7 липня Церква вшановує великий празник Різдво Івана Христителя. Серед різних святих, яких почитає Східна Церква, особливим культом славиться святий Йоан Хреститель, Господній Предтеча. Він єдиний з усіх святих після Божої Матері має свій празник Зачаття і празник Різдва. Про його великий культ у Східній Церкві найкраще свідчать аж шість празників в його честь протягом церковного року.
Його особа поміж святими Старого Завіту особливо визначна, незвичайна і героїчна. Святий Йоан Хреститель — це велетень духа, що стоїть на грані двох завітів: Старого й Нового. Він останній з пророків і перший з апостолів. Він не тільки пророк, але й предтеча-вістун, христитель і мученик. Він один мав ласку хрестити Того, кого инші пророки тільки предсказували і в дусі бачили. Він був очищений від первородного гріха ще в лоні своєї матері.
Заки він народився, то ангел Господній сказав до його батька Захарії: "Він буде великий в очах Господніх” (Лк. 1, 15). І він справді став великий своїм героїчним життям, героїчною наукою і героїчною смертю. Сам Ісус Христос каже про нього: "Той був світич, який палає і світить” (Йо. 5, 35).
Його життя — це безперервна низка жертв й покути. Він голосить науку, яку до нього ще ніхто не голосив: про хрещення покаянням, про близькість небесного царства, про появу й живу присутність Месії Спасителя. Він указує пальцем на Месію і хрестить Його в ріці Йордані.
Святий Йоан Христитель відважно викриває всякі гріхи і соблазни. Він сміливо говорить гордим фарисеям: "Гадюче поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву?” (Лк. З, 7). Він не боїться прилюдно картати за гріхи і згіршення царського дому: "Йоан же казав Іродові: «Не личить тобі мати жінку брата твого»” (Мр. 6, 18).
Його героїчне життя і науку завершує героїчна смерть. Він гине, наче жовнір на посту, і віддає своє життя за найвищі ідеали: службу Богові і своєму народові. Тож у всі часи він був і буде вічним символом героя-борця за те, що святе, Боже й вічне.
Його героїчний характер, небуденні чесноти і визначну роль оспівує наше богослуження у дні його празника Різдва, даючи йому різні похвальні назви: "могутній проповідник покаяння”, "пустинолюбна горлиця”, "світильник світла”, "зоря Сонця правди”, "найбільший пророк”, "великий предтеча”, "найбільший з усіх пророків”, "вселенський апостол”, "богознаменний голос”, "проповідник Агнця Божого і Слова”, "кінець пророків і початок апостолів”, "земний ангел і небесний чоловік”.
Коли сьогодні ми святкуємо Різдво Йоана Хрестителя, наш народ у дохристиянські часи відзначав свято Купала.
Це одне з найпоетичніших свят українського обрядового календаря. Купальські вогні надихали на творчість не лише великого Миколу Гоголя, а й багатьох інших письменників та поетів. Ще в дохристиянську добу слов’яни відзначали цієї пори свято Купайла, тобто Сонця. шляхом злиття християнських та язичницьких традицій і утворилося свято Івана Купала.
Спеціально до дня Купайла хлопці та дівчата виготовляли ляльки-опудала Купало та Марену. Навколо цих персонажів точаться головні події вечора на Івана Купала. Марена являє собою зроблену із соломи ляльку, яку вдягають у жіночий одяг, Купало також виготовляється із соломи, але одяг на ньому чоловічий. Марену, відповідно, роблять дівчата, а Купало – хлопці. Цікаво, що походження ні того, ні іншого образів невідоме, зате відомо, що і Купало і Марену чекає трагічна розв’язка. Їх обох, або ж топлять, або ж спалюють.
Як відомо, і цей звичай зараз гарно зберігся, головною розвагою вечора на Івана Купала є стрибки через багаття. Хоча чому власне розвагою, це зараз вони стали чимось на кшталт спортивних змагань, а от раніше цьому ритуалові надавали магічного значення. Скажімо, якщо стрибнути найспритніше, то у Вас буде гарне здоров’я, коли вдало перескочать через полум’я закохані, то вони скоро поберуться. І не дай Вам Боже вскочити у вогонь – біди на протязі року не уникнути.
В день Івана Купала намагалися зцілюватися росою Для цього потрібно встати якомога раніше і пройтись босоніж по цілющій купальській росі. В цей день проходив масовий збір лікарських трав. Особливої цілющої сили купальська трава набирає до сходу Сонця, отож, як мовиться, "Хто рано встає, тому й Бог дає!”
За матеріалами: Соломія Щур.
Монастир Святого Василія Великого у Києві
