Це свято вважається історичним, а події, що його зумовили, начебто відбувалися понад тисячу років тому в Константинополі (теперішній Стамбул). Існує кілька трактувань появи свята, однак всі вони так чи інакше розповідають про облогу Константинополя ворогами та чудесний порятунок міста завдяки заступництву Божої Матері.
За однією з версій, столицю Візантії атакувало військо Київської Русі на чолі з князями Аскольдом і Діром. Оточені мешканці міста поєдналися в молитві до Богородиці, а дехто бачив дивне видіння – Діва Марія простягає свій омофор (покрову) над головами молільників, ніби беручи їх під охорону. Відтак штурму міста не відбулося, а вражені київські князі навернулися на нову релігію та повернулися додому вже християнами.
Та в історії України Покрова відома не лише цим. Це свято здавна є днем українського війська, адже саме Богородицю запорозькі козаки вважали своєю заступницею. Головна церква Січі була посвячена на честь Покрови, тож у цей день Запоріжжя гучно відзначало храмове свято. Саме на Покрову у запорожців було заведено обирати нових отаманів.
Вважається, що саме на Покрову в 1942 році було створено Українську повстанську армію. У давнину в народі в цей день розпочинався весільний сезон і закінчувався хліборобський період. Існував звичай завершувати всі польові роботи до 14 жовтня.
Вранці до церкви поспішали вдови, самотні жінки і дівчата, яким не довелося вийти заміж. Вони молилися про те, щоб стати під покров Богородиці. Залишилося примовляння: "Свята Покрівонько, покрий мою голівоньку, хоч хусткою, хоч ганчіркою, аби не була дівкою”.
На Покрову також завершувалися вуличні гуляння і починалися вечорниці та досвітки, а для старших людей "посиденьки” та різноманітні толоки.
| 
