|
На Закарпатті за останні п’ять років побільшало вовків. Хижаки стали агресивніші, сміливіші. До селянських обійсть заходять і вночі, й удень.
Найбільше від нашестя вовків страждають села Міжгірського району, що розташовані на території парку Синевир. Відстрілювати хижака у заповідній зоні заборонено.
— У селі скоро собак не лишиться, — каже Гафія Біланин, 43 роки, із села Свобода. — Недавно вранці йшла на автобусну зупинку, а по вулиці кривавий слід тягнеться. То вночі вовки закусали сусідського пса і відтягнули його до лісу. Щоночі якогось собаку із ланца стягнуть.
У Негровці три тижні тому вовк вдерся до кошари Михайла Яреми, 72 роки.
— Об одинадцятій вечора почули на подвір’ї шурхіт, — розповідає господар. — Із сином кинулися надвір, біля хліва побачили вовчий хвіст. У кошарі він устиг закусити чотирьох овечок. Вовки зовсім не бояться людей, найчастіше нападають на подвір’я, що біля річки й лісу. Поживу в селі шукають навіть серед білого дня.
За кілька днів до того вовки загризли десятьох овець у тутешнього 49-річного Миколи Рошинця.
— Кажуть, вовк має силу двох людей, а розум — 12, — говорить Микола. — Якщо хижак довго голодує, може закусити вівцю та з’їсти її за кілька хвилин, навіть на ходу. М’ясо тварини відриває шматками в кілька кілограмів і ковтає. Якщо це вовчиця, що має виводок, то може загнати вівцю до лісу живою і там нагодувати нею малих. На полонині вовк, який нападає на отару, затинає за раз п’ять-десять овець і тікає до лісу. Пізніше по них вертається.
Заступник директора парку Синевир Юрій Тюх, 44 роки, каже, що агресивність у карпатських вовків почала виявлятися п’ять років тому.
Припускаємо, що в Карпатах з’явився новий вид вовка. Аби з’ясувати який, треба проводити дослідження їх тушок. Міграція диких звірів почалася у 1990-х. Тоді із західних кордонів прибрали дротяні огорожі. До нас почали потрапляти вовки із сусідніх територій.
— Улітку вовки живуть високо в горах. Полюють на косуль, оленів, нападають на кошари з вівцями. У серпні, коли дичини в лісах меншає, спускаються ближче до населених пунктів. Найнебезпечніші вовки навесні, коли їжі зовсім мало.
— Вполювати звіра важко, — говорить Юрій Тюх. — Вовк дуже хитрий. Полює за кілька кілометрів від лігва, щоб не навести на свій слід мисливців. У нього слабкий нюх, але гострий зір. Уникає зустрічі з людьми. Інколи мисливці по два-три дні шукають слід вовка в горах. Якщо вдається знайти лігвище, де відпочивають ситі хижаки, то найлегше обнести його мотузкою із червоними прапорцями. Тоді за ці межі вовк не вийде, червоний колір його лякає. Так можна вбити тварину.
Місцеві жителі Міжгірщини припускають, що вовки сміливі через те, що схрестилися з безпритульними собаками. Тому з’явився новий, адаптований до людей вовк.
За радянських часів за вбитого вовка селянинові давали 10 куб. м дров.
|
