Також звання «Почесний громадянин міста Ужгорода» отримають відомий закарпатський художник Володимир Микита (25 голосів) та колишній міський голова Ужгорода Еміл Ландовський (22 голоси).
KarpatNews.in.ua
ДОВІДКА
Йожеф Йожефович Сабо – народився 29 лютого 1940 року в Ужгороді. Заслужений майстер спорту СРСР. Заслужений тренер України.
Перший його тренер — Золтан Степанович Дьйорфі. На любительському рівні (у чемпіонаті України серед колективів фізкультури) виступав за «Хімік» з Калуша (1957 рік). У юному віці грав на вістрі нападу і чимало забивав. Згодом два неповних сезони (1958 і 1959) провів у класі «Б» чемпіонату СРСР за Спартак (Ужгород).
У складі київського «Динамо» дебютував 1 червня 1959 року в товариському матчі проти англійського клубу «Тоттенхем Хотспур». Разом із ще одним відомим закарпатцем - Василем Турянчиком, був ключовим футболістам «Динамо» у 60-х роках. У 1965 р. ставши віце-чемпіоном у складі «Динамо» закарпатський футболіст увійшов до списку «33 найкращих», який складають за підсумками сезону. На своїй позиції у півзахисті Сабо був під 1 номером, випередивши «торпедівця» Валерія Вороніна.
Вперше вийшов у складі збірної СРСР 3 жовтня 1965 року в товариській грі проти Греції. Ця гра для радянських футболістів була елементом підготовки до чемпіонату світу 1966 року. Там збірна посіла 4 місце, а Сабо провів 5 з 6 ігор, пропустивши тільки останній матч групового раунду. Збірна вихід у чвертьфінал вже забронювала, тому кілька ключових футболістів не виступало, а замість них вийшли резервісти. Національна команда дійшла до півфіналу, де поступилася спочатку команді ФРН, а у грі за 3-тє місце — Португалії.
З 1966 до 1968 рр.»Динамо» (Київ) тричі поспіль ставало чемпіоном Радянського Союзу, а Сабо був одним з ключових футболістів. Кар'єру завершував у ворошиловградські «Зорі» та московському «Динамо».
Тренерська діяльність:
Йожеф Сабо починав тренерську кар'єру у «Зорі» (1977 рік). Потім 2 роки тренував «Дніпро» (саме у Дніпропетровську у 1978 починав грати майбутній оборонець київського «Динамо» Анатолій Дем'яненко). З 90-х років працює у «Динамо» (Київ) — спочатку головним тренером, а після повернення до Києва Валерія Лобановського — помічником тренера. Від 1996 до 1999 року — наставник національної збірної України. Тоді збірна мала у своєму складі чудових виконавців у всіх лініях: Андрія Шевченка та Сергія Реброва у нападі; Андрія Гусіна, Віталія Косовського у середині поля; Владислава Ващука, Олега Лужного і Юрія Дмитруліна в обороні та Олександра Шовковського у воротах. У відбірковій групі до чемпіонату світу 1998 Україна зайняла 2-е місце, фінішувавши попереду Португалії. Перше місце посіла Німеччина. Проте у плей-оф українці у двоматчі поступилися майбутнім «бронзовим» призерам хорватам — 0:2 у Загребі та 1:1 у Києві.
У квалафікації до Євро 2000 Україна зайняла 2-ге місце у одній групі з Андоррою, Ісландією, Вірменією, Росією та Францією. Національна команда не програла жодної гри у групі і лише на 1 пункт відстала від французів (зігравши з ними двічі по 0:0). Часто ту збірну, періоду кінця 90-х під керівництвом Сабо, називають найсильнішою в історії. Але українці знову не зуміли пройти плей-оф, програвши Словенії — 1:2 на виїзді та 1:1 вдома. З 2000 року збірну очолив Валерій Лобановський.
У 2007 році відомий своєю емоційністю та запальним характером тренер черговий раз очолив київське «Динамо» (прийнявши команду від Анатолія Дем'яненка), проте через погіршення стану здоров'я відійшов від керування за декілька матчів.
