Хоч густонаселена і за площею ого-го Синевирська Поляна — сільраді адміністративно підпорядковуються три села і дванадцять присілків, — але все-таки вона не рівня Великій Копані — осідку сусіднього Хустського району. Порівняння це з приводу народжуваності: якщо в населеному пункті поблизу долини нарцисів проживає понад 50 близнюків — хоч у книгу рекордів Гіннеса записуй, — то в піднебесному селі Міжгірщини, за словами секретаря сільради Марії Красняник, всього-на-всього 5 двійнят. Село на село, як кажуть, не приходиться, отож, коли сестри-синполянки Василина та Марина Вегеші одного дня виходили заміж — подія для глибинки виявилася значимою. До речі, напередодні близнючки мали ще одну причину приймати щиросердечні вітання — 6 січня, на самий Святвечір, відзначили 18 роковини життя. А тут, коли шлюбне свято, знову несподівано співпав факт, сповнений великої радості — 3 лютого їхній матері Павліні Андріївні виповнилося нівроку 55 літ. Кращого сюрпризу для неньки-ювілярки, коли разом виласкане у дитинстві двійко дочок спільного дня справляло заміжжя, годі придумати, хвилюючих торжеств на старті року в родині, хоч відбавляй!..
Про обоєчко наречених можна чути лиш добрі слова. Друзі, знайомі, земляки хором кажуть, що трудолюбиві, мов бджілки, працюють у рідному мальовничому селі у підніжжі Синевирського озера — перлини Карпат. Марина пліч-о-пліч з мамою у власному кафе "Павліна”, а Василина у сусідстві реалізує сувеніри, які на згадку купують мандрівники звідусіль.
— Наша сім’я за профілем роботи туристична, — каже мати Павліна.
І це майже так. Сама вона має 33 роки торгового стажу, повсякчас її основні клієнти — туристи. Чоловік Микола Федорович в один час був заступником директора тутешньої турбази "Синевирське озеро”. Навіть тривалий час мешкали в цьому відпочинково-оздоровчому закладі. У тиждень після пологів "квартирантками” у однокімнатці став й дует новонароджених дівчат. Хоч тісно, але весело було в оселі, в якій щебетали близнючки разом з братиком Ігорем, старшим на два роки. Компанійські Василина та Марина, стверджують подружки, бо душевні — жартівливі, співучі. В школі вчилися добре. Було й таке за уроків. Котра з сестер ліпше підготувалася, та й відповідала. Педагогам непереливки виявилося розрізнити двійко школярок, схожих між собою, наче краплини роси.
— Зяті — звичайні хлопці-легіні, — просто, але й не без гордості заявляє теща про парубків-земляків, які скріпили союз сердець з її дочками.
Обидвоє подружжя знаються з малих літ. 21-річний Валентин Яцько та 24-літній Олександр Бугина — близькі сусіди Вегешів. Хлопці здебільшого по сезонних роботах. Також працелюбні.
— За вихідних будемо їх вчити і кататися на гірських лижах, — посміхаючись, дотепно мовлять сестрички, які з шкільних літ віддають перевагу не лише цьому виду спорту, але й волейболу. А серйозніший план — жити під одним дахом, тобто мати один дім на дві сім’ї. Нерозлучність — неписане правило дружби близниць на все життя.
…Весілля відбулося у "столиці” Верховини — райцентрі Міжгір’я, шикарному ресторані "Літній сад”. Як тамада Андрій Беца, котрий собі зажив слави бути душею подібних святкових подій, так і багаточисельні гості, які з’їхалися з близьких і далеких країв, навіть стольградного Києва, Одеси, Вінниччини, Кіровоградщини, щиро бажали квартету закоханих пар довголітніх взаєморозуміння і взаємоповаги, земного благополуччя, зичили нажити діточок, як на небі зірочок, і, звичайно, безперестанку скандували "Гірко!”, щоб подружжя міцно обнімалися та солодко цілувалися на втіху всім.
Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ.
