|
З 16 по 18 червня 2011 року в селі Пілішсенткерест близько Будапешта пройшов ХІ Світовий конгрес русинів. Він спровокував певний резонанс в суспільстві, викликавши чимало різних думок і чуток. Отже всередині самої організації таки тривають певні процеси й дискусії. Чи є вони здоровим явищем і свідчать про дієвість Конгресу, чи, навпаки, - можуть призвести до його розпаду? Цю ситуацію газеті «НЕДІЛЯ» прокоментував історик, професор Торонтського університету і Почесний голова Світової ради русинів Павло Р. Маґочій
- У чому полягає основна функція Конгресу? Скільки років він існує і які питання вирішує?
- Як відомо, батьківщиною русинів є Карпатська Русь, котра протягом 20 століття була розділена між різними державами і границі між ними з того часу ставали тільки сильнішими. А коли, після 1989 року, почалося так зване відродження карпаторусинів, то потрібно було ділитися інформацією, поширювати її. Отже, що стосується Конгресу, то він від самого початку мав одне основне завдання - збирати разом представників русинських організацій. По-перше, для того, аби люди бачили хто є хто, знали один одного в обличчя. А по-друге, і це головне,- аби представники організацій і делегати з різних країн, де живуть русини, мали змогу обмінюватися досвідом, власними знаннями й досягненнями. Адже раніше був брак контактів і потрібно було змінювати ситуацію. Головна мета русинських організацій, і Конгресу в тому числі, - це визнання русинів окремою національною групою в країні, де вони живуть. У цьому випадку інформація відіграє велику роль, бо деякі країни мали успіх в русинських питання скоріше, ніж інші. Тому на з’їзді Конгресу вони показують те, чого змогли досягти в культурному плані. Народний Конгрес - ця головна русинська організація - це свого роду народне Віче, але котре має конкретні цілі і котрі за 20 років існування Конгресу були успішно втілені в реальність.
- Коли відбулося перше засідання Світового конгресу русинів?
- Перше засідання Конгресу відбулося у березні 1991 року в Словаччині. Структура організації побудована за принципом держав. Русинські громади від різних держав мають своїх представників у Конгресі. Тепер в його складі є дев’ять країн, делегація з однієї держави може включати десять членів. Конгрес відбувається кожні два роки в одній з країн-учасниць. Між Конгресами урядує так звана Світова рада русинів, яка обирає свого голову та секретаріат; вони обговорюють і вирішують внутрішні важливі питання.
- Скільки всього є русинських організацій у світі на даний час?
- Конгрес існує вже 20 років. Так само, як і деякі русинські організації у всьому світі вже відзначили свій 20-річний ювілей. Але час не стоїть на місці - все рухається, змінюється. Деякі карпаторусинські організації зникають, відмирають, а на їхньому місці з’являються нові, готові до роботи. Русинські громади й організації є у Польщі, Словаччині, Чехії, Україні, Угорщині, Румунії, США, Сербії, Хорватії.
До речі, були створені ще дві організації світового формату, які фактично виникли із Світового конгресу. Це Конгрес русинської мови і Міжнародний форум русинської молоді. Як я вже казав, одним із головних завдань Конгресу є кодифікація русинської мови. А її створенням повинні займатися виключно спеціалісти, науковці.
Результатом діяльності трьох Конгресів русинської мови став, зокрема, й том «Русинськый язык» у новій серії книг, присвяченій слав’янським мовам. Ще до цього Міжнародний комітет славістів, з центром в Ополе, узагальнив висновки науковців щодо існування саме 14-ти слав’янських літературних мов, у тому числі русинської, кожна з яких отримала свій том, присвячений історії її становлення.
Також, безперечно, для нас важливо, щоб було більше молоді, тому й створили молодіжну русинську організацію (не старше 30 років), котра має свій власний форум і проводить свій конгрес також кожні два роки.
- Кілька років поспіль ви були головою Світової ради русинів. Визнається, що це були найуспішніші в історії Конгресів роки. Але ви з власної волі залишили цю посаду...
- Так, і це має пряме відношення до питання залучення молоді у русинство. Тоді у Р. Керестурі (на Х Світовому конгресі русинів) я заявив про складання повноважень голови. Одночасно звернувся з проханням до інших членів-ветеранів Світової ради русинів - скласти свої повноваження та залучати більш активно у Світовий конгрес молодь. Але моє звернення залишилося «гласом вопіющого в пустелі»...
- І все-таки є інформація про конфлікти у Світовому конгресі. З чим вони пов’язані? Як впливають на «репутацію русинства» загалом?
- Я думаю, що у кожному суспільстві чи організації таке трапляється - відбувається зіткнення інтересів. Але я не вважаю, що особисті симпатії, думки чи інтереси окремих людей можуть сильно повпливати на загальну ситуацію. Адже є багато різних людей з різними психологічними настроями, характерами та власними ідеями. Це іноді дійсно може призводити до конфліктних ситуацій. Але, думаю, що більш підходяще слово - непорозуміння.
- Чи йде мова про розпуск Конгресу?
- Фактично, думаю, так не станеться. Але тепер є інше питання: чи Конгрес взагалі потрібен? Адже, по-перше, від самого початку створення Світової організації русинів делегації з різних країн мали різні цілі. Та з часом все змінюється. Бо, наприклад, у Сербії русини вже мають статус окремої національності і їм не потрібно боротися за свою мову надалі. Тому їхній інтерес вже інший. Але можна сказати й так: Конгрес вже виконав свою місію, покладену на нього 20 років тому. Впевнений, він вже не є таким актуальним. Хоча й є країни, в яких питання русинства ще не вирішені. Та іноді русинські організації на місцях можуть вирішити їх скоріше й ефективніше.
Інший важливий нюанс полягає у тому, наскільки Конгрес буде політичною організацією і буде вмішуватися у політичні справи тієї чи іншої держави. Ще на початку його існування більшість членів зійшлися на тому, що Конгрес не буде мати нічого спільного з політикою. Його членом не може бути політична організація, представники уряду чи церковні організації. Світовий конгрес працює виключно на розвиток культури й історичних цінностей. Маю сказати, що не всі делегати були задоволені цим, особливо ті, котрі хотіли змінити ситуацію в країні, зокрема політичну. Конгрес не вмішується у справи уряду, у справи державні, і існує всі ці роки без політики. Тому багато виникає протиріч. Постає питання, яким має бути Конгрес у майбутньому? Можливо, пора змінити його формат? Чи потрібно збиратися кожні два роки? Протиріччя всередині організації можуть бути й здоровим знаком і свідчити про те, що люди там думають, вирішують питання в дискусіях, а значить можуть прийти до певного консенсусу.
Лілія ЗАЛЕВСЬКА,
спеціально для «НЕДІЛІ»
|
