|
До 7% картин в Україні - фальшивки. На думку директора Київського музею російського мистецтва Юрія Вакуленка, певна кількість підробок на ринку - цілком нормальне явище, проколи трапляються у всіх.
"Якщо підходити арифметично, а не психологічно до розуміння наявності фальшивих витворів на ринку України, я думаю, що це 5-7%, навіть 10% не буде. Тому що нереально це, насправді, вони дуже швидко вилітають з ужитку, а така кількість їх відтворення - це неможливо. Тому, що все-таки будь-яка фальшивка, вона створюється важче, ніж оригінальний витвір”, - каже директор Київського музею російського мистецтва Юрій Вакуленко.
На Заході підробок більше, адже у них часто фальшують провенанс - історію переходу картини від одного власника до іншого. А оскільки в Україні таких додатків нема, то підробляють все полотно. І якщо техніку великого майстра повторити шахраям вдається, то передати його душу - ні.
"Декілька років тому зателефонували, прийшли двоє таких, хочуть показати картину мого батька, звірити її. Ну, будь ласка. Коли я її побачив, то я, знаєте, був дуже вражений. Я не знаю, чи точно такий краєвид малював він, чи ні, розумієте, начебто його техніка, схоже, але якийсь мертвий”, - каже заслужений художник України Анатолій Тартаковський.
Якщо є сумніви щодо полотна - можна звернутися до експертів. Обманювати вони не стануть, бо на вузькому українському ринку один одного знають. А ще можна застосувати сучасні технології. Експертизи обійдуться від 50 до 5 000 доларів.
"Але, на мою думку, це не головне, тому що це мають робити музейні зібрання для колекціонерів. У нас таких, як Рокфеллер і Гугенхайм Соломон - немає. Головне, щоб тобі робота подобалася. Я, наприклад, завжди виходжу з одного єдиного критерію: якщо подобається - вона для мене справжня”, - каже міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник.
Власники музейних зібрань, у свою чергу, наголошують на специфічно українській проблемі: багато спадкоємців великих художників "продовжують справу предків”, продаючи власноруч дороблені етюди як полотно майстра. Тому найбільше фальші періоду "соціального реалізму".
"На твори цього періоду зараз дуже великий попит, на художньому ринку і, відповідно, оскільки ці твори зараз піднімаються в ціні, то саме їх, в першу чергу, починають підробляти. З іншого боку, їх,оскільки, ще манера, стиль не втрачені остаточно, і тим більше, що всі ці художники, вони викладали здебільшого в художньому інституті, де вчилися наші сучасники, то, відповідно, такі роботи підробити в принципі можна”, - сказала заступник головного директора Національного художнього музею України Марина Гудима.
Тетяна Яблонська, Олександр Григор'єв, Сергій Шишко - художники найвищої цінової категорії, відтак, і підроблюють їх найчастіше. Втім, лідер серед них - кращий колорист ХХ століття Микола Глущенко.
"Роботи художників, які коштують найбільше - їх підробляють може 50 на 50, а може і траплятися таке: ну от, я займаюся безпосередньо творчістю Глущенка, його підробляють дуже часто, мені іноді здається, що підробок більше, ніж його робіт, які він написав, може в пропорції десь 35 на 65, тобто, 35 справжніх,а 65 - несправжніх”, - каже мистецтвознавець Едуард Димшиц.
Але ні галерея, ні аукціон, ні дилер, ні експерт відповідальності за підробку фактично не несуть. Законодавство не встановлює основні принципи, правила й вимоги до проведення комерційної експертизи, до експертного висновку і, власне, до експерта.
"Я би зараз не квапився. Все-таки, очевидно, треба залишити - хай поки що побуде так, як є. Якщо у Вас є дурні гроші і Ви хочете купити підробку, то це Ваші проблеми. Розумієте, але просто заборонити робити копії і таке інше - я, навіть, не знаю як це зробити. Через те, я би не робив тут зараз різких кроків”, - сказав голова комітету Верховної Ради з питань культури та духовності Володимир Яворівський.
А якщо картина і справжня, то на українському ринку вона затримується ненадовго. Шедевральні оригінали "гуляють" у вільному доступі хіба що тиждень, а тоді знову осідають у приватній колекції
|
