Повагу в людей треба заслужити. Як характером з добрими якостями, так і добросовісним виконанням своїх професійних обов’язків. Про таких, як він, так і кажуть: людина на своєму робочому місці. А ще додають, що завжди раді з ним поспілкуватися у житті. Одне слово, професіонал своєї справи, має авторитет серед колег, а до всього — душа компаній, бо вміє підняти їй настрій завдяки спокійній, влучніше сказати — лагідній і товариській вдачі. Мова про міжгірця-лікаря Юрія Лолина.
За нашої короткої бесіди передусім з цікавості забажалося дізнатися про обставину, що спонукала до вибору медичної спеціальності, якій, до речі, 63-річний Юрій Васильович присвятив все своє трудове життя. Співрозмовник сповістив, що коли вчився у школі, почалося будівництво у райцентрі медучилища і якось спало на думку: а чому б і не стати лікарем — у той час особливо було модно мріяти про білий халат. Якраз, як закінчив дев’ятий клас, відчинялися двері нового навчального медзакладу. Після успішного складання іспитів Юрій Лолин став його одним з перших студентів. В училищі себе проявив і як відмінний спортсмен, займаючись і захищаючи його честь на змаганнях з різних видів — гандболу, волейболу, баскетболу, настільного тенісу, гірськолижного спорту… Водночас брав участь у чемпіонаті Закарпаття з футболу, захищаючи кольори місцевої команди "Верховина”.
Як здобув диплом фельдшера, пішов у армію. За служби у Забайкальському окрузі, а саме — Бурятії, пройшов сер-йозну практику, бо довірили медичний пост. І все-таки юнаку після демобілізації прагнулося глибше пізнати лікувальні глибини, тому й поступив на медфак УжДУ. Після семирічної науки в обласному центрі, повернувся у рідне Міжгір’я і став працювати у райлікарні: спочатку на швидкій допомозі, потім завідувачем терапевтичного відділення поліклініки, а з 1986 року — рентгенологом. На даний час — завідуючий рентгенологічним відділенням. З 38 років медичного стажу — 26 літ на роботі, про котру, як деякі кажуть, небезпечна і для здоров’я самого лікаря. Сам Юрій Васильович з скромності чи то поваги до свого фаху не підтверджує якийсь ризик за опромінювальних процедур. За його словами, робота є роботою, щоденно треба її сум-лінно виконувати. Більше того, відзначив позитив у діяльності на поприщі — вже три роки трудиться на сучасного типу рентген-діагностичному комплексі з цифровою обробкою.
Нововведення очевидно полегшує якість праці, яка дуже відповідальна — треба скрупульозно обстежити знімок, професійно його описати з точним діагнозом пацієнта. Щоправда, навантажень вистачає, бо хворих багато. Особливо напруга трапляється чомусь за весняного періоду, за день інколи з 60, а то й 80 світлинами має діло. З-поміж недуг, які виявляє, найчастіше фігурують пневмонія, ГРВІ. Не кажучи, про фіксацію травм… За спостережень їх на фотоплівках теж треба бути надзвичайно пильним. Очі лікаря до того втомлюються, що аж сльози виступають. А як було важко раніше, коли рентгенолога у будь-який час, неодноразово й серед ночі, незважаючи і на відсутність мобільного телефону, знаходили і викликали до лікарні у терміновій медичній справі. Останніми роками розпорядок робочого режиму став ритмічним завдяки його справедливому вдосконаленні адміністрацією закладу.
Про те, що буденні службові обов’язки Юрій Лолин виконує з професійною честю, свідчать нагороди — грамоти, подяки. За служби в армії, між іншим, за бездоганний фельдшерський труд удостоївся навіть медалі. Юрій Васильович доброї думки і про своїх колег, які пліч-о-пліч колективно і дружно вартують здоров’я людей. А це — лікар-рентгенолог Ярослава Пазина, рентген-лаборанти Владислав Ньорба, Любов Шурдюк, Василь Даліда, Світлана Пукіна та Сергій Маркусь.
Юрій Васильович — добрий і турботливий сім’янин. Ці слова найперше за-свідчує дружина Василина, яка в минулому трудилася інженером на заводі "Селена”, а нині — пенсіонер. З нею разом виховали двох синів — Віталія та Ярослава. Безумовно, для дружного подружжя зараз найсердечна гордість — їхні любимчики-онуки Лілія, Ксюша та Максимчик.
Найбільше захоплення для лікаря під час вільного часу — це мандрівки на природу, на лоні якої для нього грибна стихія. А ще полюбляє з вудкою посидіти біля річки.
Людина пізнається за багатьма рисами. Друзі, знайомі Юрія Васильовича не без підстав кажуть — це обдарований лікар, бо має людську душу нарозхрист — найперше дуже чуйну. А такий характер, погодьмося, теж лік для хворого.
Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ, фото автора
|
