 Ще якихось півсотні років тому, коли з Росії в Україну, і далі - в Європу, прокладалися численні мережі газотранспортної системи, ніхто й не замислювався над тим, що прийде час і, з огляду на зменшення запасів сибірських газових родовищ, а внаслідок цього й підвищення ціни на природний газ, ми неодмінно замислимось над альтернативними видами палива.
Сьогодні, повідомили UA-Reporter.com у Територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Закараптській області, шпальта друкованих видань та екрани телевізорів перенасичені новинами на кшталт: десь взялися за будівництво вітряків, ще хтось активно проштовхує сонячні батареї, а комусь спало на думку й відходами деревини не гребувати, адже для досягнення мети – зігрітися в холодну пору року – всі засоби згодяться, а надто – найпростіші з них і значно дешевші. Ми усвідомили: найбагатші запаси надр здатні вичерпуватись. А оскільки й після нас на Землі житимуть покоління, що, як і ми, мають право успадкувати природні скарби, нам не завадить використовувати їх дбайливо, інакше кажучи, вдатися до жорсткої економії…
Аби не обміліло цілюще джерело
- Знав’им, що мались’ме тут буркут, - скрушався Тулайдан - герой однієї з моїх журналістських оповідок, привівши мене на місце перепочинку в горах.. – Змілів, завмер. Шкода: файна була водиця!
- Хто-хто помер? – намагалася з’ясувати, раніше не знаючи такого слова.
- Цілитель наш, від усяких хворей лікар, безцінне джерело, з якого роками пили. Тепер нема… Побивався усю зворотну дорогу, а я, як вміла, розраджувала: є з чого горювати, ніщо під місяцем-красенем не вічне, все колись з’являється, все колись зникає. Та й доста їх, тих джерел у нас, і на Свалявщині, і на Хустщині, та й у інших куточках регіону…
- А ж наше зникло, бідкався Тулайдан. – Не дбатимемо - й тих прийде час не стане…
Сьогодні, достеменно знаючи, що робиться на наших «мінеральних ланах», часто згадую слова старого і запитую себе: чи не саме ті люди, що мають доступ до лікувальної води, фактично живуть з неї в прямому й переносному сенсі, повинні першими турбуватися про дбайливе з нею поводження?
- Теоретично воно, без сумніву, так, - погоджується начальник Територіального управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області Михайло Саварин. – Але практика наразі переконує в протилежному. Хоча серед багатьох видів корисних копалин, що залягають у надрах на території області, мінерально-лікувальні ресурси посідають одне з чільних місць як за різноманітністю й унікальністю, так і за кількістю запасів, достатньо серйозні проблеми, які маємо в плані їх використання та розробки, здатні призвести навіть до втрат родовищ мінеральних вод…
І далі – про проблеми безпосередньо. Сьогодні в області експлуатуються 17 родовищ із 26 розвіданих. Більшість із них використовуються власниками вкрай нераціонально. У гонитві за прибутками стають вони такими собі «каліфами на годину»: візьму по максимуму, а після мене – хоч потоп! Схотіли, до прикладу, роздробили родовище. І працюють собі новоявлені користувачі надр без загальної ідеології та єдиного координатора з питань розробки та охорони природних багатств. Якщо раніше відкрите родовище експлуатувалося одним користувачем, який ніс за нього цілковиту відповідальність і регулярно проводив відповідні дослідження, то сьогодні ситуація кардинально змінилася: на одне родовище видається по три-чотири, а то й більше ліцензій. Приміром, на родовище, що містить десять свердловин, може бути видано стільки ж ліцензій. Отже, воно отримує десять господарів, кожен з яких може вести лише йому вигідну політику користувача. Так, наразі Голубинське родовище експлуатується чотирма різними за формою власності користувачами надр: ВАТ "Свалявські мінеральні води” (св. 3-13); ЗАТ "Кришталеве джерело” (св. 3-р.12-р); ДП "Санаторій "Квітка полонини” (св.4-р(е); ТОВ "Маргіт” (св.7-ГП).Матеріали в ДКЗ України затверджені по трьох ліцензіях ( крім ЗАТ "Кришталеве джерело”), генеральний ліцензіат не визначений.
Ще одна проблема, з якою на цьому ж родовищі борються скеруванням відповідних матеріалів до органів виконавчої влади, прокуратури, на вимогу якої справи розглядаються в судах – самовільна, без погодження з відповідними державними органами, забудова в межах 2-ої зони санітарної охорони. Реальних заходів можна вжити хіба до забудовників, котрі наразі стартували із будівництвом. З решти ж – а там десятки палаців виросли – намагаються домогтися бодай більш-менш цивілізованого упорядкування згідно з вимогами: облаштування каналізації, тощо. Проте зусилля наглядовців важко назвати ефективними, тут і прокуратура з судами мало що вдіє…Майже така ж ситуація й на Шаянському родовищі мінеральних вод. Там на межі 1-ої зони суворого режиму св. №4-к також ведеться будівництво приватного будинку без погодження з відповідними державними органами..
Грішать користувачі мінеральних надр й тим, що не отримують спеціальних дозволів на користування останніми, а, отже, здійснюють, скоріше за все, інтенсивну експлуатацію родовищ без належного гідро-режимного контролю. Стосується це ПП Габор Н.М. (с. Теребля на Тячівщині, санаторію «Теплиця», що у Виноградівському районі…Такий підхід до експлуатації родовищ загрожує їх втратою.
- Змінити ситуацію на краще, врегулювати окреслені проблеми, - резюмує Михайло Саварин, - зміг би окремий закон про мінерально-лікувальні ресурси, який би чітко регламентував «правила гри» у використанні та розробці мінеральних запасів регіону. Ставити однакові вимоги до підприємств гірничорудної, нафтогазової і вугільної промисловості та до мінерально-лікувального комплексу - не можна. У останнього має бути особливий статус…
Чи на користь урок?
...В одному з відряджень попри волю стала свідком цікавої розмови. Гості Ужгорода сперечались із місцевим жителем.
- Природа у вас знаменито казкова, містечка архітектурно привабливі, - погоджувались заїжджі, - вино смачне. Ще меблі ваші знаємо. Та й усе, мабуть…
- Ні, не все, - вів своєї місцевий. – На Закарпатті й золото вперше в Україні видобули, і у соляних шахтах людей лікують, і найрідкісніших копалин у нас сила-силенна, не розроблених ще правда. В голосі вчувалися образа і гордість одномоментно…
На перший погляд, справді, є чим пишатися. Слава про Державне підприємство «Солотвинський солерудник» та обласну та республіканську алергологічні лікарні у його шахтах, що зцілювали сотні астматиків не тільки нашої країни, а й ближнього закордоння, була аж надто гучною. Пишатися цим дарунком матінки-природи пишалися, проте працювати з ним відповідально не прагнули. Підприємство, замість підпорядкувати Міністерству промислової політики, яке опікується більш ніж трьома сотнями рудників, має досвідчених фахівців і належне фінансування, чомусь опинилося в харчовій промисловості АПК. Хоча сіль для споживання населенням практично не випускало, продукцію здебільшого брали за кордон для технічних потреб. Тож з десяток років поспіль на солеруднику не проводилось майже ніяких робіт з утримання родовища в належному стані та вивчення його перспектив. На це в Міністерстві АПК не було належного фінансування. Негативні наслідки не забарились: карстові провалля, підтоплення, руйнування. Дійшло аж до вимог надати Солотвинському родовищу солі статус зони техногенної катастрофи. Хоча статус за відсутності коштів на належне утримання та розробку родовища навряд чи врятує…
Незабаром ДП «Солотвинський солерудник» внаслідок реорганізацій, що проводяться у Держгірпромнагляді, змінить структуру, яка вестиме нагляд за освоєнням родовища, безпекою виробництва та охороною праці на підприємстві. Закарпатське теруправління передасть повноваження Територіальному управлінню Держгірпромнагляду по Донецькій області, а точніше –Донецькій гірничій інспекції. Разом з усіма проблемами і порушеннями, які в ході перевірок виявлено на підприємстві: не переоформленими гірничими відводами шахт № № 8 та 9; забудовою площ залягання родовища кам’яної солі; не проведеними роботами із засипки карстових утворень земної поверхні та із відновлення площі «Північна». Чи позначиться і як саме зміна підпорядкування на ситуації, що склалася - покаже час, та навряд чи «хворій дитині» на такій відстані перепаде пильніше око чи більші кошти.
Ситуація на ВАТ «Закарпатполіметали» - підприємстві, що дало Україні перше власне золото - погіршилася наприкінці 2006 року. Воно, по-перше, зупинилося. По-друге, збанкротувало. До того ж, Мінприроди забрало ліцензію, а без неї до підприємства немає жодного інтересу. Як результат недбайливого господарювання, є тут і серйозна екологічна проблема: потрібно впорядкувати інфраструктуру. Коли в 1999 році відкрили фабрику і рудник, планувалося вилучати до 85% золота, застосовуючи гравітацію і флотацію. Проте через чергову передвиборну комбінацію освоїли лише першу частину. На ній і зупинились. Так утворилося хвостосховище, в якому зараз до 50% відходів, що містять різноманітні цінні метали, які чекають «вирішення своєї долі». Зараз вони потрапляють у поверхневі води і йдуть на сусіднє Мужієво. Оскільки протягом 2008-2009 років виробничою діяльністю ТОВ «Закарпаполіметали» не займалося, підприємством не здійснені відповідні заходи щодо проведення робіт із консервації виробничих потужностей, не ведуться підтримка та обстеження підземних гірничих виробок, спостереження за станом шламовідстойника та не підтримується його технічний стан.
- Щоб сьогодні урок, отриманий на прикладі згаданих підприємств пішов на користь, - розповідає Михайло Саварин, - ми не випускаємо з поля зору працеохоронні та проблеми безпеки виробництва на усіх 86 підприємствах, що займаються видобуванням твердих корисних копалин. Проведеними перевірками законності користування надрами виявлено відсутність гірничих відводів на наступних підприємствах: Благодійна організація "Добрий пастир” (с.Білки Іршавського р-ну); СТОВ «Берег-Кочік» (с.Запсонь Берегівського р-ну); ПП «Туф оксамитовий» та ПП «Немеш» (с. Рокосово Хустського р-ну).Є підприємство - Королівський спецкар’єр в с Веряця Виноградівського району , роботу якого можемо поставити за приклад. А є й явний аутсайдер - «побратим» «Закарпатполіметалів» - ТОВ «Сауляк», яке не веде виробничу діяльність через відсутність ліцензій на користування надрами. Проте така його «бездіяльність» в майбутньому загрожує регіону тими ж проблемами, які маємо з ТОВ «Закарпатполіметали».. .
ДОВІДКА: За 10 місяців поточного року ТУ Держгірпромнагляду по Закарпатській області проведено 186 перевірок піднаглядових підприємств. Виявлено 1681 порушення законодавства з охорони надр. У 138 випадках призупинялося виконання робіт. Притягнуто до відповідальності 82 посадові особи, із них - 35 перших
|
