Протягом року в Ужгороді тривав волонтерський проект
"Допоможи іншому – стань приятелем", який підтримали фонд Скан,
мережа нідерландських фондів для Центральної та Східної Європи.
Спрямований він був на привернення уваги громадськості до
людей з обмеженими можливостями. Цими днями проект закінчився фотовиставкою у
провулку "Гірчичне зерно".
Як розповіла керівник волонтерів у проекті „Допоможи
іншому – стань приятелем”, викладач кафедри соціальної роботи факультету
суспільних наук УжНУ Оксана Смук, волонтерами проекту стали студенти 2 курсу
факультету суспільних наук кафедри соціальної роботи. Весь курс протягом року
займався дітками з обмеженими можливостями, якими опікується фонд Олега
Кириленка „Дорога життя”. Ці діти, а їх у групі було 15, навчаються в ЗОШ № 20,
де запроваджено інклюзивне навчання (тобто дітки з обмеженими можливостями
навчаються разом зі здоровими дітьми).
„Річ у тому, що наших людей треба привчати до того, що
люди з особливими потребами існують, -- розповідає Оксана Смук. -- На наших
вулицях це явище не присутнє і тому про таких людей часто забувають. А якщо все
ж задуматися, то стане зрозуміло, що ми не зможемо з тими інвалідними візками
пересуватися по наших вулицях. На все місто є всього лише один автобус (і той
поламаний), який дає змогу дітям у візках їздити містом чи за його межі. Тому
такі проекти дуже потрібні”.
Протягом року волонтери і діти звикали один до одного,
ставали друзями і вже дуже скоро дітлахи почали чекати приходу студентів і
асоціювати їх із позитивними емоціями. Студенти разом з дітьми готували на
Новий рік ялинкові іграшки, малювали. А з настанням весни, почувши, що діти
хотіли би покататися на квадроциклах, волонтери постаралися здійснити цю мрію.
Квадроцикли знайшли в районі Невицького замку.
„І коли ми посадили цих діток, які не тримають ні спинку,
ні кермо нормально не завжди можуть тримати, і побачили їхні сяючі личка – це
було надзвичайно!”, - каже Оксана Смук.
Втім, тут же довелося й неприємно здивуватися: по оплаті
нам не захотіли робити жодних скидок... Та й і з відвідинами замку вийшло
неприємно. „Коли ми під’їхали до шлагбауму, що перегородив нам дорогу до замку
і я попросила нас пропустити, дідок-сторож навідріз відмовився нас пропускати!..
Порадив дітям на візках добиратися до замку лісовою стежкою або ...на
вертольоті!.. Але ми силою підняли шлагбаум і студенти на руках витягли дітей
на замкові стіни”.
В той же час на фермерському господарстві „Золота гора”
дітей безкоштовно покатали на конях, нагодували усіх десертами і щиро
подякували, що діти завітали до них.
І тепер хоча проект і закінчився, студенти й далі будуть
працювати з дітьми, адже вони стали справжніми друзями. Батьки дітей спочатку
ставилися до волонтерів та заходів із дітьми дуже упереджено, спочатку
погодилися брати участь у проекті лише 2 з 15 батьків, а у фотовиставці батьки
2 дітей відмовилися від того, щоб їхніх дітей показували у галереї. У батьків
сильний той стереотип: сталося нещастя з дитиною і краще, щоб про це ніхто не
знав і не бачив... nedilya.at.ua
| 
