій території! З десятків таких гето складається і Донецьк, і інші міста краю.
У Горлівці і інших навколодонецьких містах ввечері можна знімати фільми жахів без всяких спецефектів – десятки корпусів дев’яти і шістнадцятиповерхових будинків на п’ять і більше під’їздів, у вікнах яких ввечері світиться лише по три-чотири вікна, не більше. У цих житлових будинках ніхто не живе! Вікна нижніх поверхів забиті дошками через гнітючий сморід з підвалів. Ці квартири продати неможливо. Лише окремі пенсіонери доживають віку в таких будинках-привидах, якщо їх нема кому забрати у краще місце.
Тому мусимо визнати, що обрання президентом Віктора Януковича є неможливим. Це призведе до гетизації всієї країни через падіння рівня самоповаги громадян. Запобігти перетворенню України на країну мільйона гето може лише Юлія Тимошенко, яка єдина користується достатньою підтримкою, щоб зупинити кримінальника, що примушує залежних від нього людей почуватися загроженими з усіх боків.
Степан РУДЬ, журналіст, м. Київ
|
