|
Час спливає, немов швидкоплинна річка. 26 квітня виповнюється 25 літ з того часу, як в Україну прийшла чорнобильська біда. Чверть століття для Вічності - це ніщо. Але для нас, людей, це час немалий. Скільки людських життів забрав і скільки доль понівечив Чорнобиль! Тож українці ніколи не забудуть про цю сумну дату, яка стала застереженням людській безпечності, недбалості й надмірному захопленню технічним прогресом. А наскільки небезпечним може бути "мирний атом”, укотре довела людству недавня японська трагедія...
Чорнобильська екологічна катастрофа сталася чверть століття тому за 100 км від Києва, але до нашого краю вона має прямий стосунок. Мало хто знає, що будівництво цієї атомної станції спершу планувалося... у селі Березові на Хустщині. Недалеко від Теребле-Ріцької ГЕС мав розростись атомний монстр. І лише завдяки тодішньому першому секретарю Закарпатського обкому партії Юрію Ільницькому вдалось переконати керівництво СРСР відмовитися від цього наміру.
Судячи з висновків міжнародних незалежних експертних комісій, під час проектування Чорнобильської АЕС було допущено низку грубих помилок, що і призвело 26 квітня 1986 року до страшної аварії, яка не має аналогів. Вибухнув не просто четвертий реактор ЧАЕС, а глибоку тріщину дала ціла система...
Серед тих, хто відразу прийшов на допомогу чорнобильцям, були і сім працівників закарпатської міліції, які в той час навчалися в Київській вищій школі МВС України. Це Віктор Чепак, Іван Попадич, Юрій Томей, Василь Бангрович, Василь Свистак, Андрій Гецко та Михайло Попович. На жаль, останніх двох уже немає в живих...
12 травня 1986 р. у Чорнобиль прибуло 12 працівників закарпатської ДАІ. Серед них були Іван Менджул з Виноградівського райвідділу, Микола Щуберт з Мукачівського РВ, Василь Мурга з Тячівського, Василь Дулов та Іван Мандзюк з Рахівського райвідділів, Василь Максим, Іван Делеган з Ужгородського міського відділу, Іван Паук, Василь Бердар та Іван Тернущак з ДАІ УВС області.
Невдовзі на ліквідацію аварії добровільно виїхали ще 17 закарпатських міліціонерів: Костянтин Мазашвілі, Микола Кириченко, Юрій Павлюк, Василь Шелельо, Павло Метенько, Віктор Бронтерюк, Андрій Обіцький та інші. Ці добровольці працювали в 30-кілометровій зоні близько року й отримали велику дозу радіаційного опромінення, після чого лікувалися в київських лікарнях.
Загалом у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС взяло участь понад 33 тисячі працівників ОВС, серед яких і 430 закарпатських міліціонерів. За 25 років в Україні пішли з життя понад 3000 ліквідаторів, серед яких і 38 закарпатців. Зокрема, немає вже з нами полковників Віктора Лібо, Миколи Опаленика, Юрія Попадинця, Валерія Глуха, Михайла Голика, підполковників Віктора Бронтерюка, Василя Шемета, майорів Михайла Поповича, Богдана Федорічка, Андрія Гецка та ін. 35 ліквідаторів стали інвалідами.
Керівництво закарпатської міліції надає, наскільки може, матеріальну та моральну допомогу сім’ям померлих ліквідаторів. Начальник УМВС полковник міліції Віктор Русин підписав наказ про надання грошової допомоги їхнім сім’ям.
26 квітня, з нагоди 25-ї річниці Чорнобиля, відбудеться зустріч з учасниками ліквідації чорнобильської аварії, в клубі УМВС та біля пам’ятника героям Чорнобиля в Ужгороді проходитиме траурний мітинг і покладання квітів. У цих заходах візьме участь керівництво обласної та ужгородської міської влади. А в церквах священики молитимуться за упокій померлих і загиблих чорнобильців.
Петро БРОНТЕРЮК, голова Асоціації "Чорнобиль” УМВС України в Закарпатській області
|
