Відірвані від цивілізації, – саме так себе називають закарпатські вівчарі, які щороку з кінця весни і до початку осені живуть на самісіньких вершинах гір. А там завжди чисте повітря, джерельна вода, спокій, але поряд із цим і важка праця. На полонині вівчарі працюють без вихідних і за будь-якої погоди.
Вони постійно в русі, щодня тварини та вівчарі долають десятки кілометрів крутосхилів. Саме на ці крутосхили і відправляли 1 травня вівчарів Рахівщини. У смт. Великий Бичків зібралися громади з 11 населених пунктів. Це свідчить про те, що вівчарство на Закарпатті не перестає розвиватися і залишається не тільки прибутковою справою, а й родзинкою закарпатського краю. Аби зберегти цю родзинку вівчарі ризикують своїм життям і здоров’ям, адже на полонині, де вони перебуватимуть до осені, умови далекі від ідеальних. Та й із таким режимом дня, як у вівчаря, не кожний би витримав. Як би там не було, а на свою роботу вівчарі не скаржаться, кажуть, це заняття для душі. Не обходиться тут і без доїння овець, справа це нелегка, але звична для вівчаря. Важка праця вівчаря – неоціненна, підтримує вівчарську справу на Закарпатті і влада, зокрема народний депутат України Василь Петьовка щороку допомагає вівчарям, цьогоріч він передав громадам Рахівщини рюкзаки з потрібними на полонині речами, а також 5 бензинових генераторів, які шляхом жеребкування отримали вівчарі Костилівки, Верхнього Водяного, Кобилецької Поляни, Росішки та Лугу. Тож тепер рахівські вівчарі готові до подолання вершин. Повернуться вони з першими морозами. Від цивілізації доведеться відірватися на півроку.
|
