|
Поки у банків єдине джерело доходу - валютні спекуляції, у яких вони досягли успіху за час кризи... Долари поглинули гривню, яка так активно вливалася в економіку...
Скоро ми зможемо відзначити знаменну дату - річницю кризи в Україні. У вересні 2008 року економіка України почала давати збої, які й вилилися у великомасштабну кризу.
Тепер, через рік, ось що ми маємо. Девальвовану гривню по відношенню до долара США на 89% у порівнянні з серпнем 2008 року. Масову доларизацію економіки. За період з вересня 2008-го по серпень 2009 року населення скупило більше 10 млрд. готівкової валюти. За цей же період юридичні особи конвертували у валюту майже вдвічі більшу суму, яка успішно поплила в офшори. Долар став тепер головним мірилом щастя й успіхів життя в Україні. І незважаючи на те, що в світі цю валюту вважають однією з найбільш ризикованих з точки зору знецінення, в Україні її люблять і на неї моляться.
Але чи можна сказати, що доларизація-євроїзація губить економіку України? А що було б, якби гривня не девальвувала? Точніше - поволі й плавно піднялася до відмітки 5,05 або хоча б - до 5,3? Що б виграли від цього економіка і населення України?
Найпозитивнішим фактом у разі уникнення гіпердевальвації гривні була б відсутність проблеми з валютними кредитами. Перед кризою, у вересні 2008 року, загальна сума виданих банками валютних кредитів складала близько 57 млрд. доларів, на долю кредитів населення припадало 26 млрд. дол. Знецінення гривні привело до того, що валютний кредит, який ще на початку 2008 року фізичні особи одержували під 12% річних у доларах США, тепер в гривневому еквіваленті обходиться їм під 60% річних. В умовах збільшеного безробіття, падіння платоспроможності населення і зниження реальної заробітної плати важко навіть уявити, яка частина населення буде здатна розрахуватися за цими кредитами, хоч коли-небудь. Девальвація національної валюти фактично знищила всі успіхи кредитування населення, досягнуті за період 2005-2008 рр. Тепер наш ринок кредитування населення повернувся до стану кінця 90-х років, коли він носив скоріше умовний характер.
Ситуації повторилася і в банках. Їм тепер залишається один вихід - чекати, що криза все ж таки не вічна, і при новому підйомі можна буде реально витребувати борги по валютних кредитах. А поки що у банків єдине джерело доходу - валютні спекуляції, у яких вони досягли успіху за час кризи. А саме: купівля валюти для розрахунків за кредитами з нерезидентами, виплата доходу - на офшорну компанію; купівля валюти за «псевдозовнішньоекономічними контрактами» - для юридичних осіб по одному курсу, а через місяць продаж за завищеною ціною з посиланням на те, що зовнішньоекономічний контракт анулюваний; купівля готівкової валюти за офіційним курсом у НБУ і продаж вже за ринковим курсом для клієнтів «з вулиці». А також - багато інших операцій, які так чи інакше дозволяють банкам пережити кризу.
Згідно з офіційними даними НБУ, за підсумками серпня 2009 року грошова база зменшилася на 1,8% з початку року, тоді як рік тому ця база виросла за той же період на 20,4%. Це можна було б оцінити як позитивний чинник роботи Нацбанку, що не дозволив своїми діями розкрутитися спіралі інфляції і зменшив кількість грошей в обігу.
Але питання, за рахунок чого це було досягнуто. За період з вересня 2008-го по серпень 2009 року НБУ продав на валютному ринку майже 15 млрд. дол. Ці долари якраз і поглинули гривню, яка так активно вливалася в економіку України в 2008 і 2009 рр. Згідно з офіційною інформацією НБУ з вересня 2008 року по серпень 2009-го викупив ОВДП на суму більше 34,8 млрд. грн., тим самим провів приховану емісію гривні - тільки за допомогою ОВДП. Але були ще інші методи вливання гривні - за допомогою кредитування банківського сектора і державних монополістів. Фактично відбувався процес перманентного переходу гривні в валюту. Спочатку в економіці України з`являлася гривня, а тому вже цю гривню вилучали з ринку шляхом продажу валюти НБУ. В результаті економіка одержала вічний кругообіг гривні й валюти. Проблема полягала в тому, що від цього кругообігу вигравали тільки валютні спекулянти, які мали доступ до гривневих і валютних ресурсів. Але при цьому економіку загнали в глухий кут, з якого вона не здатна вибратися найближчим часом. Якби кругообігу гривні-долара не було, то грошова база (емісія грошей) за підсумками січень-серпень 2009 року, швидше за все, не зменшилася б, а навпаки виросла. Це привело б однозначно до зростання інфляції. Якщо враховувати, що загальна сума емісії грошей за період 2009 року знаходилася в цих межах, реальна інфляція була би близько 25-30%.
Але при цьому виникає питання: а хіба висока інфляція це погано для економіки?
По-перше, висока інфляція не дозволила б так нищівно обвалити ВВП. Падіння реального ВВП мало би місце, але в межах 3-5% за рік.
По-друге, платоспроможність населення не впала б так стрімко, а за рахунок високих ставок по депозитах вдалося б навіть компенсувати часткове зростання цін.
По-третє, банки не припиняли би кредитувати економіку. Ставки за кредитами були б на рівні 25-30% річних, які й зараз є на ринку. Але тоді компанії могли би брати «дорогі» гроші, розуміючи, що зможуть розрахувати по кредитах за рахунок високої інфляції. А зараз компанії можуть узяти «дорогий» кредит тільки для валютних спекуляцій.
Високий рівень інфляції має також зворотний бік медалі. 30-процентна інфляція призвела б до істотного зростання дефіциту держбюджету. Зростання цін вимагало би додаткових витрат на підвищення заробітних плат бюджетникам і пенсій пенсіонерам. Окрім, того проблеми з поверненням ПДВ тільки посилилися би. Хоча збільшилося б надходження грошей у вигляді податку на прибуток і прибуткового податку. Але у будь-якому випадку уряду з таким бюджетом було би складно спілкуватися з МВФ. Для МВФ дефіцит держбюджету є наріжним каменем реалізації їх монетарної політики, і піти на зростання істотних витрат на виплату з бюджету Фонд би не погодився.
Проблема навіть не в тому, що гривня знецінилася, а в тому, що незрозумілим є вихід з цієї ситуації. Можна, звичайно, і далі продовжувати політику гойдалок емісії гривні - і тим самим привести до того, що гривня як грошова одиниця знеціниться до такого рівня, що мільярдні збитки вже не здаватимуться такими значними.
Щось подібне економіка України переживала на початку 90-х, коли за рахунок «друкарського верстата» фактично довели до банкрутства всю економіку країни і знецінили заощадження громадян. Чи готові ще раз українці пережити цей «шок» і за рахунок своїх заощаджень сплатити борги інших?
Існує інший шлях, який може бути направлений на стабілізацію курсу гривні, відродження кредитування, запуск роботи бізнесу в нормально режимі. Але у такому разі виникає й інша проблема: а що робити з валютою, яку скуповували населення і бізнес? Якщо на сьогодні конвертувати назад хоч би 10 млрд. готівкових доларів за поточним курсом, то НБУ потрібно буде зробити емісію близько 60-80 млрд. грн., що може викликати вже гіперінфляцію. Якщо ж не забезпечити економіку необхідною кількістю гривні для обміну на валюту, то її зміцнення може мати не менш руйнівні наслідки, ніж її девальвація.
Микола Господарець
|
