За інформацією організаторів заходу, військовим органом Карпатської України була мілітарна організація "Карпатська Січ”, початки якої сягають листопада 1938 року. Його основним завданням був захист Закарпаття від нападів угорських і польських диверсійних загонів. Найбільша битва розгорнулась 15 березня на Красному полі – рівнині, що лежала на правому березі Тиси поблизу Хуста. В цьому бою загинуло близько 230 січовиків, чеських воїнів і добровольців. На центральному напрямі бої відбулися на околиці міст Сваляви та Іршави. Січовики втратили близько 200 убитими і понад 400 пораненими; в полон було взято біля 300 осіб. В боях по лінії фронту від Королева до Хуста угорці полонили багато чехів і 450 січовиків, серед яких було чимало галичан. 18 березня 1939 р. останні захисники Карпатської України припинили опір.
Частину захоплених в полон січовиків – вихідців з Галичини, угорці передали полякам. 17 березня 1939 року полонених 7-8 колонами по 70-80 осіб жандарми привели на Верецький перевал. На новоутвореному кордоні Угорщини з Польщею угорські конвоїри передали карпатських січовиків польській прикордонній службі. Польські прикордонники спочатку розмістили полонених у казармах. Наступного ранку, знову поділивши їх на колони, галичан відконвоювали вздовж лінії кордону ліворуч і праворуч на півтора-два кілометри і розстріляли над закарпатськими селами Нова Розтока і Верб’яж та між Петросовцею, Жупанами й Лазами.
Убитих січовиків поховали на Верецькому перевалі, за кілька метрів від лінії тодішнього кордону. На братській могилі поставили дерев’яний хрест.
Інші групи січовиків було розстріляно праворуч від перевалу з боку Глухівського верху та поблизу глибокої долини. Тут було убито 230 вояків Карпатської Січі.
Таким чином загальна кількість січовиків, розстріляних на Верецькому перевалі, могла становити від 500 до 600 осіб.
У жовтні-листопаді 2008 р. Комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій "Доля” за дорученням Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій провело пошук місць поховань вояків Карпатської Січі на Верецькому перевалі. Дослідження проводилися в околиці сіл Жупани Сколівського р-ну Львівської області та Верб’яж Воловецького р-ну Закарпатської області
Аналіз остеологічного і речового матеріалів засвідчує, що у могилі були поховані здебільшого молоді люди, одягнуті у теплий, сукняно-шерстяний одяг цивільного і військового крою. Знайдено залишки шкіряних поясних ременів, а в одному випадку – рештки офіцерської портупеї. На ногах збереглися чоботи і черевики військового зразка з кованими підошвами
Загальна кількість виявлених в досліджуваному об’єкті людських останків складає 10 осіб. Санітарний характер поховання, розташування в поховальній ямі скелетів, різнобій у обмундируванні, численний супровідний матеріал (залишки одягу, взуття, особисті речі тощо) свідчать, що на Верецькому перевалі виявлено поховання людей, які загинули насильницькою смертю в холодну пору року не раніше другої половини 1938 р. Як свідчать знайдені під час розкопок матеріали, це були вояки Карпатської Січі – галичани, розстріляні на Верецькому перевалі у березні 1939 р.
Таким чином, в результаті проведених досліджень на Верецькому перевалі було виявлено одне з поховань Карпатських січовиків. Подальші пошукові роботи дадуть можливість не тільки віднайти інші місця захоронень, а й дати відповідь на дискусійні питання про події, які відбулися на Верецькому перевалі у середині березня 1939 року.
