|
У РАЮ
Активних, ділових людей на Закарпатті значно більше, ніж здається на перший погляд. Свого часу переможцем щорічного журналістського рейтингу «Лідер року», а потім і фігурантом рейтингу «ТОП-50. Найвпливовіші люди Закарпаття» став Андрій Сугай – представник системного бізнесу, котрий, зокрема, володіє і одним із закарпатських санаторних комплексів. Раз помітивши подібну цікаву людину, газета «Неділя» вже не випускає її з поля, відслідковуючи й у наступні роки її здобутки і проблеми. Днями випала саме така нагода – за принципом «Не було би щастя, та нещастя помогло».
Цілий ряд представників нашого туристичного бізнесу – М.Мощак, О.Доктор, М.Кеменяш, А.Сугай – заявили, що проти нашої області ведеться спланована економічна диверсія. Клієнти масово відмовляються від закарпатських путівок, заявляючи: «Та у вас там люди мруть один за іншим від грипу». Більш того, київські інформаційно-туристичні центри нібито заявляють їм, що область і її готелі, санаторії, будинки відпочинку закриті для відвідувачів. Дивно, під час епідемій люди, навпаки, намагалися перебратися з найбільш загрозливих районів у більш спокійні місця, можна відсидітися у безпеці.
Досить згадати хоча би «Декамерон», десять персонажів якого втекло із зачумленої Флоренції до заміської вілли. Наявність епідемії на Україні не доводиться заперечувати, особливо у сусідніх галицьких областях і Києві. Звідти публіка масово втікає до теплих країн, забуваючи, що під боком є значно доступніший і простіший варіант – Закарпаття. Можливо, на цьому хтось гріє руки, організовуючи дорогі закордонні тури і перекривши інформаційно закарпатський напрямок.
Принаймні, телебачення щодня показує залиті сонцем тропічні пляжі, зомбуючи відповідним чином глядачів. Закарпатські оздоровниці стали жертвами подібної недобросовісної конкуренції. Аби самим з’ясувати, яка нині ситуація у закарпатських санаторіях, група журналістів відвідала один з них. Що сказати? По-перше, санаторно-курортна система на Закарпатті бурхливо розвивається. Щороку доводиться відвідувати десятки її закладів. Десь буваєш раз на кілька місяців, десь випадає раз на два-три роки. Тим більше вражає, скільки усього встигають там набудувати за час твоєї відсутності.
Так і тут – виріс величезний готельний корпус із процедурними кабінетами. Традиційні ванни із нагрітої мінералки. Оздоровчі і косметичні ванни – винні, молочні, ароматичні. Гідромасаж і ще п’ять різновидів «сухого» масажу, різноманітні душі. Лікування ультразвуком, кварцуванням, інгаляціями. Можна погрітися розпеченим озокеритом. Фішка сезону – штучна соляна печера для астматиків, обладнана в одному з кабінетів. Печера штучна, але соляні брили, якими облямовано усі стіни – натуральні, ефект від них – як від природних солелікарень. Кілька спортивних майданчиків для різних ігор. Дитячий клуб-ігротека, амфітеатр, танцювальний майданчик. Прогулянкові маршрути із декоративними ліхтарями.
Риболовля у місцевому ставку. Власній винний підвал із натуральним вином. Нині закарпатське виноробство практично знищено високою ліцензією за право розливати продукт у пляшки. Можливо, такі підвали є одним із виходів з ситуації, але це окрема тема. По-друге, жодних натяків на епідемію у санаторії чи у великому селі, на окраїні якого він міститься, немає. Навпаки, маємо усе Після ужгородської загазованості і шуму тут почуваєшся, наче у раю. Насичене фітонцидами повітря, незвична тиша і спокій навіюють певність у собі і відчуття цілковитої захищеності.
Усюди миючі засоби. Для підстраховки обладнано аж дві кімнатки-ізолятори, що нагадують готельні номери-люкси з телевізором, але вони так і не використовуються. У корпусах щокілька годин вологе прибирання, посилено санітарно-профілактичні заходи. У щоденному меню обов’язкові цибуля і часник. А головне – для відпочиваючих створюється гарний настрій, котрий є найкращим профілактичним фактором. По-третє, відвідувачів справді поменшало.
Санаторій заповнено ледве на третину. Ті, хто знехтував брудною антирекламою, цілком задоволені. Замордовані київською чи львівською суєтою люди не шкодують про свій вибір. Триває звичне відпочинкове життя – курортні романи, анімації, вилазки на природу, культурні заходи, ознайомчі екскурсії. Одним словом – не вірте страшилкам.
Сергій ФЕДАКА, спеціально для газети «НЕДІЛЯ»
|
