Туристичний «мед» Ужгорода солодким є не завжди і не всюди.
Сакура розцвіла – весна перемогла
Наприкінці квітня до Ужгорода приїхали сотні туристів, щоб
помилуватися ніжно-рожевим квітом, що всуціль оповив гілля дерев. Завезені, за
офіційною версією, чехословацькою владою в 1923 році, вони в місцевому м’якому
кліматі добре прижилися, нині їх у – близько 2 тисяч.
Знаючи любов японців до сакур, здатних милуватися ними
годинами, закарпатці і в собі культивують любов до цих деревцят. Щороку
висаджують по кілька сотень сакур, причому торік робили це не лише в Ужгороді,
а і в інших містах. Торік до Ужгорода приїжджав посол Країни сонця, що сходить,
в нього з’явилося там місто-побратим.
Цього року цвітіння сакур обіцяє продовжитися щонайменше до
5 травня, тож гості і туристи можуть удень милуватися квітом японської вишні
досхочу. Заодно вони беруть участь у акціях свята «Сакура-фест».
У низці заходів, обрамлених квітом японської вишні, –
міжнародний конкурс-фестиваль мистецтв «Закарпатський Едельвейс», який 26
квітня уже завершився. А ось фестиваль «Музика без кордонів» за участі
професійних виконаввських колективів із Закарпаття та з-за меж цього дня лише
розпочинається. Швсть днів – шість програм високої музики.
Під час фесту був і квест «Літературні місця Ужгорода» з
парадом місцями героїв художніх творів. Шість кав’ярень Ужгорода стали місцем
неформальних зустрічей із письменниками та поетами. На набережній Незалежності,
де найбільше квітучих деревцят, до кінця тижня тривав експрес-пленер учнів
образотворчого відділення дитячої школи мистецтв «Цвіт сакури».
Дванадцяте свято грації
– «Uzhgorod OPEN-2012»
Без змагань з
танцювального спорту «Uzhgorod OPEN-2012» весняне місто вже важко
уявити. Цього разу вони пройшли з 28 по 29 квітня вдванадцяте за рекордної
кількості учасників. Протягом двох днів на паркеті ужгородського спорткомплексу
«Юність» побували 1500 учасників (спортивних дуетів) від 5 років і до категорії
«Дорослі» включно, а також і тренерів із 20 країн світу. Україну представляло
майже 25 міст. Дуети змагалися в майже 20 категоріях, 30 видах програми
протягом 27 годин!
У найпрестижнішій категорії «Дорослі» WDSF OPEN перемогла
40-ва пара світу – Михайло Білопухов та Анастасія Шипиліна (Київ), яка обійшла
співвітчизників із Харкова й Полтави.
Переможці зазначили, що вже втретє змагалися в Ужгороді й саме
святкували п’ятиріччя перебування в дуеті. Турнір столичним танцюристам
надзвичайно сподобався вдалою організацією.
Другого ж дня змагань перемогою відзначилися ужгородці
Володимир Лятов і Вероніка Мишко з клубу «Грація». Перемога далася їм нелегко,
адже напередодні вони змагалися в чемпіонатах Європи в Данії (за програмою 10
танців – фінал, 5 місце) та в Німеччині (за європейською програмою – вихід до
півфіналу). Втома далася взнаки, але за підтримки рідних стін Володя та Ніка
таки перемогли. Судді з 13 країн беззаперечно віддали перевагу саме їм: зуміли
обійти дві пари-призери з Москви та чотири зіркові пари (ходять до топ-50
світу).
Із закарпатців слід також відзначити Ореста Туркевича й
Андріану Туркевич та Богдана Штефанюка й Валерію Вєтрову (клуб «Грація»), які в
категорії «Молодь + Дорослі» С-класу посіли відповідно перше й друге місця. Ще
кілька пар із ужгородських клубів виступали у фіналах.
Загалом, боротьба на паркеті запам’яталася надзвичайним
суперництвом у найкращому розумінні цього слова. А от треті на чемпіонаті світу
2009 року за програмою 10 танців – чемпіони Італії з Неаполя Франческо Еспосіто
та Світлана Костенко – хоч і пробилися до фіналу, але не потрапили до числа
призерів, це багато про що говорить.
Призерами «Uzhgorod OPEN-2012» ставали представники 5 країн:
України (з майже 25 міст – найбільше нагород зібрали танцюристи з Києва,
Чернівців, Одеси, Львова), Росії, Румунії, Литви та Австрії.
Три щастя-везіння без світла ліхтарів
В Ужгород разом зі цвітінням сакур прийшов і фестиваль
«Сонячний напій. В останні три дні квітня і перші два – травня гостей частували
цими продуктами. І про вино, і про мед можна говорити нескінченно, бо вони того
заслуговують.
Можна б ще говорити і про інші заходи травневого Ужгорода,
наприклад, безліч спортивних змагань. Але … Відкиньмо компліментарний тон, бо
час сказати і про те, що залишається за кадром і поза рядками в святкових
репортажах на централних каналах і в пресі.
А саме про те, що ужгородська влада на чолі з Віктором
Погорєловим, здається, загралася з туристами в кішки-мишки. Таке відчуття в них
виникає вночі як на Набережній Незалежності, де росте (як вихваляють путівники)
найдовша в Європі липова алея, так і на інших центральних вулицях, у скверах і
парках.
Запрошуючи туристів, їм хоча б на цей час можна б про
освітлення подбати. Бо якщо ужгородців уже привчили до теміні, то приїжджі
гості до цього не готові. Поїхавши додому, вони десятому розкажуть, які в місті
над Ужем «ой темні вечори!».
Слід набратися мужності перед тим, як виходити на нічні
прогулянки. Інший варіант – замовити тілоохоронця. Якщо вас у темному місці
ніхто не пограбував –вважайте, вам пощастило вперше. Якщо після шкутильгання
тротуарними вибоїнами і ямами залишилися цілими підбори – це вже везіння №2.
Якщо після виходу в вечірнє місто вам не потрібно було замовляти таксі, бо
встигли на останній автобус о пів-на десяту, то це – третє щастя. Це вже й
забагато, як для Ужгорода.
А поки що… Порадіймо за сакури і поспівчуваймо собі,
скількох хвилюючих миттєвостей від споглядання розквітлого міста через темінь
ми так і не пережили. А може, нам вони й не потрібні?.. Ми ж не японці.
Мабуть, пам’ятник Ліхтарнику в Ужгороді поставлено саме для
того, щоб нагадував про інші часи: світло з гасового пристрою не було таким
дешевим, як нині, але влада не влаштовувала «темну» своїм городянам. Як тоді,
так і зараз усе відбувається за громадські гроші, але результат – різний.
Василь БЕДЗІР, газета "НЕДІЛЯ" nedilya.at.ua
| 
