За рік бушування світової фінансової кризи Меркель стала першим лідером великої європейської країни, який повторно переміг на виборах, – на підтвердження своєї репутації головного й найвпливовішого політика в Європі. Виборці загалом схвально оцінили її боротьбу з рецесією, навіть незважаючи на те, що це завдало удару експортозалежній німецькій економіці і призвело до нагромадження величезного державного боргу.
Німці проігнорували попередження, які надходили останніми днями від проводу Талібану та Аль-Каїди, – мовляв, вони покарають уряд Меркель за відрядження військ в Афганістан. (Після Сполучених Штатів і Британії німецькі сили є третім найбільшим іноземним контингентом у країні.) Хоча, за результатами опитувань, більшість німців проти війни, на думку аналітиків – Меркель навряд чи візьме приклад з інших європейських країн, як-от Італія, що закликали чимшвидше вивести війська.
«Ми не хочемо забувати, що в нашій країні належить вирішити чимало проблем, – сказала Меркель радісній юрбі в Берліні. – Гадаю, сьогодні ми справді можемо святкувати, але після того на нас чекає робота».
55-річна Меркель виросла в колишній Східній Німеччині. Вона дуже добре особисто порозумілася з президентом Джорджем В. Бушем, зате з адміністрацією Обами в них від початку не склалося.
Провину за глобальну рецесію вона разом з міністрами відразу звалила на Волл-Стріт і Вашингтон, хоча німецькі банки проковтнули море «токсичних активів», а німецькі експортери як слід нажилися на щедрих американських споживачах.
За словами аналітиків, уряд Меркель вирішив врегулювати пошкоджені відносини, стишивши критику й глибше співпрацюючи [зі США. – прим. перекл.] в таких питаннях, як контроль міжнародних фінансових ринків. Обама та Меркель, схоже, тепер краще знаходять спільну мову й минулого тижня продуктивно попрацювали разом на саміті «великої двадцятки» в Пітсбурзі.
Під час передвиборної кампанії Меркель казала, що міжнародній спільноті варто обговорити, як уряд Афганістану може взяти на себе більшу відповідальність за власну безпеку. Але виступила проти закликів встановити графік виведення з Афганістану 4200 німецьких солдатів.
Юрґен Фальтер, професор політології з Університету Майнца, сказав, що малоймовірно, аби Меркель та її новий уряд просували швидке виведення військ. Хоча населення досі не може заспокоїтися, що в результаті німецького авіаудару цього місяця в північній провінції Кундуз було вбито близько 100 афганців.
«Німецький уряд, можливо, погодиться посилати більше інструкторів поліції або інший персонал для зміцнення афганської армії чи будівництва нових шкіл, – сказав Фальтер. – Але він однозначно не робитиме жодних раптових кроків, не проконсультувавшись детально з Вашингтоном».
Останній тиждень передвиборної кампанії відзначився кількома публічними погрозами від лідерів Талібану та Аль-Каїди. Вони нагадали виборцям про вибухи в мадридських потягах у березні 2004-го, у результаті яких загинули десь 200 людей і які відіграли ключову роль у поразці тодішнього іспанського уряду.
У відповідь на погрози Німеччина посилила заходи безпеки в аеропортах, на залізничних вокзалах і в інших громадських місцях, заборонивши навіть повітряний рух під час щорічного пивного гуляння «Октоберфест» у Мюнхені. Проте в основному політики не звернули увагу на погрози, й як стверджують аналітики – тактика залякування не вплинула на голосування.
«Німці не відчувають якоїсь реальної загрози з боку Аль-Каїди, – сказав Нільс Дідріх, політичний аналітик із Вільного університету Берліна. – Це гаряча дискусійна тема серед політичних верств, але тільки не для звичайних людей на вулиці».
Тепер, коли вибори позаду, Вашингтон, мабуть, заново запропонує Німеччині допомогти з переселенням затриманих американської в’язниці в Ґуантанамо, що на Кубі. У квітні німецький уряд навідріз відхилив офіційне прохання від адміністрації Обами – прийняти дев’ятьох ув’язнених Ґуантанамо. Однак Меркель не виключає такої можливості, й представники берлінської влади сказали, що після виборів, можливо, будуть готові переглянути цю справу.
Останні чотири роки Меркель була змушена керувати незграбною коаліцією з соціал-демократами – лівоцентристською партією, що має потужну підтримку профспілок і сформувала собі репутацію поборника щедрих німецьких програм соцзабезпечення.
Але Соціал-демократична партія, яку очолює міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр, провалилася на виборчих дільницях і фінішувала з найгіршим для партії результатом за весь повоєнний час. Багато давніх прибічників покинули соціал-демократів і проголосували за партію Лівих, що виросла з колишньої Комуністичної партії ДДР.
«Виборці зробили свій вибір, – сказав Штайнмаєр, визнаючи, що партія втрачає владу. – Нині гіркий день для німецької соціал-демократії. Тут нема чого приховувати. Це болюча поразка».
Як очікується, Меркель та її християнські демократи утворять нову правлячу коаліцію з вільними демократами, партією, що підтримує бізнес і закликає послабити податковий та бюрократичний тиск.
Лідер Вільної демократичної партії, Ґідо Вестервеллє, в новому Кабінеті Меркель вочевидь стане міністром закордонних справ Німеччини. Його партія традиційно виступає за тісне економічне та політичне партнерство зі Сполученими Штатами.
Перші підрахунки показали, що Християнсько-демократична партія перемогла приблизно з 34% голосів: результат трохи гірший, ніж у 2005 році, й один із найслабших за всю історії партії. Та завдяки досягненню вільних демократів – у межах 15% – ці дві сили мають отримати разом достатньо місць, аби прибрати до рук контроль у німецькому парламенті.
